ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 р. Справа № 2а-15113/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук Н. В.
при секретаріЧмух Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення , -
ВСТАНОВИВ:
18.11.2010 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач або ФОП ОСОБА_3.) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі – відповідач) №0003131703/2 від 25.10.2010р. про сплату податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 513838,00 грн. і штрафної (фінансової) санкції у сумі 256919,00 грн., на загальну суму – 770757,00 грн., застосованих за порушення ст.9, ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити. Вказують на невірне застосування відповідачем норм діючого законодавства при врахуванні до складу виручки суб’єкта малого підприємництва транзитних коштів, що проходили по рахунку позивача у зв’язку з виконанням останнім своїх зобов’язань по договору доручення. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що позивачем не було допущено перевищення граничного обсягу виручки, передбаченого Указом Президента України №727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (далі – Указ №727/98), у зв’язку з чим підстави для обов’язкового переходу позивача на загальну систему оподаткування відсутні. За таких обставин, не вбачають підстав для визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, платником яких він не є.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили залишити позовну заяву без задоволення. Заперечення обґрунтовують тим, що Фізична-особа підприємець ОСОБА_3 працюючи на спрощеній системі оподаткування перевищила обсяг виручки 500 000 грн., чим порушила вимоги ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва". Посилається на те, що усі кошти від реалізації продукції за договором комісії, які були зараховані на рахунок позивача були виручкою від реалізації товарів (робіт, послуг), а тому перевірку проведено відповідно до приписів чинного законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача. Податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки прийняте на підставі акту перевірки, згідно якого встановлено порушення вимог чинного законодавства. На підставі вищевикладеного відповідач просить суд в позові відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зареєстрована Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 22.04.1998р., отримавши свідоцтво серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця номер запису про державну реєстрацію -НОМЕР_2 та перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська з 22.04.1998р.
Видами господарської діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 визначено: організація перевезення вантажів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, оренда автомобілів, роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах іншими непродовольчими товарами, оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі та установлення інженерного устаткування будівель та споруд.
28 травня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська була проведена документальна планова виїзна перевірка Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., про що був складений акт перевірки №1613/173/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», абз.5 п.6 ст.128 Господарського Кодексу України від 16.01.2003р. в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат у 2007р., 2008р. та 2009р., а саме: заниження обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у книзі обліку доходів та витрат; ст.1,2 Указу Президенту України від 03.07.1998р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. «Про прибутковий податок з громадян» (із змінами та доповненнями), внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 58152,81 грн., в т.ч. за IV кв. 2007р. - 4427,35 грн., за 2008р. - 31172,56 грн., за 2009р.-22552,90 грн.; ст. 9, ст. 10 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 513838 грн., в тому числі за лютий 2008р. у розмірі 8303 грн., за березень 2008р. у розмірі 42465 грн., за квітень 2008р. у розмірі 55208 грн., за травень 2008р. у розмірі 39323 грн., за червень 2008р. у розмірі 28580 грн., за липень 2008р. у розмірі 28033 грн., за серпень 2008р. у розмірі 16612 грн., за вересень 2008р. у розмірі 11612 грн., за жовтень 2008р. у розмірі 23764 грн., за листопад 2008р. у розмірі 18202 грн., за грудень 2008р. у розмірі 30381 грн., за січень 2009р. у розмірі 31784 грн., за лютий 2009р. у розмірі 10103 грн., за березень 2009р. у розмірі 5477 грн., за квітень 2009р. у 16959 грн., за травень 2009р. у розмірі 9027 грн., за червень 2009р. у розмірі 8263грн., за липень 2009р. у розмірі 21036 грн., за серпень 2009р. у розмірі 8785грн., за вересень 2009р. у розмірі 24190 грн., за жовтень 2009р. у розмірі 15107 грн., за листопад 2009р. у розмірі 20438 грн., за грудень 2009р. у розмірі 40186 грн.; п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (із змінами та доповненнями) в частині не подання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.10.09 до Управління НБУ у Дніпропетровській області та застосовано штрафну санкцію у сумі 170,00 грн.
На підставі акту перевірки №1613/173/НОМЕР_1 від 28 травня 2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003131703/0 від 10 червня 2010 року, яким Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 770757,00грн, за основним платежем - 513838,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 256919,00грн.
Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №0003131703/0 від 10 червня 2010 року направила скаргу 18.06.2010р. до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0003131703/0 від 10 червня 2010 року.
Рішенням про результати розгляду скарги податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0003131703/0 від 10 червня 2010 року залишено без змін, а скарга позивача без задоволення, про що відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003131703/1 від 19.08.2010р. на суму 770757,00грн.
Не погоджуючись з вищевикладеним позивачем була направлена скарга до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, однак податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0003131703/1 від 19.08.2010р. залишено без змін, а скарга позивача без задоволення, про що прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003131703/2 від 19.08.2010р. на суму 770757,00грн.
Позивач вважає що дії відповідача суперечать чинному законодавству, у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. здійснювалась транспортно-експедиційна діяльність з перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Представник відповідача пояснив суду, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. встановлено, що позивач здійснювала транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами, у тому числі із залученням іноземних перевізників.
