Справа  № 2-263/11

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(повний текст 10 травня 2011 року)

05 травня 2011 р.                                                                                                                         смт. Леніне

Ленінський районний суд АРК у складі:

головуючої судді Кондрак Н.Й.

при секретарі Красненчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ленінського районного суду АР Крим із позовною заявою до відповідача про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем було досягнуто попередньої домовленості щодо купівлі мяса бичка, за умовами якої вартість 1 кг складала 29 грн. та було домовлено про знижку на пар 3%. Оскільки відповідач після забою бичка та загрузки його в свій автомобіль став вимагати більшої знижки, не сплатив повну вартість, позивач став вимагати повернути майно в натурі, однак відповідач відмовився. Крім того, наполягав на меншій вазі мяса –383 кг, а не 409 кг, як було визначено при зважуванні в присутності відповідача. Оскільки відповідач не бажає повернути грошову суму за м’ясо у розмірі, який позивач вважає належним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Просить стягнути з відповідача спричинену йому матеріальну та моральну шкоду.

Позивач, його представник у судовому засіданні на позовних вимогах наполягають. Позивач пояснив, що між ним та відповідачем було досягнуто попередньої згоди щодо укладення в усній формі договір купівлі-продажу м’яса бичка за ціною 29 грн. за кілограм м’яса з урахуванням 3% втрат на пар. За даною домовленістю відповідач повинен був провести забій та розділку бичка дома у позивача, а розрахунок за м’ясо провести при його покупці згідно з його вагою та встановленою ціною. Після забою та розділки бичка м’ясо було зважене на вагах позивача, оскільки виникли сумніви щодо правильності показань вагів відповідача. Вага м’яса склала 409 кг. З даною вагою відповідач погодився, однак після завантаження м’яса до автомобіля відповідача він забажав змінити домовленості, зокрема провести урахування втрат на пар в розмірі 4,5%, а не 3% як було домовлено між ними раніше. З такими умовами позивач не погодився, однак відповідач віддав дружині позивача 5500 грн. за м’ясо, а решту грошей пообіцяв повернути на наступний день.  Але погодився повернути решту грошей за м’ясо з урахуванням його ваги на той момент –383 кг та урахуванням 4,5% втрат на пар. З даними умовами позивач не погодився, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав. Крім того вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача, він зазнав моральних страждань, оскільки він хвилювався, нервував, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, змушений був звертатися в правоохоронні органи. Просить також стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди.

Представник позивача при визначені розміру моральної шкоди покладається на розсуд суду, вважає, що оскільки сторони не обговорили всі суттєві умови договору, він є неукладеним. Також просить стягнути з відповідача витрати на юридичну допомогу у розмірі 1500 грн. Позивач та його представник  просять винести заочне рішення у справі.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно між ним та позивачем було укладено усний договір купівлі-продажу м’яса бичка. Однак при обговорені умов договору розмір урахування втрат на пар ними взагалі не обговорювався. Визнав, що при зважуванні м’яса у позивача його вага дорівнювала 409 кг, м’ясо з подвір’я позивача він забрав, однак остаточний розрахунок вони домовилися провести на ринку м. Керч на наступний день. Вважає, що правильною вагою м’яса є саме 383 кг, тобто вага, визначена при зважуванні на ринку в м. Керчі, та розраховувати його вартість слід саме з урахуванням даної ваги. Крім того, оскільки вони попередньо про розмір втрат на пар не домовлялися, слід враховувати 4,5% втрат на пар. Виходячи з цього розрахунку він привозив позивача решту грошей за м’ясо, однак той відмовився їх брати. Також відмовився пересвідчитися в вазі маяса 383 кг. Вважає, що моральної шкоди позивачу він не завдав.

В подальшому в судове засідання не з’явився, причин своєї неявки не повідомив, сповіщений належним чином.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 дали аналогічні між собою пояснення, зокрема що сторони попередньо домовились про купівлю м’яса бичка за ціною 29 грн. за кілограм м’яса з урахуванням 3% втрат на пар. За даною домовленістю відповідач повинен був провести забій та розділку бичка дома у позивача, а розрахунок за м’ясо провести при його покупці згідно з його вагою та встановленою ціною. Після забою та розділки бичка м’ясо було зважене на вагах позивача, вага м’яса склала 409 кг. З даною вагою відповідач погодився, однак після завантаження м’яса почав вимагати провести урахування втрат на пар в розмірі 4,5%, а не 3% як було домовлено між ними раніше. З такими умовами позивач не погодився, однак відповідач, віддавши позивачу 5500 грн. за м’ясо, поїхав, решту грошей пообіцяв повернути на наступний день на ринку м. Керчі. Свідок ОСОБА_3 також додатково пояснила, що їм нічого не відомо про вагу мяса в 383 кг. Крім того, за ніч, коли м'ясо без нагляду знаходилось у відповідача, його частина могла і пропасти з вини відповідача.

