Справа № 2-176/11                                                                      

Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

  05 травня 2011 року                                                        

                                               Кіровський міський суд Донецької області у складі:

              головуючого судді                                          Волкова Н.Ю.       

при секретарі                                               Ярусової О.В.

за участю позивача                                      ОСОБА_1

представника відповідача                          ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області цивільну справу за позовом    ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»  про  відшкодування     моральної    шкоди, спричиненої  професійним захворюванням, -

                                                в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 09 березня 2011 р. звернувся до Кіровського міського суду з  позовом до ВАТ “Шахта “Комсомолець Донбасу”     про відшкодування моральної шкоди у розмірі 35.000 грн., посилаючись на те, що він з 1983 до 1986 р. та з 1995 р. до 2006 р. працював у відповідача   прохідником та гірничим робітником очисного забою з повним робочим днем під землею та 25 травня 2006 р. Донецькою обл. МСЕК №3 йому вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 55% в зв’язку з професійним захворюванням безстроково –  хронічна раділукопатія та він був визнаний інвалідом третьої групи. Професійне захворювання було спричинене тяжкими умовами праці на підземних роботах на вугільних підприємствах у сукупності з недосконалістю технологічних процесів видобутку вугілля, запиленістю повітря робочої зони, підняття надмірної ваги, несприятливий мікроклімат, де він працював тривалий час , внаслідок чого  в теперішній час  він відчуває фізичну біль в області спини  , через що він вимушений приймати ліки, відвідувати лікарню  , що спричиняє йому фізичні та моральні страждання, бо він не може займатися фізичною працею , вимушений скоротити виконання звичної чоловічої роботи у сім’ї , що принижує його, через що він став неврівноваженою, дратівливою людиною.    Моральну шкоди він оцінює у 35.000 грн., оскільки втрата професійної працездатності в нього встановлена безстроково, що позбавляє його навіть надії на покращення здоров’я; проходження МСЕК  для встановлення факту спричинення моральної шкоди він вважає необов’язковим, бо йому встановлена стійка втрата професійної працездатності.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що  моральна шкода йому спричинена тим, що він не може більше працювати на підземних умовах праці, не може більше підтримувати сім’ю матеріально. Зараз він ніде не працює, вимушений через стан здоров’я періодично  лікуватися. До того ж, його періодично турбує нестерпна біль в попереку, він вимушений наймати людей, щоб виконати вдома будь-який ремонт, переставити меблі, перестав бувати на природі через те, що боїться застудитися та погіршити свій стан здоров’я. Вперше йому встановлено МСЕК 25 травня 2006 р. 55% втрати професійної працездатності безстроково. Він  звертався до Шахтарського міськрайсуду, який 25 грудня 2006 р. виніс рішення про стягнення на його користь з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань 25 тис. грн. у відшкодування спричиненого професійним захворюванням моральної шкоди, проте вказане рішення було скасоване Апеляційним судом Донецької області від 19 лютого 2007 р. з прийняттям нового рішення, яким  йому було відмовлено у задоволенні позову до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Шахтарську про відшкодування моральної шкоди. Потім він нікуди не звертався до 2011 р., поки не звернувся з даним позовом до шахти, оскільки   відповідач не забезпечував безпечні умови праці, не забезпечував належним чином протирадікулітними поясами, не механізував належним чином підняття надто тяжких вантажів . Свої моральні страждання оцінює у 35.000 грн., проте навіть не має надії на повне задоволення його позовних вимог.  