До перевірки позивачем були надані договори про надання послуг, де замовник доручає організувати транспортно-експедиційні перевезення, а виконавцем цих замовлень є позивач, договори доручення щодо організації транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у вказаних договорах не було визначено довірителя та повіреного.
Відповідно до ст.1000 Цивільного Кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити певні дії від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений довіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно ст.1007 ЦК України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договорами доручення.
Представник відповідача пояснив, що під час перевірки позивачем не було надано довіреностей від довірителя на вчинення певних дій, що є порушенням п.2 ст.1006 ЦК України, згідно якого встановлено, що повірений повинен надавати звіт про виконання доручення, але до перевірки позивачем відповідні звіти не надані. Натомість надані акти виконаних робіт (послуг), які підписані з двох сторін «замовник» та «виконавець».
Ст.1002 ЦК України закріплено право повіреного на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
Також, у наданих позивачем до перевірки виписок банку в жодному платежі, які заходили на розрахунковий рахунок позивача, не було визначено, що це винагорода згідно договору доручення (комісії).
Одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які визначені ст.4 Закону України від 16.07.1999 №996-ХГУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є превалювання сутності над формою, а саме: операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Виходячи з вищевикладеного, договори, які укладались позивачем не відповідають договору доручення, а по суті є договорами надання послуг, які укладені відповідно до ст.901 ЦК України.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином всі кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача не є транзитними, а є виручкою від реалізації робіт (послуг), наданих позивачем.
Згідно з Указом Президента України від 03.07.1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі по тексту- Указ №727) фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 гривень на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності (доходу, збитків чи відсутності діяльності) при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тисяч гривень на календарний рік.
Абз.5 ст.1 Указу №727 встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Вищезазначена норма кореспондується з постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року №637, якою затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яким встановлено, що готівкова виручка (виручка)
- це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації товарів (робіт, послуг) і позареалізаційні надходження.
Тому, з метою визначення-права перебування на спрощеній системі оподаткування, суб'єкти малого підприємництва повинні враховувати всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів та виручку від іншої реалізації.
Як встановлено в акті перевірки позивач отримав дохід на розрахункові рахунки, в тому числі:
- протягом 2007 року - 673 990,51 грн.;
- протягом 2008 року - 1 573 187,15 грн.;
- протягом 2009 року - 1 056 794,95 грн.
У зв'язку з отриманням позивачем в 2007 році виручки у розмірі 673 990,15 грн., починаючи з 01.01.2008 року вона повинна була здійснювати діяльність на загальній системі оподаткування. В період, що перевірявся (01.01.2007 - 31.12.2009рр.) позивач не реєструвалась платником податку на додану вартість.
Відповідно до пп. «б» п.2.1 ст.2 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168), платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.
Пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону №168 встановлено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно п.9.3 ст.9 Закону №168, особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону, зобов'язання зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
Особа, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого ст.1 Указу №727, зобов'язана зареєструватись платником податку на додану вартість.
Тобто, Позивач, починаючи з 2008 року зобов'язана була зареєструватися платником податку на додану вартість.
Судом не прийнято до уваги посилання позивача, представника позивача на необґрунтованість включення в обсяг виручки від реалізації продукції, яка не повинна за рік перевищувати 500 тис. грн., транзитних коштів, які поступали на його рахунок у зв'язку з виконанням договору комісії, оскільки відповідно до ст. 1 Указу Президента №746 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Виходячи зі змісту та суті Указу Президента №746 в обсяг виручки від реалізації продукції, яка не повинна за рік перевищувати 500тис. грн., включається саме доход (виручка), а не чистий доход.
Зазначене підтверджується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджені наказом Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999року (далі Положення), з норм якого слідує, що суми находжень комісіонеру по договору комісії не є його чистим доходом, але включається до складу його загального доходу. Відповідно до п.13, 14, 17, 18 Положення у статті "Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)"відображається загальний доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (ПДВ, акцизного збору тощо); у статті "ПДВ" відображається сума ПДВ, яка включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг); у статті "Інші вирахування з доходу" відображаються надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без непрямих податків. Зокрема у цій статі відображають одержані підприємством від інших осіб суми доходів, що за договорами належать комітентам, принципалам тощо; у статті чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу(виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо. Аналогічне вказане в листі ДПА України від 23.11.2006 року №13290/6/17-0416, що відповідно до Указу Президента №746 фізична особа - платник єдиного податку платить єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими Радами за місцем державної реєстрації цього платника в залежності від виду діяльності у межах від 20 до 200 грн. у місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу за умовою, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500тис. грн. за календарний рік.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що здійснені відповідачем в ході проведення перевірки донарахування позивачу є правомірними та зроблені у відповідності до вимог чинного законодавства.
За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем та відповідачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належним чином позовні вимоги, а відповідач довів правомірність своїх дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такі, які не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 26.04.2011 року.
Суддя
Н.В. Захарчук