Справа № 2а-109/10 Головуючий у 1 інстанції:Бовчалюк З.А.

Провадження № 22-а/0390/581/11

Категорія:10.3.3 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Гапончук В. В.

суддів -  Подолюка В.А., Киці С.І.,

          розглянувши в порядку письмового провадження в м. Луцьку апеляційну скаргу відповідача департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду від 20 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про нарахування і виплату недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,          

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася 25 вересня 2009 року з позовною заявою до департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про визнання дій неправомірними та нарахування і стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано дії департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області протиправними щодо ненарахування та невиплати соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років ОСОБА_1 за період часу з 06.08.2007 року по 31.12.2007 року.

Зобов’язано департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період часу з 06.08.2007 року по 31.12.2007 року з врахуванням виплачених сум.

Департамент соціальної політики Луцької міської ради оскаржив постанову суду в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Апелянт покликається на те, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України звернув увагу на норми ст.51 Бюджетного кодексу України відповідно до якої, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних призначень. У зв’язку з цим, правомірно, в межах наявних фінансових ресурсів здійснювались виплати, передбачені Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у порядку, розмірі та у спосіб, визначених діючим законодавством України на момент відповідних виплат.

Тому просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.   

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується відповідним свідоцтвом про народження та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Щомісячну грошову допомогу позивач почала отримувати з 06.08.2007 року, яка у 2007 році виплачувалась не в повному обсязі.

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Статями 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається: застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є загальним, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, яким є Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Кабінету Міністрів України не делеговані.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 р. № 13) передбачено, що на виконання статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір). Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії їх прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статті 56, 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

В рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про внесення змін до Конституції України“ від 8 грудня 2004 року № 2222–IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) викладена правова позиція - що визнання неконституційним положення Закону означає відновлення дії його попередньої редакції.

Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, враховуючи, що позивач почала отримувати допомогу з 06.08.2007, то починаючи з цієї дати відповідач при виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинен був виходити із зазначеного розміру.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».

Одночасно з цим, слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України не визнано неконституційними положення пункту 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення вказаної зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню, а саме в частині виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 6 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, оскільки вона не була виплачена за помилкової аргументації відповідача - відсутності бюджетних асигнувань.

Також суд правильно звернув увагу на те, що не можуть бути задоволені позовні вимоги про зобов’язання нараховувати і виплачувати допомогу дитинів війни в майбутньому, оскільки завданням адміністративного судочинства є захист вже порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд правильно визнав такі дії неправомірними.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

В апеляційній скарзі не ставиться питання про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови з підстав пропуску позивачем такого строку.

З огляду на викладене, розглядаючи справи в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись  ст. 160, ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст.205,  ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

          Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

 Апеляційну скаргу відповідача департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду від 20 січня 2010 року у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий          

Судді