Справа №2-2105/11

Категорія  46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2011 року                                                                                                       м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді - Полонця С.М.,

при секретарі – Зінчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося, причиною цього стали різні погляди на сімейне життя, відсутність спільних інтересів та виникнення постійних сварок, що негативно впливають на психіку та виховання дітей. Шлюб носить формальний характер, спільного господарства сторони не ведуть, разом не проживають з травня 2010 року. Неповнолітніх дітей на подальше виховання просить залишити з матір»ю.

У судове засідання позивач не з’явивсь, подав до суду заяву з проханням справу слухати у його відсутність, позов підтримав, просить задовольнити, дітей на подальше виховання залишити з матір»ю.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву з проханням справу слухати у її відсутність, проти задоволення позову не заперечила, дітей на подальше виховання просить залишити з нею.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Житомирським міським відділом запису актів громадянського стану виконавчого комітету Житомирської міської ради  народних депутатів, сторони зареєстрували шлюб 19.09.1992 року, актовий запис № 1675.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей, доньку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відносини, які склалися між позивачем та відповідачем привели до взаємного відчуження, згуби любові та поваги один до одного. Позивач та відповідач живуть кожен своїм життям, подружніх відносин не підтримують. Подальше спільне життя позивача та відповідача, як подружжя, і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.

Примирення між позивачем та відповідачем неможливе.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя та постановлює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У зв’язку з тим, що сімейне життя сторін не склалося у зв’язку з відсутністю взаємопорозуміння, що призвело до втрати взаємних почуттів, поваги та любові один до одного, суд вважає можливим розірвати шлюб між ними. Дітей на подальше виховання залишити з матір’ю. Витрати покласти на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 169, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст.ст.110 – 112 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований Житомирським міським відділом запису актів громадянського стану виконавчого комітету Житомирської міської ради  народних депутатів 19 вересня 1992 року, актовий запис № 1675, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Витрати пов”язані з розірванням шлюбу покласти на відповідача.

Неповнолітніх дітей,  доньку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на подальше виховання залишити з матір”ю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Суддя:                                                                                                                  С.М. Полонець