Справа № 2-1574/11

провадження № 22-ц/0390/666/11 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В.В.

Категорія: 27 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20.04.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого судді  - Антонюк К.І.

          суддів Мудренко Л.І., Русинчука М.М.

          при секретарі Семенюк О.А.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Коцюби В.М., Наконечної Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу  за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк»про визнання зобов’язання припиненим за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк»на рішення Луцького міськрайонного суду від 2 березня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

29 грудня 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Волинської обласної дирекції публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк»про визнання зобов’язання за кредитним договором від 11.10.2007 року, укладеним між банком та нею як  позичальником припиненим. Вимоги обгрунтовані тим, що вона як позичальник не виконувала умови кредитного договору щодо погашення кредиту відповідно до затвердженого графіку. Банк довів до її відома, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок вартості предмета іпотеки надавши її меморіальні ордери, які підтверджували погашення банком заборгованості за кредитним договором.

В зв’язку з погашенням заборгованості за рахунок вартості предмета іпотеки, просила визнати зобов’язання припиненим.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 2 березня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. Зобов’язання ОСОБА_4 за кредитним договором від 11 жовтня 2007 року, укладеним між позивачкою та АКБ «Правекс-Банк»визнано припиненим.

Стягнуто з ПАТ КБ «Правекс-Банк»на користь ОСОБА_4 45,50 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач –публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк»покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2007 року між АКБ «Правекс-Банк»та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_4 отримала кредит на суму 404000 грн. зі сплатою 15,99% річних строком до 11 жовтня 2017 року (а.с. 9).

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 11 жовтня 2007 року між АКБ «Правекс-Банк»та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано приміщення площею 38мІ, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22-24).

В зв’язку з невиконанням кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків відповідач 17 листопада 2008 року направив ОСОБА_4 вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором та попередив позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання умов договору (а.с. 129).

Оскільки, позивачка протягом тридцяти календарних днів не задовольнила вимоги іпотекодержателя про усунення порушень щодо виконання зобов’язання, АКБ «Правекс- Банк»вважаючи, що відповідно до п.3.2.1 договору іпотеки він набув право власності на іпотечне майно, відповідно до меморіальних ордерів від 22.12., 31.12.2008 року здійснив внутрішньобанківські операції по погашенню заборгованості позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором від 11.10.2007 року за рахунок вартості предмета іпотеки, про що листом від 9 січня 2009 року повідомив позичальника.

Задовільняючи вимоги про визнання зобов’язання припиненим суд першої інстанції виходив з того, що банк відповідно до договору іпотеки є власником іпотечного майна, за рахунок вартості якого банком погашена заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором, а тому суд вважав, що в зв’язку з належним виконанням зобов’язання за кредитним договором в повному об’ємі зобов’язання є припиненим.

Однак висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні позову.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі за своїми правовими наслідками, може передбачати:  передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно зі ст.37 цього ж Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Відповідно до п. 3.2.22 Договору іпотеки від 11.10.2007 року право власності на передане в іпотеку майно переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя на наступний день після закінчення тридцятиденного строку відповіді на вимогу іпотекодержателя відповідно до п.2.4.1, яким передбачено надіслання боржникові письмової вимоги про усунення порушень договору у випадку його невиконання або неналежного виконання.

В пункті 3.2.2.2 також зазначено, що виникнення права власності іпотекодержателя підлягає державній реєстрації в установленому порядку.

Протягом 30 календарних днів від дня набуття права власності іпотекодержатель на предмет іпотеки іпотекодавець зобов’язується передати, а іпотекодержатель прийняти предмет іпотеки. Передача предмета іпотеки оформляється актом прийому-передачі переданого в іпотеку нерухомого майна (п. 3.2.2.7 договору іпотеки).

Отже, вищезазначеними нормами закону та договором іпотеки визначена процедура набуття права власності на предмет іпотеки, обов’язковою умовою якого є оформлення акту –передачі переданого в іпотеку майна та державна реєстрація права власності за іпотекодержателем.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_4 не виконала умови договору та відмовилась передати банку належне їй на праві приватної власності нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, що було предметом іпотеки, в зв’язку з чим комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»відмовило в заяві банку про реєстрацію права власності за банком на об’єкт нерухомого майна.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2009 року в позові акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк»до комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про скасування рішення відповідача щодо відмови в реєстрації права власності та зобов’язання зареєструвати право власності нежитлового приміщення площею 38мІ, що  є предметом іпотеки відмовлено (а.с. 97-99).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 року постанову Окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року залишено без змін.

Судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до укладеної між банком та ОСОБА_4 угодою перехід права власності на предмет іпотеки оформляється саме шляхом підписання акту прийому-передачі переданого в іпотеку майна, та оскільки до заяви про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення не надано акт прийому-передачі нерухомого майна, тому суди прийшли до висновку, що банку не перейшло право власності на предмет іпотеки.

Згідно п.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав є обов’язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що питання про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку не врегульовано сторонами договору з вини позивача ОСОБА_4, яка відмовилась передати банку іпотечне майно, власником предмета іпотеки –нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 є позивачка, банк не набув права власності на це майно.

Отже доводи позивача, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок задоволення вимог банку набуттям права власності на іпотечне майно є безпідставними.

          Помилкове списання банком заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором шляхом оформлення меморіальних ордерів від 31.12.2008 року № 178979, від 22.12.2008 року № 153, від 31.12.2008 року № 178976, 178977, які свідчать про внутрішньобанківські операції, не є доказами виконання зобов’язання позивачкою за кредитним договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що позивачка ОСОБА_4 не виконувала умови кредитного договору щодо повернення кредиту та оплати відсотків, банк не задовольнив свої вимоги щодо погашення заборгованості ОСОБА_4 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення суду про припинення зобов’язань по кредитному договору всупереч встановлених в судовому засіданні обставинам та з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Покликання в рішенні суду, що банк в односторонньому порядку відповідно до листа від 22.12.2008 року розірвав кредитний договір, тому суд вважав, що зобов’язання є припиненим є помилковими, оскільки зі змісту листа вбачається, що банк повідомив позичальника про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в зв’язку з порушенням його умов.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача –публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк»задовільнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 2 березня 2011 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк»про визнання зобов’язання за кредитним договором від 11 жовтня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Правекс-Банк»припиненим відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий    

Судді