Справа № 1-34/11

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          27.04.2011  Чутівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді          - Я. О. Ланна

                    при секретарі - Красній Н.В.  

                    з участю прокурорів – Зимогляд В.О., Гриня Г.Г.,

                                    захисника -  ОСОБА_1,

                    представника потерпілого –ОСОБА_2 ,                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, гр. України, освіта базова загальна середня, не одруженого, військовозобов”язаного, працюючого водієм Полтавського відділення БУ „Укрбургаз”, раніше не судимого,

в скоєнні  злочину,   передбаченого ст. 124 КК  України, -

у с т а н о в и в :

          01.01.2011 р. у вечірній час ОСОБА_3 знаходився в кафе „Ані”, що розташоване по вул. Привокзальній, 24 в с. Чапаєве Чутівського району Полтавської області, де вживав спиртні напої разом із ОСОБА_4 та іншими знайомими.

          Того ж дня, близько 23 год.30 хв. ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, почав чіплятися до співмешканки ОСОБА_3 -  ОСОБА_5, у зв”язку з чим між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник конфлікт, в ході якого останній наніс один удар рукою в обличчя ОСОБА_3, внаслідок чого спричинив останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 66 від 14.01.2011 року , легке тілесне ушкодження у вигляді синця шкіри обличчя.

          ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння та вважаючи, що ОСОБА_4 буде продовжувати наносити йому тілесні ушкодження, не вірно оцінивши виниклу обстановку, почав захищатись від посягання на нього з боку ОСОБА_4, однак маючи реальну можливість ефективно відбити суспільно-небезпечне посягання іншими заходами, перевищив межі необхідної оборони та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, після того, як ОСОБА_4 спричинив йому тілесне ушкодження, ОСОБА_3 наніс один удар скляною пляшкою, яку в цей момент тримав в правій руці, в область голови потерпілого, спричинивши останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 58 від 23.02.2011 р.,  тілесні ушкодження  у вигляді черепно-мозкової травми, забою головного мозку з переломами кісток черепу та кісток лицьового скелету, рани та гематоми м”яких тканин голови, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

          Допитаний  в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним  себе в інкримінуємому йому злочині  визнав, пояснив суду, що дійсно під час конфлікту із потерпілим, у відповідь на удар ОСОБА_4, наніс один удар пляшкою в область його голови при обставинах,  зазначених вище.

          Винність ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого йому злочину підтверджується також сукупністю доказів, досліджених та перевірених в судовому засіданні.

          Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 підтвердив факт заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень підсудним за вказаних вище обставин, але при цьому зазначив, що підсудного він не бив. ОСОБА_3 вдарив його пляшкою по голові, від чого він впав на підлогу та втратив свідомість.

          Суд критично оцінює його показання, зважаючи на їх невідповідність іншим доказам як про те, що він не бив підсудного, а тому до уваги приймає тільки в частині ствердження про сам факт скоєння злочину та спричинення йому тілесних ушкоджень і їх локалізації. В іншій частині суд розцінює його показання як надумані та такі, що не відповідають дійсності.

              Зокрема, свідок ОСОБА_6, який відпочивав разом із дружиною та знайомими в кафе та був очевидцем бійки, повідомив суду, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виникла сварка, в ході якої потерпілий перший ударив підсудного, а він у відповідь ударив потерпілого. При цьому свідок зазначив, що ОСОБА_4 від удару впав, але свідомість не втрачав і звав на допомогу.

          Свідок ОСОБА_5, співмешканка підсудного підтвердила, що 01.01.2011 р. близько 23 години 30 хвилин за вищевказаних обставин потерпілий перший ударив  ОСОБА_3 правою рукою в обличчя, на що він у відповідь наотмаш наніс удар бутилкою з під горілки, яку тримав у руках,  по голові ОСОБА_4

          Свідок ОСОБА_7, безпосереднім очевидцем бійки між підсудним і потерпілим не була,  повідомила, що 01.01.2011 р. разом із чоловіком відпочивали в кафе „Ані” в с. Чапаєве, святкували новий рік, вживали спиртні напої. Під час святкування   танцювала із ОСОБА_3  Коли після цього повернулись до столу, то підсудний поклав свою руку їй на коліно. Чоловіку це не сподобалось і він зробив зауваження. Вона вирішила, що пора збиратись додому і пішла в іншу кімнату вдяглась та взяла куртку чоловіка. Повертаючись бачила, як ОСОБА_3 махнув рукою в бік її чоловіка, від чого той упав.  Коли увімкнули світло, то побачила, що потерпілий лежить на полу і із лоба тече кров.

