ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    04 лютого 2011 року                                                            Справа № 2а –762/11

         Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

         Головуючого судді: Назарцевої В.О., при секретарі Клімовій С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1    до управління Пенсійного фонду України у Будьоннівському р-ні м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дітям війни, -  

                                                                    ВСТАНОВИВ:

        13 січня 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Будьоннівського райсуду м. Донецька  з адміністративним позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дитині війни, починаючи з  09 липня 2007 року.

          В обґрунтування позовних вимог у своєму позові позивачка зазначила, що вона має статус «дитини війни»у зв’язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Позивачка просить суд поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом його порушених прав, визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача сплатити їй надбавку до пенсії у розмірі 30% від мінімальної заробітної платні, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 09 липня 2007 року.  

Позивачка у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, але від неї до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, але від неї до суду надійшла заява з проханням розглянути справу у її відсутність. Крім того, до суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є діючими з 09 липня 2007 року. Разом з тим, у 2007 році не було прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог закону, не було визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів, в якому порядку. Крім того, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, визначених відповідно до цього Закону. Таким чином, для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується. Представник відповідача  просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, котра народилася 11 лютого 1935 року та мешкає за адресою: м. Донецьк, вул. Тбіліська,38, має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням на її ім*я.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня –410,06 грн., з 1 жовтня –415,11 грн.

Тобто, за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2008 році лише з 22 травня 2008 року.

Але, згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          В своїй позовній заяві позивачка просить поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду з позовом, у зв*язку з чим, суд вважає можливим поновити строк для звернення до адміністративного суду.

Тому суд приходить до висновку, що відповідач повинен сплатити позивачці підвищення до пенсії «дітям війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд:-

                                                   ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Будьоннівському р-ні м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дітям війни, з 01 січня 2007 році, задовольнити частково.

          Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом про захист порушеного права.

Визнати неправомірними дії Пенсійного фонду України у Будьоннівському р-ні м. Донецька щодо відмови у виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни  з 09 липня  2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням фактично сплачених сум підвищення пенсії.

Постанова суду може бути оскарження шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення постанови або отримання копії постанови, апеляційної скарги через Будьоннівський районний суд м. Донецька.

                               Суддя :