Справа  № 2-223/11

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 квітня 2011 року

.  Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді Заверюхи В.О.,

при секретарі – Щербак  І.П., за участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Ізмаїльської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5, який в подальшому уточнив та  в якому просить продовжити йому строк для прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_6, померлої             15 червня 2003 року  та визнати за ним право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті матері ОСОБА_6 а також після смерті батька ОСОБА_7, померлого 13.06.2004 року, яке складається з 7/12 частин житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, вул. Фучика Юліуса, 160/ вул. Чернишевського, 68.

Свої позовні вимоги ОСОБА_4 мотивує тим, що його батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ще за життя, а саме 24.06.1976 року придбали 7/12 частин житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, вул. Фучика Юліуса, 160/ вул. Чернишевського, 68. 15.06.2003 року померла ОСОБА_6, після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді 1\2 частин із загальної маси 7/12 частин зазначеного вище житлового будинку, який був придбаний за час сумісного проживання з ОСОБА_7. Після смерті ОСОБА_6 позивач зазначає, своєчасно не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв’язку з тим, що не бажав психологічно  травмувати такими діями батька, а  також, тому що, вважав себе таким, що фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, адже регулярно, після смерті матері спілкувався з батьком засобами зв’язку та пересилав йому грошові кошти для утримання будинку в належному стані. Також позивач зазначає, що 13.06.2004 року помер ОСОБА_7, після його смерті залишилася спадщина у вигляді 7/12 частин житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, вул. Фучика Юліуса, 160/ вул. Чернишевського, 68, заяву про прийняття якої позивач подав до нотаріальної у встановлений законом строк, але нотаріус йому відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, у з’язку з тим, що у його свідоцтві про народження був відсутній запис у графі «батько», тобто не було доказів того, що він має право на спадщину взагалі. Але відповідно до рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від  03.06.2010 року, яке набрало чинності було встановлено факт сумісного проживання між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 1961 року, у зв’язку з чим позивач вважає, що має право на вищезазначене спадкове майно, як спадкоємець першої черги.  

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник Ізмаїльської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, але надав заяву, в якій зазначає, що позов просить розглянути за його відсутністю.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, але належним чином повідомлена про час та місце слухання справи.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідного відмовити, виходячи з наступного.

15.06.2003 року померла ОСОБА_6, яка була матір’ю позивача (а.с.4, 7).

Після смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно у вигляді належній їй частині житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, вул. Фучика Юліуса, 160/ вул. Чернишевського, 68, яка була придбана за час сумісного проживання з її чоловіком ОСОБА_7 (а.с.6, 11).

У відповідності до ч.1 ст. 524 ЦК України (в редакції Закону 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. 549  ЦК України (в редакції Закону 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до державної нотаріальної контори заву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що позивач дізнався про смерть своєї матері  ОСОБА_6, лише через два місяці, але протягом строку встановлено законом (залишилося ще чотири місяці) не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері у зв’язку з тим, що не бажав психологічно  травмувати такими діями батька, який в той час продовжувати мешкати в спадковому будинку, а  також, тому що, вважав себе таким, що фактично вступив в управління спадковим майном, адже регулярно спілкувався з батьком засобами зв’язку та пересилав йому грошові кошти для утримання будинку в належному житловому стані. Також представники позивача в судовому засіданні пояснили, що позивач ОСОБА_4 не мав можливості своєчасно звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, так як на протязі усього часу, який відведений для цього був зайнятий на роботі. При цьому представниками позивача на підтвердження цього не надано жодного доказу.

Те що позивач не звернувся своєчасно до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_6підтверджується, як поясненнями його представників у судовому засіданні так і повідомленням завідувача Ізмаїльської державної нотаріальної контори (а.с.15).

Крім того пояснення представників позивача, в тій частині, що він постійно спілкувався з батьком після смерті матері та надавав йому матеріальну допомогу для утримання спадкового будинку у належному житловому стані підтверджується і поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_3, які були допитані в судовому засіданні.  

Відповідно до ст. 550 ЦК України (в редакції Закону 1963 року) строк для прийняття спадщини встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Такі положення також закріплені і у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №4 від 24.06.1983 року.

З огляду на те, що позивач ОСОБА_4 знав про смерть своєї матері але своєчасно не звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, та фактично не вступив в управління та володіння спадковим майном, у зв’язку з тим, що не бажав психологічно травмувати такими діями батька, який в той час продовжувати мешкати в спадковому будинку, а також, тому що, вважав себе таким, що фактично вступив в управління спадковим майном, адже регулярно спілкувався з батьком засобами зв’язку та пересилав йому грошові кошти для утримання будинку в належному житловому стані, а також у зв’язку з тим, що постійно був зайнятий на роботі, що не підтверджено жодним доказом, суд не вважає, такі причини поважними, для поновлення йому строку для прийняття спадщини, адже на думку суду здійснення матеріальної допомоги, шляхом пересилання коштів на ім’я ОСОБА_7 та спілкування з ним засобами з’вязку не можуть свідчити про факт вступу позивача в управління та володіння спадковим майном. А постійна зайнятість на роботі позивача, що також слугувала причиною для пропущення строку прийняття спадщини не підтверджена жодним доказом.

Відмовляючи позивачу в позові в частині визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на 7/12 частин житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, вул. Фучика Юліуса, 160/ вул. Чернишевського, 68, суд виходив  з того, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.07.2005 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Ізмаїльської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту батьківства та визнання права власності, за ОСОБА_5 визнано право власності на 7/12 частин житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, вул. Фучика Юліуса, 160/ вул. Чернишевського, 68, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Згідно ухвали апеляційного суду Одеської області від 21.12.2005 року та ухвали Верховного Суду України від 11.05.2006 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 21.07.2005 року залишено без змін, тобто є таким що набрало чинності. (а.с. 47, 85, 87)

13.04.2006 року ОСОБА_5 зареєструвала право власності на 7/12 частин житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, вул. Фучика Юліуса, 160/ вул. Чернишевського, 68, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 189), а також 17.04.2006 року КП «Ізмаїльським МБТІ» було внесено виправлення у технічний паспорт та будинок, згідно якого у графі «Власник» 7/12 частин цього будинку було записано ОСОБА_5 (а.с.188), тобто ОСОБА_5 є власником спірної частини житлового будинку.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зазначене дає підставу суду відмовити позивачу у задоволенні його вимог, щодо визнання за ним права власності на 7/12 частин житлового будинку розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, вул. Фучика Юліуса, 160/ вул. Чернишевського, 68, так як ця частина будинку не може вважатися спадковою масою, адже право власності не нього оформлено на ім’я відповідачки ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 224-226 ЦПК України, ст. ст. 524, 549, 550 ЦК України (в редакції Закону 1963 року), ст.ст.1218, 1268-1270 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Ізмаїльської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно – відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення та переглянуто судом за заявою відповідача в порядку передбаченим ст. 228 ЦПК України.

СуддяОСОБА_9