2-1898/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.04.2011                                                                              м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд в особі:

головуючого судді –Микуляк  Павло  Павлович .

при секретарі –Король  К.І.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 –ОСОБА_3

відповідачки  ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на боці відповідачів ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу 1/10 частки квартири недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою, мотивуючи її тим, що після смерті бабки ОСОБА_1 - ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №1-131 від 22.08.2008 р. ОСОБА_1 набула право власності на 1/10 частку квартири  АДРЕСА_1, до того часу їй уже належала 1/2 частка зазначеної квартири. Інші спадкоємці ОСОБА_7 -  ОСОБА_5, ОСОБА_4,  ОСОБА_6 та ОСОБА_8 прийняли спадщину в розмірі по 1/5 частки з належної частки спадкодавця, тобто по 1/10 частку квартири в цілому.

10.12.2008 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу продала належну їй 1/10 частку в зазначеній квартирі брату ОСОБА_5

Позивачі вважають, що даний договір був укладений з порушенням ст.362 ЦК України, оскільки вони, як співвласники квартири  АДРЕСА_1, які проживають в цій квартирі, несуть витрати пов’язані з її утриманням,  і яким сукупно належить 7/10 частини квартири,   мали переважне право на придбання  іншої 1/10 незначної частки. Жодного повідомлення - пропозиції від відповідачки ОСОБА_4 щодо продажу вони не отримували, а тому в силу приписів ст.215 ЦК України договір слід визнати недійсним. Крім того позивачі зазначають, що у них на утриманні перебуває троє малолітніх дітей, і укладений між відповідачами договір купівлі-продажу 1/10 частки квартири загальною площею 46,9 кв.м., яка складається з двох кімнат суттєво порушує права їх малолітніх дітей, оскільки автоматично зменшує необхідний санітарний мінімум житлової площі,  встановлений ст.47 ЖК України.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 –ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, просили суд  визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/10 частки квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений  10.12.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_9 Зобов’язати ОСОБА_4 письмово повідомити всіх співвласників даної квартири про ціну та умови продажу нею своєї частки у майні. Скасувати реєстраційний запис №19466 в книзі №82 КП “БТІ м.Ужгорода” про реєстрацію права власності на 1/10 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5

Відповідачка  ОСОБА_4 в судовому засіданні  позов не визнала, ваажає, що вона, як співвласник  квартири АДРЕСА_1 має право на свій вибір  розпоряджатися своїм майном –1/10 частки квартири, у тому числі і відчужувати свою частку іншому співвласнику і на дані правовідносини не застосовується правило щодо переважного права на купівлю частки у спільній частковій власності, а тому вважає, що підстав для визнання договору купівлі-продажу від 10.12.2008 р. недійсним не має.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні  позов не визнав, вважає його безпідставним, просив в його задоволенні відмовити.

ОСОБА_6 особа  на боці відповідачів ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані докази,  виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що станом на 10.09.2007 р. квартира АДРЕСА_1 в м.Ужгороді, на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради  №95 від 22.06.1999 р., та рішення Ужгородського міськрайонного суду від 02.04.2007 р. по справі №2п-1806/07, на праві приватної спільної часткової власності належала ОСОБА_1 та ОСОБА_7.

Після смерті співвласника квартири ОСОБА_7, яка померла 03.02.2007 р.,  належну їй Ѕ частки квартири успадкували її онуки - ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в рівних долях, тобто по 1/5 частки, що становить по 1/10 частини квартири, та відповідально отримали свідоцтва про право на спадщину за законом.

10.12.2008 року згідно договору купівлі-продажу 1/10 частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №3347, ОСОБА_4 передала у власність (продала), а ОСОБА_5 прийняв у власність (купив) належну їй  на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.08.2008 р. 1/10 частку квартири АДРЕСА_1.

20.09.2009 року ОСОБА_5 також згідно договору дарування, укладеного між ним та дарувальником ОСОБА_6 набув право власності, ще на 1/10 частку вищезазначеної квартири. Тобто, відповідачу ОСОБА_5 на праві спільної  часткової власності належить 3/10 частки в квартирі АДРЕСА_1, 5/10 частки квартири належить ОСОБА_1 та 2/10 частки квартири належать чоловіку  ОСОБА_1 - позивачу ОСОБА_2 (копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП “БТІ м.Ужгорода” №21610677 від 20.01.2009 року).

За правилами ч.1 ст.358 та ст.361 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Проте згода співвласників є необхідною лише для здійснення права володіння та користування спільним майном. Розпоряджатися своє часткою кожен учасник може самостійно, однак з урахуванням прав інших співвласників на переважну купівлю частки, що відчужується за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стверджують, що відповідачка ОСОБА_4 продаючи на підставі договору купівлі-продажу  від 10.12.2008 року належну їй 1/10 частки квартири  АДРЕСА_1  відповідачу - ОСОБА_5, який також є співвласником даної квартири, порушила їх переважне право купівлі частки.

В судовому засіданні  ОСОБА_4 не заперечувала того факту, що нею перед відчуженням своєї частки у майні, позивачів по справі про наміри продати частку та її ціну вона не повідомляла.

Частиною 4 статті 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Згідно роз’яснень, що містяться в п.26 Постанови Пленуму Верховного  Суду України від 06.11.2009 року  №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними” недотримання вимог статті 362 ЦК у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов'язків покупця.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що позивачами вимога щодо переведення на них прав і обов'язків покупця за договором не ставиться, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/10 частки від 10.12.2008 року, у зв’язку з недотриманням  вимог ст.362 ЦК України слід відмовити, що також є підставою і для відмови в задоволенні інших вимог позивачів про скасування реєстрації права власності на 1/10 частки квартири за ОСОБА_5 та зобов’язанні ОСОБА_4 повідомити співвласників про відчуження майна, які є похідними.

Крім того, слід зазначити, що не може бути однією із підстав для визнання оспорюваного договору посилання позивачів на те, що у зв’язку з укладенням між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору  порушились права їх малолітніх дітей, оскільки  з матеріалів справи вбачається,  що як до моменту укладення договору, так і після його укладення розмір належної позивачам частки у квартирі  АДРЕСА_1 не змінився, тобто права та інтереси малолітніх не зачіпаються.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 14, 60, 81, 88, 208, 209, 212,-215, 218, 294 ЦПК України, суд,-  

Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на боці відповідачів ОСОБА_6,   про визнання договору купівлі-продажу 1/10 частки квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1,  посвідченого  10 грудня 2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та  зареєстрованого в реєстрі за №3347, недійсним –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                        Микуляк П.П.