Справа № 2-1196/11

РІШЕННЯ

Іменем          України

(заочне)

«15»березня 2011 року                                                                                м.Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого – судді  Суворової О.В.

при секретарі –Бондаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, про покладення обов’язку, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, про покладення обов’язку, стягнення матеріальної та моральної шкоди, у якому просить зобов’язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні власністю –квартирою № 144 по вул. Сонячна, 7/9 в м. Одесі, зобов’язавши привести належну відповідачці квартиру АДРЕСА_1, та місця загального користування, у відповідність до санітарних норм та правил, видалити тварин: собак та котів з квартири АДРЕСА_1, стягнути з відповідачки на свою користь суму в розмірі 10000 гривень у якості відшкодування матеріальної шкоди, суму в розмірі 5000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди, стягнути з відповідачки усі судові витрати по справі. В подальшому позивачка надала суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої уточнила розмір заподіяної матеріальної шкоди , а саме –5000 гривень, та розмір заподіяної моральної шкоди –10000 гривень, наполягаючи на інших вимогах позовної заяви. В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на наступне.

Позивачка є власницею квартири № 144, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Сонячна, 7/9, на підставі договору дарування від 15 грудня 1991 року. Поряд з її квартирою на поверсі знаходиться квартира № 143, власниця якої ОСОБА_2 більш ніж 10 років утримує значну кількість (15-18) котів та 4 собаки. Тварини проживають у квартирі самі, собаки знаходяться в одній з кімнат 3-кімнатної квартири, сама відповідачка проживає у квартирі батьків, яка знаходиться у сусідньому під’їзді.

Тварини знаходяться в квартирі постійно, не вигулюються. Відповідачка з’являється у квартирі раз у 2-3 дні, кормить тварин, після чого їжа починає псуватися. Тварини справляють у квартирі біологічні потреби, вмирають, в результаті чого квартира відповідачки постійно знаходиться у антисанітарному стані, неприємні запахи та результати життєдіяльності проникають до інших квартир, зокрема до квартири позивачки та до спільного з квартирами позивачки та відповідачки тамбуру. Крім того, тварини постійно видають гучні звуки.

Позивачка неодноразово зверталась до державних органів, органів місцевого самоврядування, ЖБК «Політехнік-2», самої відповідачки, проте це не дало жодних результатів, з огляду на що позивачка була змушена звернутися до суду з позовною заявою.

Представник позивачки у судове засідання не з’явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка у судове засідання не з’явилась, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою про вручення.

Суд у зв’язку з належною оповіщеністю відповідачки про час та місце судового засідання, неявкою відповідачки та неповідомленням нею про поважні причини такої неявки в судове засідання, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивачки, на підставі ч. 4 ст. 169, ч.ч. 1, 2 ст. 224 ЦПК України ухвалив слухати справу за відсутності відповідачки, що не з’явилась, у порядку заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі  представлених  письмових доказів.

Позивачка є власницею квартири № 144, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Сонячна, 7/9, на підставі договору дарування від 15 грудня 1991 року, укладеного між нею та ОСОБА_3, та посвідченого ОСОБА_4, старшим державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори.

Поряд з її квартирою на поверсі знаходиться квартира № 143. Згідно відповіді від 22 листопада 2010 року на запит суду від 8 листопада 2010 року до адресно-довідкового бюро УМВС України в Одеській області та довідки житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2», відповідачка у цій квартирі зареєстрована та проживає. Згідно відповіді вих. № 238749.63 від 1 березня 2011 року на запит суду від 10 лютого 2011 року до КП «ОМБТІ та РОН», право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстроване, з огляду на що суд доходить до висновку про відсутність у відповідачки права власності на цю квартиру.

ОСОБА_2 на протязі тривалого часу (що вимірюється роками) утримує значну кількість котів та собак. Тварини проживають у квартирі самі, собаки знаходяться в одній з кімнат 3-кімнатної квартири.   

Тварини знаходяться в квартирі постійно, не вигулюються. Відповідачка з’являється у квартирі раз у 2-3 дні, кормить тварин, після чого їжа починає псуватися. Тварини справляють у квартирі біологічні потреби, вмирають, в результаті чого квартира відповідачки постійно знаходиться у антисанітарному стані, неприємні запахи та результати життєдіяльності проникають до інших квартир, зокрема до квартири позивачки та до спільного з квартирами позивачки та відповідачки тамбуру. Крім того, тварини постійно видають гучні звуки.