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала , посилаючись на те, що  позивач був обізнаний про особливо тяжкі умови праці, проте добровільно тривалий час працював в умовах шкідливого виробництва для одержання пов’язаних з цим компенсацій та пільг, а саме підвищеної заробітної плати, скороченого робочого дня, додаткових відпусток, пільгового стажу та пенсії. Шахта забезпечувала працівників всім необхідним та застрахувала їх на випадок професійного захворювання, через що позивач одержав у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань  одноразову допомогу та одержує щомісячні виплати. Таким чином, позивачу відшкодовується спричинена йому шкода через часткову втрату професійної працездатності. Наявність факту моральної шкоди, як психічного стану особи  може бути встановлено тільки висновком медико-соціальної експертної комісії та відносно позивача не встановлено, через що відсутні підстави відшкодування моральної шкоди. В позові просила відмовити, оскільки підприємство не порушувало трудові права позивача, а позивач, крім того, пропустив 3-х місячний строк звернення до суду, що є однією з підстав відмови в позові.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  закінчив Харцизький металургійний технікум в 1977 році, з 1977 до 1983 р. працював на Харцизькому стале дротяному канатному заводі та, незважаючи на наявність спеціальності, з 29 років, тобто з липня 1983 р. обрав собі роботу прохідника підземного з повним робочим днем під землею, де працював до 30 листопада 1986 р. у відповідача, з 1986 р. до жовтня 1995 р. (9 років) на інших шахтах з повним робочим днем під землею, а на протязі останніх 11 років на  ВАТ “Шахта “ Комсомолець Донбасу»гірничим робітником очисного забою, звідки 25 травня 2006 р. був звільнений за власним бажанням, тобто тривалий час (23 роки) працював на   роботах з повним робочим днем під землею, а саме на роботах, передбачених Списком №1 виробництв, робіт, професій і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, як роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, навіть при умові  забезпечення процесу видобутку вугілля найсучаснішими технологічними процесами. Саме тому працівникам , зайнятим на роботах з повним робочим днем під землею, діючим трудовим законодавством надається ряд пільг, в тому числі у вигляді скороченого робочого часу, додаткових відпусток,  підвищених розмірів тарифних ставок, зменшенню віку  для переходу на пенсію за віком, пільгових умовах обчислення різного роду пенсій. ОСОБА_1 за власним бажанням пропрацював у офіційно визнаних на державному рівні та всім відомим особливо шкідливих умовах праці на протязі тривалого часу, не приділяючи при цьому достатньо уваги власному здоров’ю   задля  забезпечення добробуту своєї сім’ї, не звертаючи уваги на негативні фактори умов праці та навіть зараз, після втрати 55% професійної працездатності внаслідок професійної хвороби  , жалкує про неможливість продовжувати роботу в шкідливих  умовах праці, вважаючи цей чинник одним із показників спричинених йому моральних страждань.

Отож, те, що умови праці були дуже тяжкими є скоріше закономірним, передбаченим, дуже відомим та навіть напрочуд бажаним для позивача  з перших днів його трудової діяльності через відповідну відносно високу платню, чим чимсь неочікуваним, бо саме в цих добре відомих йому тяжких умовах праці він за власним бажанням працював тривалий час, незважаючи на наявність іншої спеціальності, не зважав на вияви починаючої хронічної професійної хвороби, яка не виникає раптово, не захоплює зненацька; працював, доки дозволяли лікарі після проходження передбачених законодавством періодичних медичних оглядів.

За висновком лікарсько-експертної комісії  Донецької обласної лікарні профзахворювань №1160 від 18 квітня 2006 р. професіями, що обумовили розвиток професійного захворювання, слід вважати професію гірничого робітника очисного забою, прохідника пропорційно відпрацьованому в них часу на кожному підприємстві.

25 травня 2006 р. Донецькою обл. МСЕК №3 ОСОБА_1 вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 55% в зв’язку з професійним захворюванням  –хронічна раділукопатія безстроково та третя група інвалідності від професійного захворювання.  

У відповідності з актом розслідування хронічного професійного захворювання   від 16 травня 2006 р.  професійне захворювання виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля та тривалої праці в умовах діяння шкідливих факторів виробництва.

Умови праці відповідача викладені в санітарно-гігієнічній характеристиці від 24 березня 2006 р., в якій зазначено, що фізичне навантаження за зміну становить від 500 до 5000 кг, охолоджуючий мікроклімат, що свідчить про недотримання відповідачем вимог діючого законодавства по охороні праці.

Рішенням Шахтарського міськрайсуду від 25 грудня 2006 р. на користь позивача стягнено   з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань 25 тис. грн. у відшкодування спричиненого професійним захворюванням моральної шкоди, проте вказане рішення було скасоване Апеляційним судом Донецької області від 19 лютого 2007 р. (справа 22-1867/2007) з прийняттям нового рішення, яким  позивачу було відмовлено у задоволенні позову до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Шахтарську про відшкодування моральної шкоди.

За висновком МСЕК №004831 від 25 травня 2006 р. , довідкою МСЕК , позивачу протипоказана тяжка фізична праця , в несприятливому мікрокліматі, проте може виконувати роботу на поверхні без вказаних протипоказань, що об’єктивно спростовує твердження позивача про неможливість виконання ним хатньої роботи.  