          Свідок ОСОБА_8, кум потерпілого, який також відпочивав в цей вечір в кафе та сидів за одним столиком із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_7  повідомив суду, що 01.01.2011 р. під час святкування нового року та розпиття спиртних напоїв потерпілий приревнував свою дружину до підсудного і між ними виник конфлікт.  Він бачив, як ОСОБА_3 наніс удар бутилкою по голові ОСОБА_4  При цьому його кум, ОСОБА_4 підсудного ОСОБА_3 не бив.

          Суд критично оцінює його показання, зважаючи на їх невідповідність іншим доказам  про те, що потерпілий перший не бив підсудного,  а тому до уваги приймає тільки в частині ствердження про сам факт конфлікту та скоєння злочину. В іншій частині суд розцінює його показання як надумані та такі, що не відповідають дійсності.

          Свідки ОСОБА_9 та її чоловік ОСОБА_10 безпосередніми очевидцями злочину не були,  підтвердили що 01.01.2011 р. ввечері підсудний та потерпілий разом із дружиною відпочивали в кафе.  На другий день ОСОБА_9 від співмешканки підсудного по телефону дізналась, про бійку між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

          Протоколом огляду місця події від 04.01.2011 року, яким зафіксовано місце вчинення злочину (а.с. 5-9).  

          Протоколами відтворення обстановки та обставин події  від 05.01.2011 р.(а.с. 85-89) та від 03.02.2011 р. (а.с. 91-96), в ході яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розказали та показали, як було скоєно злочин.

          Протоколом відтворення обстановки та обставин події  від 28.02.2011 р. (а.с. 97-101) за участю свідка ОСОБА_8, в ході якого він показав, як 01.01.2011 р. ОСОБА_3 наніс скляною пляшкою тілесні ушкодження ОСОБА_4

          Протоколами очних ставок від 03.02.2011 р. між підсудним та потерпілим (а.с. 102-104), та від 10.03.2011 р. між потерпілим та свідком ОСОБА_5 (а.с. 105-107), в ході яких частково були усунуті суперечності між їхніми показаннями.

          Згідно висновку експерта № 58 від 23.02.2011 р. (а.с.112-113) потерпілому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, забою головного мозку з переломами кісток черепу та кісток лицевого скелету, рани та гематоми м”яких тканин голови, які утворились від дії тупих предметів, з обмеженими контактуючими поверхнями, яким могла бути і „пляшка”, або інші предмети з подібною характеристикою, які кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя

          Висновком експерта № 66 від 14.01.2011 р. (а.с. 123) у ОСОБА_3 встановлено тілесне ушкодження у вигляді синця шкіри обличчя, яке кваліфікується, як легке тілесне ушкодження. Дане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли бути і пальці рук людини стиснуті в кулак, або інший предмет з подібною характеристикою, можливо  в строк та за обставин, на які посилається           ОСОБА_3

          Додатковим висновком судово-медичного експерта № 306 від 23.02.2011 р. (а.с.118) встановлено, що показання ОСОБА_3, дані ним 05.01.2011 р. при проведенні відтворення обстановки та обставин події, загалом не протирічать об’єктивним судово-медичним даним судово-медичної експертизи ОСОБА_4   

          Аналізуючи наведені докази, суд враховує їх повну узгодженість та відповідність між собою як про причини і обставини виникнення конфлікту, так і механізм та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, мотиви вчинення злочину.   

