УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-22659/2011 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (1) інстанції – Свистунова О.В.
Доповідач – Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», треті особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, Трест «Кривбасшахтопроходка» про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – ВАТ «ЦГЗК»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) та просив поновити йому строк для звернення до суду з даним позовом, а також стягнути з відповідачів по 173000 грн. моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.
Ухвалами Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2010 року за заявою представника позивача позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділення Фонду про стягнення моральної шкоди залишені без розгляду, а також задоволено клопотання представника відповідача ВАТ «ЦГЗК» про залучення до участі у справі в якості третьої особи Тресту «Кривбасшахтопроходка».
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, поновлено йому пропущений строк для звернення до суду та стягнуто на його користь з ВАТ «ЦГЗК» у відшкодування моральної шкоди 18000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «ЦГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд безпідставно залучив його до участі у справі в якості відповідача, не звернув уваги, що позивачем не доведено факт спричинення йому моральної шкоди, залишено поза увагою, що відповідач є не єдиним роботодавцем у якого працював позивач. Крім того, судом не звернуто увагу на пропуск позивачем строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 протягом тривалого часу працював у шкідливих та небезпечних умовах праці, зокрема у відповідача.
Рішенням ЛЕК НДІ від 14.08.2008 року позивачу встановлені професійні захворювання: Радикулопатія попереково-крижова з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим і м’язові-тонічним синдромом, часто рецидивуючий перебіг. Вегетативно-сенсорна полінейродистрофія верхніх кінцівок 1 ст. з периферичною ангіодистонією, нейродистрофічними проявами у вигляді дв. плечолопаткового пері артрозу ПФС першого ст., деф. артрозу ліктьових та колінних суглобів ПФ першого ст., у зв’язку із чим складено акт № 8 розслідування хронічного професійного захворювання від 07 жовтня 2008 року.
Згідно п. п. 17, 19 вищезазначеного акту причиною професійного захворювання є праця протягом 12 років та 3 місяців в умовах важкої фізичної праці, впливу вібрацій, що перевищували ГДР та несприятливим мікрокліматом, винними у профзахворюванні позивача визнано керівництво Тресту «Кривбасшахтопроходка», ВАТ «ЦГЗК під час праці ОСОБА_2, яке порушило вимоги ст. 153 КЗпП України, ст.. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 12.11.2008 року ОСОБА_2 первинно та безстроково встановлено 40 % втрати професійної працездатності (з яких 15 % по ВСП та 25 % по радикулопатії).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов’язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 8 розслідування хронічного професійного захворювання від 07 жовтня 2008 року (а.с. 13-16) причиною професійного захворювання ОСОБА_2 є – робота в умовах фізичного перевантаження, несприятливого мікроклімату та вібрації, рівень яких перевищував ГДР, що виникло в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював позивач, ст. 153 КЗпП України, якою передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «ЦГЗК» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2008 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 12.11.2008 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 у зв'язку з його професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності безпідставні, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз’яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини справи, а також з урахуванням того, що відповідач є не єдиним роботодавцем, у якого працював позивач.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева