Ровеньківський міський суд Луганської області

Справа  № 2-а-313/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25.03.2011 року                     Суддя Ровеньківського міського суду Луганської області   Шумченко Л.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного  Фонду України в місті Ровеньки Луганської області про визнання неправомірними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Ровеньківського міського суду Луганської області з позовом, в якому вказала, що вона вдова, вдова ОСОБА_2, захворювання, інвалідність та смерть якого, згідно висновку Донецькою регіональною міжвідомчою експертною комісією по установленню зв'язку захворювань, інвалідності та смерть з діянням іонізованого випромінювання та інших шкідливих наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , пов'язані з його участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З 12.09. 1995 року вона стоїть на обліку в УПФУ в м. Ровеньки і отримує пенсію за віком, та з І липня 2010 року , дня подання відповідної заяви , згідно ст.52 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - щомісячну компенсацію за втрату годувальника. В листопаді 2010 року їй стало відомо, що призначена їй пенсія у зв'язку з втратою годувальника в розмірі та щомісячна компенсація за втрату годувальника в розмірі - 72 грн. 30 коп. не відповідають розмірам , що передбачені нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали., внаслідок Чорнобильської катастрофи».

09.11. 2010 року вона завернулась до УПФУ м. Ровеньки із заявою, про застосування до розміру її пенсії норми 4.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»згідно якого, її пенсія, як вона вважає, не може бути нижчою 50 % від 6 мінімальних пенсій за віком, визначених в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність та про перерахунок щомісячної компенсації за втрату годувальника згідно ст.52 в розмірі - 50% мінімальної пенсії за віком, але отримала відмову. Вважає такі дії відповідача є противоправними, бо не відповідають Конституції України а нормам чинних законів України: відповідно до ст. 16 Конституції України , ст. 1, ст. 13 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», держава визнала свій борг, за шкоду заподіяну здоров'ю та втрату працездатності громадянами постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи , та взяла зобов’язання цей борг відшкодовувати та забезпечити таким громадянам соціальний захист .

Згідно з нормами спеціального закону, яким є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ): щомісячна компенсація за втрату годувальника відповідно до статті 52 призначається в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, державна пенсія по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання особам, віднесеним до категорії 1, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ч.І ст. 54 призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством., але при цьому , згідно ч. 4 ст.54 в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, , не може бути нижчим : по 2 гр. -8 мінімальних пенсій за віком». Відповідно до ст. 52 та ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), для визначення розміру пенсії та щомісячної компенсації за втрату годувальника, УПФУ повинно застосовувати розміри мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком , відповідно до ст„46 Конституції України , Закону України №966-XlV „Про прожитковий мінімум" , Закону України №2017-111 „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії" та частини першої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що є підставою для реалізації її права та конституційної гарантії на отримання пенсії і щомісячної компенсації за втрату годувальника , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 52 та 4.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12), яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року: «у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, З, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.»Зазначена норма свідчить, що підставою для кожного перерахунку пенсії та щомісячної компенсації за втрату годувальника є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Оскільки розмір мінімальної пенсії за віком не є сталою величиною , а періодично змінюється відповідно до зростання прожиткового мінімуму законами України , зокрема на 2010 рік законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI, встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року - 573 гривень, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень , то відповідно на час її звернення до УПФУ , в листопаді 2010 року , з заявою про нарахування зазначених виплат у відповідному до закону розмірі, її пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи повинна була складати : 723 х 8 х 50 % = 2 892 грн., а щомісячна компенсація за втрату годувальника : 723 х 50 % = 361, 50 грн., а не 72,30 грн.. Посилання відповідача у його відмові задовольнити її заяву , щодо розміру пенсії, на те , що її чоловік не отримував пенсію в такому розмірі за життя , є хибним , бо норма ч. 4 ст. 54 встановлена Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» N 230/96-ВР від 6 червня 1996 року, згідно якої - в усіх випадках розмір пенсії для інваліда 3-ї групи не може бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком, вже була чинною на час його смерті, 02.11.1996 року, а те що вона не застосовувалась та не застосовується, вважає, що ця відповідальність полягає на Пенсійному Фонді. Відповідно ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України повинен видавати постанови і розпорядження лише в межах своїх повноважень . Повноважень встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком чи визначати розміри пенсій в розмірі меншому ніж передбачений законом, Кабінету Міністрів України Конституцією України не надається, бо відповідно до ст..92 Конституції України «Виключно законами України визначаються: 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення»,а відповідно до статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»№ 2017 - 111 , від 05.10.2000 року , мінімальний розмір пенсії за віком , який відповідно ст..17 віднесений до числа основних державних соціальних гарантій , визначається виключно законами України . Її чоловік був дуже хворим і помер будучи вже інвалідом 1-ї групи , і відповідно він був не в змозі знати , що УПФУ в м. Ровеньки , порушує його права, щодо розміру його пенсії, але відповідачу ці норми були відомі, але порушувались ним свідомо. Оскільки її права, тепер, як вдови померлого інваліда чорнобильця порушуються та УПФУ безпідставно відмовляється призначити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням норми 4.4 ст..54 та щомісячну компенсацію за втрату годувальника з урахуванням норми ст..52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона вимушена звернутись до суду за захистом від такого порушення. Просила визнати протизаконними дії відповідача , стосовно відмови застосовувати розміри мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,до розміру її щомісячної компенсації за втрату годувальника, відповідно норми ст.52 та розміру моєї пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно норми ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язати УПФУ в м. Ровеньки призначити їй  пенсію у зв'язку з втратою годувальника, в розмірі 50 % від 8-ти мінімальних пенсії за віком, з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність, згідно норми ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 09.11.2010 року , провести відповідний перерахунок та виплатити недоотриману суму, та зобов'язати УПФУ в м. Ровеньки призначити їй щомісячну компенсацію за втрату годувальника , в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність, згідно норми ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 21.07.2010 року, провести відповідний перерахунок та виплатити недоотриману суму.

          14 лютого 2011 року позивач уточнила заявлені позовні вимоги, вказавши, що у зв’язку з тим, що в тексті її позову та в частині позовних вимого  до УПФУ в м. Ровеньки , про перерахунок пенсії  у зв`язку з втратою  годувальника та щомісячної  компенсації за втрату годувальника  було допущено помилки, вважає необхідним внести наступні уточнення,                                            вона, ОСОБА_1,  вдова   ОСОБА_2, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Отримана доза радіаційного опромінювання та радіоактивні елементи, які  потрапили на ЧАЕС в  організм його чоловіка ,  визвали порушення  стану його  здоров`я ,  в наслідок якого,   після повернення з Чорнобиля  , він почав часто хворіти і експертною комісією його було визнано інвалідом ,  захворювання та інвалідність якого  пов’язані з його участью в ліквідації наслідкіів аварії на ЧАЕС , спочатку 3-ї , потім 2-ї , а з 28 грудня 2005 року  -  1- ї групи. Відповідно до ст..9   Закону України «Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він  відносився  до категорії осіб , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , а відповідно до ст..14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до 1-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У жовтні 2008 року, її чоловік помер, а  16 січня 2009 року , Донецькою регіональною міжвідомчою експертною комісією по установленню зв’язку захворювань , інвалідності та смерті з діянням іонізованого випромінювання та інших шкідливих наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , встановив , що  смерть мого чоловіка  пов’язана з його участью в ліквідації наслідкіів аварії на ЧАЕС. Вона з 12.09. 1995 року стоїть на обліку в УПФУ в м. Ровеньки і отримує  пенсію за віком , та з 21 липня  2010 року ,  дня подання відповідної заяви, згідно ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - щомісячну  компенсацію за втрату годувальника. У  листопаді  2010 року їй  стало відомо , що розмір призначеної їй пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», менше розміру пенсії у зв`язку з втратою  годувальника згідно ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також, що призначена їй  щомісячна  компенсація за втрату годувальника в розмірі –72 грн. 30 коп. не відповідає розміру , який передбачений нормою ст.52  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали.. внаслідок Чорнобильської катастрофи». 09.11. 2010 року вона звернулась до УПФУ  м. Ровеньки с заявою, про призначення їй пенсії за втрату годувальника, з урахуванням норми  ч.4 ст.54   Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали.. внаслідок Чорнобильської катастрофи»згідно якого, її пенсія, як вона вважає,  повинна складати 50 %  від  10 мінімальних пенсій за віком , визначених в розмірі прожиткового мінімуму для осіб , що втратили працездатність , та про перерахунок щомісячної  компенсації за втрату годувальника згідно ст.52  в розмірі  -   50% мінімальної пенсії за віком , але отримала відмову. Вважає такі дії відповідача є противоправними ,  бо не відповідають Конституції України  та нормам чинних законів України: відповідно до ст.16 Конституції України , ст..1, ст.13  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», держава  визнала свій борг , за шкоду заподіяну здоров`ю та втрату працездатності  громадянами постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи , та взяла зобов’язання  цей борг відшкодовувати та забезпечити таким громадянам соціальний захист. Згідно з нормами  спеціального закону , яким є  Закон  України  "Про   статус  і  соціальний  захист громадян,  які постраждали внаслідок   Чорнобильської катастрофи" (  796-12  ) :

         --      щомісячна   компенсація за втрату годувальника відповідно  до   статті 52 призначається в розмірі  50 %  мінімальної пенсії  за   віком ;  

        --       державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1,  і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської   катастрофи  відповідно до ч.1 ст. 54  призначатися   за  бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990  роках  у розмірі відшкодування фактичних збитків,  який визначається згідно з законодавством. , але при цьому ,  згідно ч. 4 ст.54  -  «в  усіх  випадках  розмір   пенсій  для  інвалідів  щодо яких встановлено зв'язок з   Чорнобильською катастрофою,  ,  не може  бути  нижчим : по  1  групі інвалідності      -  10    мінімальних   пенсій за віком ;

               по  2 гр.     -  8    мінімальних   пенсій за віком ;

               по  3 гр.     -   6  мінімальних    пенсій за віком . »

       Відповідно до ст. 52 та ч.4 ст. 54 Закону України "Про  статус  і  соціальний  захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок  Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) , для  визначення  розміру пенсії   та    щомісячної   компенсації за втрату годувальника, УПФУ  повинно  застосовувати розміри  мінімальної пенсії  за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до  ст..46 Конституції України , Закону України  №966-Х1V  „Про прожитковий мінімум” , Закону України  №2017-III „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії” та частини першої ст.28 Закону України   «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового  мінімуму для осіб , які  втратили працездатність, що є підставою для    реалізації  мого права та конституційної  гарантії на отримання пенсії і щомісячної компенсації за втрату годувальника , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком,  як це передбачено  ст. 52 та ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і  соціальний  захист громадян,   які   постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до  частини  третьої статті 67 Закону України "Про  статус і соціальний захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи"  (  796-12 ),  яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року: у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму  для   осіб,  які  втратили  працездатність,  визначеного  законом,   підвищується розмір пенсії,  визначений відповідно  до  статті  54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну  здоров'ю,  особам,  віднесеним до 1,  2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної  компенсації  сім'ям  за  втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.  Перерахунок пенсії здійснюється з  дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.»Зазначена нормиа свідчить, що підставою для кожного перерахунку  пенсії  та щомісячної компенсації за втрату годувальника є встановлення нового розміру прожиткового  мінімуму,  і  цей  перерахунок  здійснюється  з  дня встановлення цього мінімуму. Оскільки розмір мінімальної пенсії за віком не є сталою величиною , а  періодично змінюється відповідно до зростання прожиткового мінімуму законами України , зокрема на 2010 рік  законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI , встановлено  прожитковий мінімум   для осіб, які втратили працездатність:  з 1 листопада 2009 року - 573 гривень,  з 1 січня 2010 року - 695  гривень,  з  1  квітня  - 706 гривень,  з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень , то відповідно на час мого звернення до УПФУ ,  в листопаді  2010 року , з заявою про нарахування  зазначених виплат у відповідному  до закону розмірі , моя пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської   катастрофи  повинна була складати : 723 х 10 х 50 % = 3 615 грн., , а щомісячна компенсація за втрату годувальника : 723 х 50 % = 361, 50  грн. , а не 72,30 грн. Посилання відповідача у його відмові задовольнити її заяву, щодо призначення пенсії, на те, що її чоловік не отримував пенсію в такому розмірі за життя , є хибним, бо норма ч. 4 ст. 54 встановлена Законом України  «Про внесення змін і доповнень до Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» N 230/96-ВР від 6 червня 1996 року,  згідно якої - в  усіх  випадках  розмір   пенсії  для  особи 1-ї категорії - інваліда  1-ї групи не може  бути  нижчим  10 - ти мінімальних пенсій за віком, була  чинною на час його смерті ,  25 жовтня 2008 року, та є чинною і на теперішній час , а те що вона не застосовувалась та не застосовується, вважає, що ця відповідальність полягає на  Пенсійному Фонді. Відповідно ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України повинен видавати постанови і розпорядження лише в межах своїх повноважень .  Повноважень встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком чи визначати розміри пенсій в розмірі меншому ніж передбачений законом , Кабінету Міністрів України   Конституцією України не надається , бо  відповідно до  ст..92 Конституції України «Виключно законами України визначаються :  6) основи соціального захисту , форми і види пенсійного забезпечення», а відповідно до статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»№ 2017 –111,від 05.10.2000 року, мінімальний розмір пенсії за віком , який відповідно ст..17 віднесений  до числа  основних державних соціальних гарантій , визначається виключно законами України. Її чоловік був дуже хворим і помер будучи будучи вже інвалідом 1-ї групи , і відповідно він був не в змозі знати ,  що УПФУ в м.Ровеньки , порушує його права , щодо розміру його пенсії, але –ж відповідачу ці норми на той час були відомі, однак, вважає,  порушувались відповідачем свідомо. Оскільки тепер її права, як  вдови померлого інваліда чорнобильця, порушуються та  УПФУ в м. Ровеньки незаконно відмовляється призначити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням норми ч.4 ст. 54 та щомісячну компенсацію за втрату годувальника з урахуванням норми ст.52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона вимушена звернутись до суду за захистом від такого порушення. Просила Визнати протизаконними дії відповідача, стосовно відмови застосовувати розміри мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму  для   осіб,  які  втратили  працездатність, до розміру її щомісячної компенсації за втрату годувальника відповідно норми ст.52 та відмови в призначенні їй  пенсії у  зв'язку з втратою годувальника з урахуванням норми ч.4 ст.54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов`язати  УПФУ в м. Ровеньки призначити їй пенсію у  зв'язку  з втратою годувальника, в  розмірі 50 %  від 10 –ти  мінімальних пенсії за віком, з урахуванням  розмірів прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність, згідно норми  ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 09.11.2010 року, провести   відповідний перерахунок та виплатити недоотриману суму, зобов`язати  УПФУ в м. Ровеньки призначити їй щомісячну компенсацію за втрату годувальника, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком , з урахуванням  розмірів прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність, згідно норми  ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 21.07.2010 року,  провести   відповідний перерахунок та виплатити недоотриману суму,