           Оцінюючи мотив злочинних дій підсудного, суд вважає, що він заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому умисно під час конфлікту і бійки, яка виникла між ними з метою захисту від суспільно небезпечних посягань з його боку, але при цьому допустив перевищення його меж. З наведеного вище слідує, що потерпілий ударив підсудного, заподіявши при цьому легкі тілесні ушкодження, від чого останній змушений був захищатись. Але використавши пляшку, яка була у нього в руках, та умисно нанісши нею удар потерпілому, підсудний перевищив межі необхідної оборони, так як вчинені ним дії по захисту себе не викликались об’єктивною необхідністю і інтенсивність захисту явно перевищувала інтенсивність нападу. До такого висновку суд приходить і враховуючи те, що потерпілий, застосовуючи насильство, не використовував при цьому ніяких знарядь. Отже, підсудний, застосувавши пляшку, перевищив межі необхідної оборони.   

          У статті 36 КК (необхідна оборона) перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. В ході судового розгляду справи було встановлено, і це випливає з матеріалів справи, такого посягання, яке б давало підстави підсудному захищатись і діяти таким чином як він це зробив, не було. А тому суд вважає, що він перевищив межі необхідної оборони.

          Такий висновок суду ґрунтується як на наведених вище доказах, які суд вважає достатніми та допустимими.

          Отже, суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин і способом та з мотивів вказаних вище, і кваліфікує його діяння за ст. 124 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.   

          При призначенні покарання ОСОБА_3 суд виходить із вимог ст. 65 КК України, при цьому враховує ступінь суспільної небезпеки  скоєного ним злочину невеликої тяжкості, його особу, що він  позитивно характеризується по місту роботи та проживання, раніше не судимий .

          Обставинами,  які пом’якшують покарання підсудного,  суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.   

           Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, суд вважає вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп’яніння.

          Відповідно до медичного висновку  ОСОБА_3 здоровий, примусового лікування від алкоголізму не потребує.

          Враховуючи викладене,  суд вважає,  що  ОСОБА_3 необхідно  призначити покарання у виді обмеження волі.

          Суд також вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без відбування покарання, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

             Оскільки ч. 1 ст. 93-1 КПК України не передбачено стягнення збитків за стаціонарне лікування потерпілого, коли шкоду було завдано при перевищенні меж необхідної оборони, суд не стягує її з підсудного.

           Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

          По справі до підсудного заявлений цивільний позов у відшкодування з нього матеріальної шкоди в сумі 4290 грн.(яка складається із витрат на правову допомогу та витрат на перевезення на пасажирському таксі) та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

          Суд вважає, що позов в частині відшкодування витрат на перевезення пасажирів на таксі не підлягає задоволенню через недоведенність розміру її заподіяння. Що стосується наданих потерпілим  квитанцій, то суд не приймає їх, як належні докази, оскільки, із них не вбачається кому саме надані такі послуги.  Таким чином,  судом не встановлено, що ці витрати були необхідні і безпосередньо пов’язані з усуненням негативних наслідків, які настали для потерпілої особи, а тому цивільний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

          Позовні вимоги в частині відшкодування сум витрачених потерпілим на правову допомогу у розмірі 2550 грн. залишити без розгляду, оскільки у кримінальній справі не можуть розглядатися позови про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення. Такі позови заінтересовані особи можуть пред'являти в порядку цивільного судочинства.

          Винними діями підсудного потерпілому  заподіяна моральна шкода, але з урахуванням, тяжкості тілесних ушкоджень, їх наслідків, тривалості вимушених змін в житті потерпілого, суд приходить до висновку, що розмір її відшкодування необхідно зменшити до  5000 грн.

          Запобіжний захід ОСОБА_3 суд залишає попереднім, у виді підписки про невиїзд.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

          ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченому ст. 124 КК України  і призначити йому  покарання у виді 1(одного)  року обмеження волі.

          На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання ОСОБА_3 звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один)  рік.

          Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній -  підписку про невиїзд.

          На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи та повідомляти їх  про зміну  місця проживання.

          Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4  5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

          Цивільний позов ОСОБА_4. в частині  стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2550 грн. залишити  без розгляду.

          В решті, в задоволенні позову відмовити.

          Речові докази по справі: одяг, який знаходиться на збереженні у потерпілого вважати йому повернутим, як йому належний (а.с.139).

          На вирок  може  бути  подана  апеляція  до  Апеляційного  суду  Полтавської  області  протягом  15 діб  з  моменту  його  проголошення  через  Чутівський  районний  суд.

          Головуючий