Справа № 2-а-1345/11

                                                         П О С Т А Н О В А

                                                   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 березня 2011 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді –Абухіна Р.Д.

за участю секретаря – Добрянської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ДПС 1 взводу ВДАІ м.Одеси ОСОБА_2, третя особа –УДАІ ГУМВС України в Одеській області  про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

                                                            В С Т А Н О В И В :

4.02.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, по якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 580681 від 26.01.2011 року, закривши провадження по справі, посилаючись на те, що 26.01.2011 року він був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності та на нього було накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за постановою, складеною відповідачем незаконно.

Під час судового розгляду позивач адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити, пояснивши, що він не здійснював перешкод у русі пішоходів, оскільки вони з’явились на перехресті одночасно з ним на протилежному боці дороги і відстань у цей момент між його автомобілем та пішоходами складала більше 10 метрів.

Відповідач - Інспектор ДПС 1 взводу ВДАІ м.Одеси ОСОБА_2 в судовому засідання позов не визнав.

Представник третьої особи ДАІ міста Одеси - ОСОБА_3 позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення позивача, ознайомившись з матеріалами справи, наданими доказами, переглянувши диск відеозапису, вважає адміністративний позов про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення підлягаючим задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та КпАП України.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 26.01.2011 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності та на нього було накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 425 грн. відповідно до постанови про накладання штрафу, з якої вбачається, що така відповідальність у позивача настала внаслідок порушення вимог п. 16.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, оскільки керуючи автомобілем «Форд»д/н НОМЕР_1 по вул. Успенській в місті Одесі він здійснив поворот праворуч на вул. Ришельєвську, не надавши перевагу у русі пішоходам, які переходили проїзну частину на регульованому пішохідному переході.

Так, з пояснень позивача вбачається, що він не здійснював перешкод у русі пішоходів, оскільки вони з’явились на перехресті одночасно з ним на протилежному боці дороги і відстань у цей момент між його автомобілем та пішоходами складала більше 10 метрів.

Пояснення позивача підтверджуються відеозаписом, який був переглянутий під час судового засідання (а.с.16).

Відповідно до п.18.2 «Правил дорожнього руху», на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Відповідно до п.1.10 «Правил дорожнього руху», термін «дати дорогу»визначається як вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.

Як вбачається з відеозапису, при проїзді автомобілем ОСОБА_1 пішохідного переходу, пішоходи на смузі, на яку він повертав були відсутні. Нікто з пішоходів не був змушений змінювати швидкість або нпарямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони змушені не були.

Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п.1.10 ПДР, слід ввжати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Боковий інтервал був безпечний. За таких умов обв’язку водія знижувати швидкість або зупинятися не існувало.

Відповідно до ст. 245, 276, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

Так, враховуючи викладене, та з копій постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що при розгляді справи відповідачем не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Тому суд вважає, що приймаючи постанову про адміністративне правопорушення, відповідач - інспектор відділу ДАІ, допустив неповноту і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, а відповідно не дав їм належної оцінки, внаслідок чого передчасно зробив висновок про накладання на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 52 Закону України „Про дорожній рух”, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України (до складу якої входить ДАІ м. Одеси). В свою чергу, Державтоінспекція МВС України здійснює свої функції відповідно до Постанови КМУ України від 14.04.1997 року, № 341 „Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ”.

Безпосередньо, контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.

Відповідно до пунктів 4, 7 наказу МВС України від 13.11.2006 року № 1111 „Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України” № 1111 працівник ДПС зобов'язаний досконало знати Правила дорожнього руху та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері безпеки дорожнього руху, неухильно дотримуватися законності, застосовувати заходів адміністративного впливу до порушників виключно в установленому порядку передбачених чинним законодавством.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Тобто позивач, як громадянин правової держави та як учасник дорожнього руху, має право на те, щоб працівники Державтоінспекції при здійсненні щодо нього владних повноважень діяли у спосіб та у межах повноважень, які визначені вищезазначеними нормативно-правовими актами.

В іншому випадку, дії працівників Державтоінспекції не ґрунтуються на законі, що тягне за собою неминуче скасування наслідків цих дій (протоколу про адміністративне порушення, винесення постанови за таким протоколами та інш.).

В Україні діє принцип верховенства права.

Судове рішення (постанова) є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Суд, виконавши всі вимоги адміністративно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Судове рішення (постанова) по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими примусовому виконанню.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.

Судове рішення (постанова) –це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 17, 19, 159-163, 167 КАС України, суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В :  

Позов ОСОБА_1 до Інспектора ДПС 1 взводу ВДАІ м.Одеси ОСОБА_2, третя особа –УДАІ ГУМВС України в Одеській області  про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову від 26 січня 2011 року інспектора Державної патрульної служби 1-го взводу ВДАІ м.Одеси сержанта ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності по ст. 122 ч.2 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень та закрити провадження по справі.                   

Постанова суду у справах з приводу рішення, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.2 ст.171-2 КАС України, є остаточною та оскарженню не підлягає.  

Суддя:                                                                                          Абухін Р.Д.