Вказані обставини підтверджуються крім заяв самої позивачки наступним : скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ЖБК «Політехнік-2»від 26 вересня 2008 року, протоколом № 4 засідання правління ЖБК «Політехнік-2»від 20 березня 2007 року, протоколом № 5 засідання правління ЖБК «Політехнік-2»від 3 жовтня 2008 року, заявою відповідачки до ЖБК «Політехнік-2»від 21 липня 2005 року, листом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № М-2899 від 20 серпня 2008 року, листом комісара міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет захисту прав людини»№ 48 від 9 червня 2008 року, письмовими показаннями свідка ОСОБА_7, яка є головою ЖБК «Політехнік-2».

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Кількість тварин, що утримуються, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1. Правил утримання тварин в місті Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради № 2476-V від 05 квітня 2008 року, кількість тварин, що утримуються фізичною чи юридичною особою, обмежується можливістю забезпечення їм належних для їх утримання умов. При цьому утримання тварин не повинно порушувати права осіб, які мешкають поруч, шляхом утворення неприємних запахів, створення звукового та іншого впливу в порушення діючого санітарно-епідеміологічного законодавства.

Відповідно до п.п. а, б, є п. 2.8. Правил утримання тварин в місті Одесі, особа, яка утримує тварину, окрім обов'язків, передбачених п. п. 1.2 та 2.1, зобов'язана дотримуватись санітарно-гігієнічних та інших норм експлуатації приміщення, де утримується тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття (у випадку утримання тварини у жилому приміщенні), дбати про тварину шляхом забезпечення її достатньою кількістю їжі та постійним доступом до води, а також іншими необхідними для життя потребами, не допускати забруднення твариною квартири, приміщень, територій де вони утримуються, сходів, інших місць загального користування в будинках, дворах і на вулицях; прибирати екскременти тварини з подальшим видаленням до сміттєзбірників.

Відповідно до ст. 10 ЖК Української РСР, громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Відповідно до абз. 8, 9 п. 7 Правил  користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року дотримуватися правил утримання тварин у домашніх умовах; утримувати тварин у квартирі, житловому приміщення у гуртожитку, де проживають співвласники або наймачі (орендарі), за погодженням з ними, не захаращувати сходові клітки, позаквартирні коридори, колясочні, ліфтові шахти, горища, підвали та інші допоміжні приміщення будинку, гуртожитку, підтримувати чистоту і порядок в ньому.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою вказані вимоги законодавства не виконуються, що призвело до порушення прав позивачки та інших мешканців будинку та власників квартир.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд доходить до висновку, що відповідачка своїм нехтуванням правил утримання домашніх тварин порушила права позивачки як власника квартири № 144, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Сонячна, 7/9, а саме обмежила її у вільному користуванні своєю власністю.

Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов'язку в натурі.

З огляду на це суд доходить до висновку про необхідність задоволення вимоги позивачки щодо усунення перешкоди в користуванні власністю –квартирою № 144 по вул. Сонячна, 7/9 в м. Одесі, зобов’язавши відповідачку привести квартиру АДРЕСА_1, та місця загального користування, у відповідність до санітарних норм та правил, видалити тварин - собак та котів з квартири АДРЕСА_1.

З приводу відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 5000 гривень, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні даної вимоги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Однак, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, позивачка не надала доказів стосовно спричинення їй матеріальної шкоди у розмірі 5000 гривень.

Що стосується позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, суд має зауважити наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1, п. 2 ч. 2, абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд, беручи до уваги обставини справи, доходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивачки щодо відшкодування їй моральної шкоди, завданої протиправною поведінкою відповідачки, проте вважає розмір заявленої вимоги завеликим, з огляду на що встановлює розмір відшкодування у сумі 1500 гривень.

Також відповідно до ст. ст. 81, 88 ЦПК України, підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення судових витрат, що складаються з витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 гривень та суми державного мита у розмірі 51 гривня.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 317, 319, 321  ЦК України, ст.ст. 60, 79, 88, 213-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, про покладення обов’язку, стягнення матеріальної та моральної шкоди –задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 власністю –квартирою № 144, що знаходиться за адресою: м. Одеса,  вул. Сонячна, 7/9, шляхом приведення квартири № 143, що знаходиться за адресою: м. Одеса,  вул. Сонячна, 7/9, у відповідність до санітарних норм та правил, видалення тварин: собак та котів з квартири № 143, що знаходиться за адресою: м. Одеса,  вул. Сонячна, 7/9.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 1500 (одна тисяча п’ятсот) гривень у якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 (тридцять сім) гривень та суму державного мита у розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня.

У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Суддя                                                                                                        О.В.Суворова