Справа №2-118

2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08 травня 2007 року

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Литвин М.М.

при секретарі               - Олійник Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лубнах цивільну справу за позовом ОСОБА_1 то ТОВ "Будінвест" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2006 року Позивач - ОСОБА_1 - звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест" про стягнення заробітної плати, компенсацій та інше (а.с.2 - 3).

Під час судового засідання представником позивача ОСОБА_3 позовні вимоги були збільшені та уточнені.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали повністю, та пояснили, що ОСОБА_1 з 2004 року по 21 липня 2006 року працював в ТОВ "Будінвест" на посадах завідуючого складом та начальника дільниці. 21 липня 2006 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи у Відповідача за згодою сторін на підставі ст..36 п.1 КЗпП України, однак в день звільнення йому видали лише трудову книжку, заборгованість же по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку не виплатили, що спочатку змусило його звертатись за довідкою про розмір заборгованості, а після відмови у видачі документів - з відповідною позовною заявою до суду.

Прохали суд стягнути з ТОВ "Будінвест" на користь позивача 2951,37 гривень в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі з врахуванням її індексації, 500,89 гривень в рахунок погашення заборгованості по компенсації за невикористані відпустки, 3375 гривень як компенсацію за час затримки з виплати заробітної плати, 252,48 гривень як відшкодування упущеної вигоди, 1500 гривень як відшкодування моральної (немайнової) шкоди, та 304,5 гривень як відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 8884,24 гривні.

Представник ТОВ "Будінвест" Чепурний О.П. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, в розмірі 1646 гривень заборгованості по заробітній платі, та 250 гривень як компенсацію за невикористані відпустки, проти задоволення інших позовних вимог заперечував з наступним обгрунтуванням . 03 січня 2006 року ОСОБА_1 разом з іншими працівниками підприємства був переведений на неповний робочий день, а тому всі нарахування заробітної плати йому здійснювались бухгалтерією підприємства виходячи з половини розміру мінімальної заробітної плати. Станом на дату

його звільнення з роботи заборгованість по відомостях підприємства перед позивачем склала 1646 гривень до видачі (а.с.13). Компенсацію за невикористані відпустки позивачу також слід нараховувати, виходячи з неповного робочого дня останнього.

Щодо стягнення моральної шкоди представник відповідача заперечує через недоведеність та необґрунтованість такої шкоди, а в частині стягнення компенсації за затримку з виплатою заробітної плати він вважає за необгрунтоване рахувати строк по дату вирішення спору, оскільки строк нарахування такої компенсації слід починати з наступного після звільнення дня, а закінчився цей строк датою звернення Позивача до суду, оскільки за наступне прострочення Відповідач нести відповідальність не повинен.

Також прохає суд відмовити в стягненні неотриманої (упущеної) вигоди, оскільки посилання представника Позивача на норми ЦК України є неприпустимими при розгляді трудового спору, який не регулюється нормами цивільного права.

Третя особа на стороні Відповідача - директор ТОВ "Будінвест" - в судове засідання не з'явився, свою позицію щодо позовних вимог не виклав, однак суд враховує, що ОСОБА_4 є безпосереднім керівником підприємства Відповідача, довіреність на Чепурного О.П. видана та підписана ним, копії документів також засвідчені ним, що підтверджує обізнаність його з судовим розглядом даної справи, а його постійна неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що з 01 листопада 2004 року Позивач ОСОБА_1 згідно наказу №70-а-К був прийнятий на роботу в ТОВ "Будінвест", з яким і перебував в трудових стосунках до 21 липня 2006 року, коли за згодою сторін згідно ст.36 п.1 КЗпП України трудові відносини були припинені, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці Позивача (а.с.4).

Ні в день звільнення, ні в подальшому заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані відпустки в порушення вимог ст.47, ст.116 КЗпП України Позивачу виплачена не була, при цьому з пояснень представника Відповідача вбачається, що причиною невиплати була відсутність грошових коштів.

Встановлено також, що 24 жовтня 2006 року Позивачем було направлено на ім'я керівника Відповідача письмовий запит (а.с.6) про видачу довідки про заборгованість по заробітній платі, видача якої є обов'язком роботодавця в розумінні вимог ст.49 КЗпП України, однак зазначені довідки йому видані не були. Суд критично оцінює пояснення представника Відповідача, що ОСОБА_1 направляв не запит, а якісь інші документи, оскільки це є особистим припущенням представника, жодних доказів щодо несумлінного відношення ОСОБА_1 до отримання зазначених довідок немає.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що існуючий на підприємстві ТОВ "Будінвест" колективний договір, чинний з 2005 року і по даний час, чітко передбачає робочий час в розмірі 40-годинного робочого тижня та повного робочого дня. Представник Відповідача не зміг представити оригінал наказу від 03 січня 2006 року про переведення працівників Відповідача на неповний робочий день, як не зміг пояснити і його суперечність вимогам укладеного колективного договору.

Судом враховується відсутність беззаперечних належних доказів своєчасного ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про переведення на неповний робочий день, оскільки його підпису на наказі немає, сам наказ датований 03 січня 2006 року про введення неповного робочого дня вже з 30 грудня 2005 року, що вже є порушенням вимог трудового законодавства щодо завчасно попередження працівників про зміну істотних умов праці.

Наданий представником Відповідача Акт (а.с.12) судом оцінюється критично, оскільки зі змісту Акту випливає, що 29 липня 2005 року ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення з наказом про переведення працівників на неповний робочий день, однак сам наказ був виданий лише через п'ять місяців, що унеможливлює сам факт відмови чи погодження та ознайомлення з наказом, якого станом на 29 липня 2005 року ще не існувало.

Крім того, судом враховуються наявні в справі письмові докази, в т.ч. Акт перевірки №16-04-17/70 від 16 жовтня 2006 року, складений державним інспектором праці, та Протест від 24 жовтня 2006 року Лубенського міжрайонного прокурора, якими підтверджується незаконність та необґрунтованість наказу від 03 січня 2006 року про переведення працівників на неповний робочий день.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність та законність нарахування заробітної плати Позивача з розрахунку повного розміру мінімальної заробітної плати до дня його звільнення, а відповідно про розмір заборгованості з врахуванням компенсацій, передбачених ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в сумі 2951 гривня 37 копійок.

Одночасно суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог Позивача і в частині стягнення компенсації в розмірі 500 гривень 89 копійок за час невикористаних відпусток, що відповідає вимогам ст.24 Закону України "Про відпустки".

Суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача і в частині стягнення компенсації за час затримки з виплати заробітної плати. При цьому суд враховує, що така компенсація прямо передбачена ст.117 КЗпП України, невиплата заробітної плати сталась з вини Відповідача, розмір заборгованості відповідає позовним вимогам Позивача. Суд також враховує, що з пояснень представника Відповідача вбачається, що в порушення вимог законодавства навіть маючи грошові кошти Відповідач не депонував заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1, а використав ці кошти на потреби підприємства.

Строк нарахування такої компенсації слід рахувати з дня звільнення ОСОБА_1, і до дня винесення судом свого рішення по справі, що складає повних дев'ять місяців, а тому розмір такої вимоги є обґрунтованим.

Позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення 252 гривень 48 копійок як відшкодування упущеної вигоди підлягає відхиленню, оскільки відносини між сторонами регулюються трудовим, а не цивільним законодавством, а тому норми ЦК України при вирішенні даного спору застосовуватись не можуть. 

В частині стягнення моральної (немайнової) шкоди суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність цих вимог, оскільки відшкодування моральної (немайнової) шкоди за порушення трудових прав працівника прямо передбачено ст.237-1 КЗпП України, невиплата заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки є прямим порушенням вимог ст.43 Конституції України та відповідних законів України, призвело до порушення й немайнових прав Позивача, внаслідок чого він тривалий час змушений відновлювати свої права через судові органи, сплачувати додаткові кошти за отримання правової допомоги.

Розмір в 1500 гривень відповідає моральним переживанням Позивача і є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, на підставі ст.ст.15, 43 Конституції України, ст.47, 49, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.24 Закону України "Про відпустки", ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", ст.24 Закону України "Про оплату праці", суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ТзОВ "Будінвест" на користь ОСОБА_1 2951,37 гривень в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі з врахуванням індексації, 500,89 гривень в рахунок погашення заборгованості по компенсації за невикористані відпустки, 3375 гривень як компенсацію за час затримки з виплати заробітної плати, 1500 гривень як відшкодування моральної (немайнової) шкоди, 300 гривень як відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 8 627,26 гривень.

В решті вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ТзОВ "Будінвест" на користь держави в місцевий бюджет м.Полтави 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді та 76 грн.77 коп. грн. судового збору на користь держави.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі 10 днів з дня проголошення рішення.