          Вислухавши сторони, допитавши свідків, всесторонньо дослідивши матеріали справи та давши їм оцінку, виходячи з встановлено ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності,  суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів.

Сторонами не оспорювалось, що між ними на початку вересня 2010 року в усній формі було досягнуто попередню домовленість про купівлю-продаж м’яса бичка, згідно якого відповідач зобов’язався провести забій бичка дома у позивача та купити у нього м’ясо за ціною 29 грн. за кг. Позивачем не оспорюється факт отримання за м’ясо від відповідача грошової суми у розмірі 5500 грн. Відповідачем не оспорюється той факт, що після забою та розділки бичка загальна вага м’яса, зваженого на вагах позивача,  дорівнювала 409 кг., все м’ясо було ним забрано у позивача, а також той факт, що за домовленістю між ними ціна за кілограм м’яса дорівнювала 29 грн.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Таким чином, дані обставини суд вважає встановленими.

Як вбачається з пояснень самого позивача та підтверджується поясненнями свідків, між позивачем та відповідачем дійсно було досягнуто попередньої домовленості в усній формі про укладення договору купівлі-продажу м’яса бичка за ціною 29 грн. за кілограм м’яса з урахуванням 3% втрат на пар. За даною домовленістю відповідач повинен був провести забій та розділку бичка дома у позивача, а розрахунок за м’ясо провести при його покупці згідно з його вагою та встановленою ціною. Після забою та розділки бичка м’ясо було зважене на вагах позивача, вага м’яса склала 409 кг. З даною вагою відповідач погодився, однак після завантаження м’яса до автомобіля відповідача він забажав змінити умови договору, зокрема провести урахування втрат на пар в розмірі 4,5%, а не 3% як було домовлено між ними раніше. З такими умовами позивач не погодився, однак відповідач, віддавши позивачу 5500 грн. за м’ясо, поїхав, решту грошей пообіцяв повернути на наступний день на ринку м. Керчі.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Частиною 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що сторонами не було досягнуто згоди щодо кількості товару –м’яса бичка, його остаточної вартості та моменту розрахунку за отриманий товар, знижки на охолодження мяса.

Згідно ч.1.2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу товару –кількості товару, його остаточної вартості та моменту розрахунку за отриманий товар, суд приходить до висновку про те, що договір купівлі-продажу м’яса між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 не є укладеним.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»встановлено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що договір купівлі-продажу м’яса між сторонами не є укладеним, повернути незаконно набуте майно у натурі на момент розгляду справи неможливо, враховуючи, що вага м’яса після забою та розділки бичка у розмірі 409 кг а також домовлена між сторонами сума 29 грн. за кілограм м’яса  сторонами не оспорюється та, крім того, підтверджується показаннями свідків, суд знаходить вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає доведеним, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач зазнав моральної шкоди, яка виразилася в його моральних стражданнях, оскільки він хвилювався, нервував, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, а тому вимога про стягнення моральної шкоди є законною. У той же час суд знаходить розмір моральної шкоди, що просить стягнути позивач, у сумі 5000 грн. завеликою та з урахуванням обставин справи вважає за  необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 300 грн., а тому позов в даній частині підлягає частковому задоволенню.

Понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати –витрати на ІТЗ цивільного процесу та судовий збір - підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Суд також зазначає, що витрати на надання юридичної допомоги стягненню не підлягають, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.99 р., єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати. В постанові від 01.10.2002 р. по справі N 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивачем та його представником не надано укладеної з позивачем угоди - договору доручення, договору про надання юридичних послуг та ін., в якій було б чітко визначено розмір гонорару. До договору про надання правової допомоги від 05.04.2011 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Жовтневого району м. Луганська ОСОБА_5, не додано відповідного розрахунку розміру гонорару, що обґрунтовував би заявлену суму. Додана до матеріалів справи квитанція до прибуткового касового ордеру №02/10 від 20.01.2011 року про отримання адвокатом ОСОБА_6 від ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 1500 грн. за правову допомогу та консультації, складання заяви до міліції, не є підтвердженням отримання позивачем правової допомоги в межах даної цивільної справи, тим більше, що позивачем не додано відповідної угоди між ним та адвокатом ОСОБА_6 про надання юридичних послуг або правової допомоги у даній цивільній справі чи договору з юридичною консультацією, членом якої є даний адвокат. Що також не вбачається і з угоди, укладеної безпосередньо з адвокатом ОСОБА_5

На підставі ст. 203, 208, 215, 638, 655, 1166, 1167, 1212,1213 ЦК України та керуючись ст.ст. 3, 7, 10,130,131,179,208,209, 212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6013 грн. (шість тисяч тринадцять) 00 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 (триста) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір у сумі 63 (шістдесят три) грн. 13 коп. та збір на інформаційно-технічне забезпечення цивільного процесу 68 (шістдесят вісім) грн. 78 коп.

Всього стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 6444 (шість тисяч чотириста сорок чотири) грн. 91 коп.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою впродовж 10 днів з моменту отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                     Кондрак Н.Й.