До того ж,   позивач не надав суду епікризи або довідки лікарів про своє періодичне проходження лікування після встановлення йому ступені втрати професійної працездатності, а отож не довів те, що він вимушений начебто часто звертатися з приводу лікування професійної хвороби.

Пояснення позивача про те, що він не може виконувати роботу по дому не підтверджені в судовому засіданні достатніми доказами, бо якщо позивач засмучений звільненням його з особливо тяжкої роботи, яку здатен був фактично виконувати на протязі всієї робочої зміни , за рекомендацією МСЕК може виконувати роботу на поверхні без вказаних противопоказань, то нічого не заважає йому виконувати помірні фізичні навантаження і вдома , бо ніякими законодавчими нормами хатня робота   не віднесена до тяжких.

Правовідносини сторін регулюються ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, за якою  відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 р., відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України  покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності, за наявності порушення прав працівника в сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя та здоров’я умовах, яке призвело до його  моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до ч.1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч.2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом встановлено, що позивач працював на протязі 14 років у ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу», яке створене для підземного видобутку вугілля і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата часткової працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов’язків, що свідчить про те, що роботодавець не створив нешкідливі умови праці.

Суд вважає, що позивачу    заподіяна моральна шкода  умовами виробництва внаслідок втрати ним частково професійної працездатності через те, що його непокоять болі в попереку , що обмежує умови праці та порушує нормальні життєві зв’язки. Дана моральна шкода підлягає відшкодуванню.

На погляд суду, позивач не пропустив тримісячний строк позовної давності, встановлений ст. 233 Кодексу законів про працю України, оскільки моральні страждання внаслідок стійкої втрати мною професійної працездатності тривають та продовжуються безперервно з 25 травня 2006р.  до теперішнього часу.

Крім того, відповідно до ст. 268 ч.1 п.3 Цивільного кодексу України, позовна давність взагалі не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

 Суд вважає необов’язковим та недоцільним проходження позивачем МСЕК для визначення факту наявності моральної шкоди, проте суд вважає, що визначена позивачу ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 55% не є показником  розміру спричинених потерпілому моральних страждань, оскільки ні один нормативний акт , напряму пов’язуючи розмір одноразової допомоги та щомісячних виплат у відшкодування шкоди зі ступенем втрати професійної працездатності, не пов’язує з ним  розмір моральних страждань, що оцінюються виключно з фактично спричинененими потерпілому моральними стражданнями (фізичних, психічних, душевних тощо).

На погляд суду, належить відшкодуванню тільки моральні страждання   потерпілого. Причому  відшкодування моральної шкоди повинно відповідати конкретним заходам реабілітації по усуненню моральної шкоди.

Позивач пояснив суду, що моральну шкоду він оцінює у 35.000 грн.  , розуміючи, що його позов не може бути задоволений в повному обсязі, та, на погляд суду, є надмірною сумою, виходячи з конкретних обставин справи, глибини, характеру , тривалості страждань, віку позивача, наявності інших загальних захворювань, можливості виконувати роботу на поверхні без шкідливих факторів.

 Суд вважає, що  при визначенні розміру моральної шкоди позивачу слід брати до уваги лише заходи реабілітаційного характеру та можливість покращення здоров’я при здійсненні заходів по його реабілітації.

Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України   “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких позивач зазнав у зв’язку з втратою ним частково професійної працездатності, а також виходячи із засад  розумності, виваженості та справедливості, позов слід задовольнити частково: на   користь позивача за заподіяну моральну шкоду має бути стягнено з відповідача 12.000 грн., а в решті позову слід відмовити за його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 грн.

Керуючись ст. ст.  153,233, 237-1  Кодексу  законів  про працю України, ст. 268 ЦК України, ст. ст. 212-215.218   ЦПК України,   суд ,  -  

                                                  в и р і ш и в :         

Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»про  відшкодування     моральної    шкоди, спричиненої  професійним захворюванням, -- задовольнити частково.

Стягнути з відповідача –відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 12.000  (дванадцяти тисяч) грн.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за їх необґрунтованістю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. (вісім грн. 50 коп.) та   оплату витрат з інформаційно- технічного забезпечення розгляду справи    у сумі 15 грн. (п’ятнадцять) грн.

     На  рішення  суду може бути  подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарга , якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

            Суддя:                                                                       Волкова  Н.Ю.