Представник відповідача подала  до суду письмові заперечення, у яких вказала, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю, оскільки відповідно до довідки зводної автоколони № 1988 чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_2, приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 23.12.1986 року по 23.01.1987 року. Відповідно до експертного висновку Луганської регіональної міжвідомчої експертної ради від 16.01.2009 року № 226 було встановлено, що захворювання, що призвело до смерті (25.10.2008 року), пов"язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В теперішній час Позивач отримує пенсію за віком, призначену на загальних підставах відповідно до Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Підстав для призначення позивачці пенсії у зв"язку з втратою годувальника в розмірі 50% від пенсії по інвалідності, передбаченої частиною четвертою статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки: відповідно до частини першої статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсія у зв"язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Документів про заробітну плату годувальника за роботу в зоні відчуження при зверненні із заявою про призначення пенсії у зв"язку з втратою годувальника від 09.11.2010 року позивач не надавала, тому підстав для обчислення пенсії згідно з частиною першою статті 54 Закону України ..Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає. Відповідно до частини третьої статті 54 Закону України .,Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв"язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування". Годувальник ОСОБА_1 за життя отримував пенсію по інвалідності, яка пов"язана із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, обчислену за нормами частини першої статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі фактичних збитків. Пенсію по інвалідності в розмірах, передбачених частиною четвертою статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, ОСОБА_2 до смерті не отримував. Тому у позивача немає підстав вимагати призначити їй пенсію у зв"язку з втратою годувальника в розмірі 50% від восьми мінімальних пенсій за віком. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.20(Т8 року № 530 щомісячна компенсація за втрату годувальника призначається в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Саме в такому розмірі призначено компенсацію позивачці. Крім того, підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" немає, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті такий мінімальний розмір пенсії застосовується виключно при обчисленні пенсії, призначених за цим Законом. Застосувати зазначений мінімальний розмір пенсії при обчисленні пенсії по інвалідності згідно до Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неможливо.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є дружиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно експертному висновку № 25923/21-1 від 01 грудня 2008 року ОСОБА_2, його захворювання, яке призвело до смерті, пов’язано с ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки МАСЕК серії 2-20 АБ № 0006292 від 28 грудня 2005 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено І групу інвалідності захворювання якого пов’язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивачка звернулася до управління Пенсійного Фонду України в м. Ровеньки, з проханням призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, але отримала відповідь про відмову в задоволенні її заяви.

Згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого, пенсія, не може бути нижчою 50 % від 6 мінімальних пенсій за віком, визначених в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність та про перерахунок щомісячної компенсації за втрату годувальника

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що є підставою для реалізації права та конституційної гарантії на отримання пенсії і щомісячної компенсації за втрату годувальника , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 52 та 4.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд вважає, що позивачка не пропустила строк для звернення до суду, оскільки відповідь управління ПФУ в м. Ровеньки про відмову у призначенні та нарахуванні соціальної допомоги дітям війни позивачка отримала  02 грудня 2010 року і тоді дізналася про порушення своїх прав.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного  Фонду України в місті Ровеньки Луганської області про визнання неправомірними дій задовольнити.                 

Зобов'язати Управління ПФУ в м. Ровеньки Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника, в розмірі 50 % від десяти  мінімальних пенсії за віком, з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність, згідно норми ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 09.11.2010 року, провести відповідний перерахунок та виплатити недоотриману суму, та зобов'язати УПФУ в м. Ровеньки призначити їй щомісячну компенсацію за втрату годувальника , в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність, згідно норми ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 21.07.2010 року, провести відповідний перерахунок та виплатити недоотриману суму.

Постанова  може бути оскаржена в Донецькому адміністративному апеляційному суді через Ровеньківський міський суд Луганської області у  десятиденний строк з дня отримання її копії.

Суддя           ОСОБА_3