Справа № 22-а-1796/11  21.04.2011   

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  Справа № 22а-1796/11р.                                Головуючий у першій інстанції Фасій В.В.

Категорія 70                                                    Доповідач  апеляційного суду  Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 року                     м. Миколаїв

        Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

        головуючого         Козаченка В.І.,

        суддів:  Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,

        при секретарі судового засідання Кулик О.В.,

        без участі сторін,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною  скаргою управління Пенсійного фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області (далі – УПФ) на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до УПФ про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:  

Позивач звернулася в суд з позовом до УПФ, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати УПФ перерахувати їй як особі, яка має статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон від 18 листопада 2004 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2010 року, забезпечити виплату заборгованості в сумі 1728 грн.60 коп. та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 27 липня  2010 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними, зобов'язано УПФ здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2010 року та провести відповідні виплати згідно ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058 від 09 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» з підвищенням мінімальної пенсії за віком за розміром, відповідно до ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року.

В апеляційній скарзі УПФ просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, суд невірно застосував норми матеріального права.

Законом України від 02 грудня 2010 року № 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» (далі - Закон № 2748-VI), який набрав чинності 30 грудня 2010 року, встановлено, що апеляційні скарги щодо справ, пов’язаних із соціальними виплатами, подані до набрання чинності вказаним Законом № 2748-VІ. Розглядаються апеляційними судами в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року  (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та статтею 70 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», Кабінету Міністрів надано право в 2009 році та в 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат. Вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, нарахування та виплата у 2009 році та 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни за 2009 рік та 2010 рік.

Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами цивільного судочинства, з врахуванням наведених положень законів прийшов до обґрунтованого висновку  про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати  пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим  допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд правильно задовольнив позов.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

     Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

     З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а судове рішення залишити без змін.

    Керуючись ст.ст. 198, 200 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

     Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області відхилити, а рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2010 року  залишити без змін.

     Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь  у справі, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку  безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді