Справа № 2-1862/11 Головуючий у 1 інстанції:Савицька Н.В.

Провадження № 22-ц/0390/623/11

Категорія:27 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 квітня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого судді  - Антонюк К.І.

          суддів Мудренко Л.І.,  Русинчука М.М.

          при секретарі Семенюк О.А.

з участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу  за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача –ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 1 березня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 1 березня 2011 року позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 в користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість за кредитним договором в розмірі 17581 грн. 95 коп., з кожного відповідача по 87 грн. 90 коп. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15000 грн. строком до 20 листопада 2010 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 24% річних.

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»та поручителем ОСОБА_1 21 листопада 2007 року укладено договір поруки, відповідно до п.2.2 цього договору поручитель взяв на себе зобов’язання відповідати перед банком по зобов’язанням боржника, які виникають з кредитного договору від 21.11.2007 року, а саме повернути кредит, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф) в розмірі та в строки передбачені кредитним договором.

Ці обставини підтверджуються кредитним договором та договором поруки (а.с. 4-8,  14-15).

Згідно п.3.3 Кредитного договору від 21.11.2007 року погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається позичальником шляхом здійснення щомісячних платежів протягом всього строку дії договору згідно графіку. Сторони передбачили, що у випадку порушення позичальником своїх зобов’язань банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом (п. 6.6 договору) та сплати пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 10.1 договору).

Судом першої інстанції встановлено, що позичальник ОСОБА_3 не виконувала належним чином зобов’язання, не здійснювала сплату кредиту та відсотків згідно графіку, а тому прийшов до висновку, що банк має право вимагати стягнення загальної заборгованості, та стягнув заборгованість за кредитом і відсотками у розмірі 12661, 91 грн. та 4920,04 грн. пені у межах річного строку позовної давності з позичальника та поручителя.

Висновки суду грунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах та відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до довідки банку станом на 2.03.2010 року прострочена заборгованість за кредитом та відсотками склала 7759,64 грн., загальна сума заборгованості за кредитом та відсотками становила 12661.91 грн., розмір пені станом на 2.03.2010 року становив 7930,39 грн. (а.с. 13).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, вимагаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Отже виходячи з вищезазначених норм закону та встановлених в судовому засіданні обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду щодо стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та пені є законним і обґрунтованим.

Доводи апелянта про неотримання позичальником суми кредиту спростовуються видатковими документами банку про видачу ОСОБА_3 21.11.2007 року готівки в сумі 15000 грн. як виплату за кредитним договором від 21.11.2007 року (а.с. 12).

Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо незаконності рішення суду в зв’язку з відмовою суду зупинити провадження у справі до вирішення справи за його позовом про визнання договору поруки недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення тільки у випадку, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки на момент розгляду справи договір поруки не визнано недійсним, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального права та відповідає обставинам справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні належними доказами, а тому підстав, передбачених законом для зміни чи скасування судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 1 березня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий    

Судді