Справа № 2-225/11              

ПОСТАНОВА

Іменем України

  19.04.2011                                                                      м. Іршава                                                  

Іршавський районний суд Закарпатської області  в складі:

головуючого Золотар М.  М.  

 розглянувши в порядку письмового провадження в м. Іршава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іршавської районної державної адміністрації  про стягнення коштів,-  

ВСТАНОВИВ:

  05 січня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, другої категорії, що підтверджує відповідним посвідченням, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» п.3 ч.4 ст. 48, йому повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, всупереч даній вимозі Закону за період 2008-2009 роки відповідачем нараховано та виплачувалась дана допомога на оздоровлення з розрахунку по сто гривень, з метою здійснення перерахунку такої допомоги він звертався до управління праці та соціального захисту населення Іршавської РДА, на що 20.12.2010 року отримав відмову, просить суд зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Іршавської РДА Закарпатської області нарахувати та виплатити в його користь щорічну допомогу на оздоровлення з розрахунку п’ять мінімальних заробітних плат щорічно за період з 2008 року по 2010 роки, виходячи із сум мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату за виключенням фактично проведених виплат.   

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, а подав заяву, якою просить справу розглянути в його відсутності.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Іршавської районної державної адміністрації  в судове засідання не з’явився, а подав заяву про розгляд справи в його відсутність на підставі поданих ним заперечень.

Позиція відповідача викладена в запереченні на адміністративний позов, де відповідач позовні вимоги заперечив повністю, посилаючись на те, що відповідно до ст.. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок державного бюджету України, виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу здійснювалась відповідно до постанови КМУ від 20.09.2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірах, затверджених ПКМУ від 12.07. 2005 року № 562, відповідно до даних постанов, які на даний час не визнані недійсними громадянам з числа учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії розмір щорічної допомоги на оздоровлення встановлено 100 гривень. Відповідно до п. 28 розділу 16 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких інших законодавчих актів України» та ст.. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено, що одноразова компенсація учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, а тому щорічна допомога на оздоровлення позивачу, яка виплачувалась йому в розмірі по 100 гривень, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачена відповідно до чинного законодавства, крім того просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ст.. 99 КАС України, у зв’язку з тим, що рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року було оприлюднене в офіційних виданнях та доведено до відома населення, а відтак позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав з вказаної дати, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та застосувати наслідки пропущення строку для звернення до адміністративного суду.       

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році другої категорії, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданого Закарпатською обласною державною адміністрацією 20 січня 2005 року.

Відповідно  до абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року  № 796-ХІІ ( в редакції Закону від 09.07.2007 року) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007, № 107- VІ, а саме пунктом 28 розділу ІІ у Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» текст статті 48 викладено в такій редакції "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії розмір щорічної допомоги на оздоровлення становить 100 гривень.

Відповідно до даної постанови управлінням праці та соціального захисту населення Іршавської РДА позивачу ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення за 2008-2009 роки в розмірі по 100 гривень, що стверджується копією довідки Управління праці та соціального захисту населення Іршавської РДА № 1559 від 20.12.2010 року / а.с. 8/. За 2010 рік позивачу ОСОБА_1 щорічна допомога на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в сумі 100 гривень нарахована, але не виплачена у зв’язку з відсутністю коштів на цю програму, що стверджується копією відмови Управління праці та соціального захисту населення Іршавської РДА від 20.12.2010 року № 1558 / а.с. 9/.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України ( е неконституційними).   

Враховуючи те, що Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними, та відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 має право на щорічну допомогу на оздоровлення за 2008- 2010 роки в розмірі встановленому ч. 4 абз. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону, яка діяла до 28.12.2007 року, тобто в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, оскільки постанова КМУ від 12.07.2005 року № 562 є підзаконним нормативним актом, яким не може бути звужено чи обмежено зміст соціальних гарантій, які встановлені Законом.

 Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, статтею 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.   Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.

 Враховуючи наведене, те, що зі змісту вимог Законів України «Про Державний бюджет України» на 2009 та 2010 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування норм ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 09.07.2007 року) на 2009 та 2010 роки , оскільки даними Законами не було внесено до змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, суд приходить до висновку, що застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 09.07.2007 року).   

Тому суд приходить до висновку , що розмір щорічної допомоги на оздоровлення, який виплачувався позивачу за 2008 -2010 роки, на підставі постанов уряду, суперечить розміру, встановленому законом, однак в частині позовних вимог за 2008-2009 роки в задоволенні позову слід відмовити, у зв’язку з пропуском позивачем піврічного строку звернення до суду встановленого ст. 99 КАС України.

Зокрема, при розгляді справи судом враховано те, що відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто з моменту прийняття Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та офіційного оприлюднення позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, однак із заявою про перерахунок щорічної допомоги до відповідача він звернувся в 2010 році, на що 20.12.2010 року отримав офіційну відмову. Враховуючи пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, а також те, що відповідач наполягає на відмові в позові на цій підставі, а також за відсутності клопотання позивача про поновлення пропущеного строку з поважних причин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову за 2008-2009 роки у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених на час виплати допомоги у 2010 році з врахуванням уже виплаченої частини допомоги.  

Керуючись ст. ст. 7, 71, 62, 160, 161-163 КАС України, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 92, 152 Конституції України, ст.ст. 48, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року  № 796-ХІІ , суд,

РІШИВ:

 Позов задовольнити частково.

          Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 передбаченої частиною 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_1 передбачену частиною 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених на час виплати допомоги у 2010 році, з врахуванням уже виплаченої частини допомоги.

           В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду  подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Іршавський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий:                                                                       М.  М.  Золотар