Справа № 22-ц-1291/11 21.04.2011 21.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-1291/11 Головуючий першої інстанції Павлова Ж.П.
Категорія 24 Доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2011 р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Кутової Т.З., Мурлигіної О.Я.
при секретарі судового засідання Кулик О.В.,
за участю: представника позивача Віляйкіної М.В. та відповідача ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2011 р. за позовом обласного комунального підприємства ,,Миколаївоблтеплоенерго" (далі – ОКП ,,Миколаївоблтеплоенерго") до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги із теплопостачання,
В С Т А Н О В И Л А :
4 березня 2008 р. ОКП ,,Миколаївоблтеплоенерго" звернулось до суду з пізніше уточненим позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з теплопостачання.
У позові вказано, що відповідач є власником двокімнатної квартири НОМЕР_1, яка знаходиться на третьому поверсі дев’ятиповерхового будинку АДРЕСА_1. Протягом опалювальних сезонів 2001-2007 років йому за вказаною адресою позивачем надавались послуги з теплопостачання, за які він зобов'язаний був щомісячно в строк до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем проводити оплату за фактично спожиту теплову енергію згідно рахунків позивача.
Посилаючись на те, що вказані послуги відповідачу надавались, але він їх оплачував невчасно та не в повному обсязі, позивач просив стягнути з нього на свою користь 1453 грн. 79 коп. заборгованості по таких послугах за період з 1 січня 2001 р. по 1 грудня 2007 р.
Відповідач позов не визнав, заявив про застосування строку позовної давності і посилався на те, що указані борги виникли у колишнього власника вказаної квартири, до якого позивач не пред’являв вимог про погашення указаної заборгованості.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2011 р. позов задоволено частково. З відповідача стягнуто на користь позивача 587 грн. 29 коп. заборгованості за вказані комунальні послуги (за період з 4 березня 2005 р. по 4 березня 2008 р.) та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також в доход держави – 51 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування місцевим судом обставин справи, невірну оцінку зібраних доказів та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Вислухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обгрнтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як власник указаного житла, зобов'язаний погасити позивачу заборгованість по комунальних послугах в межах строку позовної давності.
Між тим, повністю погодитись з такими висновками місцевого суд не можна, оскільки вони не повністю відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України ,,Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 р., ч. 3 ст. 24 Закону України ,,Про теплопостачання" від 2 червня 2005 р. та п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21 липня 2005 р., споживач (власник квартири) зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем послуг відповідно до типового договору та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
В той же час, відповідно до статей 256, 257, 261, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а її перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. А сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, якщо суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності від 1 червня 1995 р., квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності в порядку приватизації ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (бабі та діду відповідача).
6 липня 1995 р. ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором подарувала Ѕ частку вказаної квартири відповідачу, а ІНФОРМАЦІЯ_1 - померла.
ОСОБА_5 помер 29 грудня 1997 р., не залишивши заповіту щодо другої половини вказаної квартири. Тому рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2007 р. за відповідачем, як особою яка прийняла спадщину шляхом вступу в управління нею, оскільки він постійно проживав із покійним, визнано право власності на другу половини тієї ж квартири. Своє право власності відповідач зареєстрував 2 серпня 1995 р. і 21 травня 2007 р.
Таким чином, указані обставини вказують на те, що в указаній квартирі відповідач зареєстрований та постійно проживає з 1997 року. З ним також проживає його дружина та двоє їх неповнолітніх дітей, 1997 та 2005 років народження.
За договором доручення від 1 жовтня 2006 р., укладеному між ОКП ,,Миколаївоблтеплоенерго" та КП ,,Теплосервіс”, позивач взяв на себе обов’язок по стягненню заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання за період з 1 жовтня 2001 р. по 30 вересня 2006 р. А рішенням Миколаївського міськвиконкому від 26 травня 2006 р. позивач визначений з 1 червня 2006 р. виконавцем та постачальником послуг з централізованого опалення для жителів м. Миколаєва.
Указані послуги з теплопостачання до вказаної квартири постійно надавались, але її мешканці з 1 січня 2001 р. по 1 грудня 2007 р. такі послуги, за встановленими рішеннями Миколаївського міськвиконкому тарифами, не оплачували, що викликало утворення заборгованості в розмірі 1453 грн. 79 коп., яка добровільно не погашена.
1 жовтня 2006 р. між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву питної води, за яким відповідач зобов’язався своєчасно та в повній мірі оплачувати надані до вказаної квартири послуги з теплопостачання. Укладення цього договору відповідачем не оспорюється.
Доводи відповідача про відсутність між ним та позивачем договірних правовідносин до вказаної дати безпідставні. Навіть відсутність договору не звільняє відповідача від оплати наданих йому послуг, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають не тільки з угод письмових чи усних, але и з дій та вчинків осіб.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач та члени його сім’ї не відмовлялись від наданих їм послуг з теплопостачання, а використовували їх для власних потреб, що підтверджує факт укладення між сторонами договору про надання послуг. В зв’язку з чим, відповідно до вказаних норм матеріального права, ОСОБА_3 був зобов’язаний своєчасно оплачувати надані послуги з теплопостачання.
Встановивши такі обставини справи та правильно застосувавши законодавство України про житлово-комунальні послуги, місцевий суд обґрунтовано поклав на відповідача обов’язок по сплаті заборгованості за вказані комунальні послуги.
Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, місцевий суд допустив помилку, оскільки не повно врахував обставини справи та вийшов за межі позовних вимог.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Звернувшись до суду 4 березня 2008 р., позивач вимагав стягнути з відповідача заборгованість за вказані комунальні послуги за період з 1 січня 2001 р. по 1 грудня 2007 р.
Проте місцевий суд, хоча й правильно застосував норми ЦК України щодо позовної давності, але стягнув заборгованість за період з 4 березня 2005 р. по 4 березня 2008 р., тобто вийшовши за межі заявлених та уточнених позовних вимог. В той час як задоволенню підлягали вимоги щодо заборгованості лише за період з березня 2005 р. по грудень 2007 р. включно.
З особового рахунку відповідача та розрахунків заборгованості видно, що сума заборгованості відповідача за вказані комунальні послуги за період з березня 2005 р. по 1 квітня 2007 р. становила 811 грн. 43 коп. В подальшому (за квітень – грудень 2007 р.) оплата проводилась і заборгованість відсутня.
Крім того, в грудні 2007 р. і травні 2009 р. позивачем добровільно погашено 206 грн. 4 коп. і 74 грн. 53 коп. указаної заборгованості. Після чого розмір непогашеної відповідачем заборгованості, в межах строку позовної давності, становить 530 грн. 86 коп.
За таких обставин, відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржене рішення підлягає зміні в бік зменшення розміру стягнення указаної заборгованості до 530 грн. 86 коп.
Аргументи апелянта про необхідність застосування положень статей 1281, 1282 ЦК України, якими встановлені правила відповідальності спадкоємців по боргах спадкодавця, безпідставні, оскільки зазначені обставини справи вказують на те, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за комунальні послуги за період з березня 2005 р. по грудень 2007 р., коли вони надавались вже йому, а не колишнім власникам указаної квартири, які померли ще в 1997 році.
Інші доводи апеляційної скарги указані висновки не спростовують, а тому не можуть бути підставою для повного скасування оскарженого рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2011 р. в частині розміру стягнення заборгованості по комунальним послугам змінити, зменшивши стягнення з ОСОБА_3 на користь ОКП ,,Миколаївоблтеплоенерго" на погашення заборгованості за послуги із теплопостачання з 587 грн. 29 коп. до 530 грн. 86 коп.
В решті рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: