Справа № 2-а-104/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          03 лютого 2011 р.  Червоноградський міський  суд Львівської області

в складі: головуючого - судді   Мелешко С. І.  

            при секретарі              Янкевич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді  справу за адміністративним  позовом   ОСОБА_1   до  Управління ОСОБА_2 у Львівській області  про  Скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

          в с т а н о в и в:

Позивач  ОСОБА_1  звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ ГУМВСУ у Львівській області   про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позовну вимогу мотивував тим, що постановою серії ВС  №  273121 від 20.09.2010 року  його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн.  Вважає, що постанова є безпідставною, не базується на доказах, зазначене правопорушення не відповідає обставинам справи, а постанова не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню. Просить  постанову серії  ВС  № 273121 від 20.09.2010   визнати незаконною та скасувати з закриттям провадження по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги  та пояснив, що швидкості руху  20.09.2010 року він не перевищував.  Просив постанову по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити .

Відповідач  в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши позивача, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судом встановлено, що згідно постанови  ВС  № 273121 від 20.09.2010р. його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн.  за те, що  20.09.2010р.  в с.Витків Львівськоїобласті , керуючи автомобілем  марки «Мітсубісі»,  реєстраційний номер  НОМЕР_1,  перевищив швидкість руху , встановлену на даній ділянці дороги, рухався зі швидкістю 109 км./год., чим порушив п.  12.4  ПДР України.

Керуючись положеннями ст. 283 КУпАП працівником міліції постановою ВС № 273121  від 20.09.2010 року накладено штраф в розмірі 255 гривень. На підставі ст. 308 КУпАП  його оштрафовано на 510 гривень.

Як встановлено, швидкість автомобіля вимірювалася приладом «Візир», який знаходився в руках працівника міліції.

Між тим,  ст. 14 КУпАП передбачає, що фіксація  у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ведеться засобами фото-кіно або відеозйомки  в автоматичному режимі.

За таких умов фіксація руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону.

В даному випадку це є суттєвим і для оцінки законності та достовірності фіксації порушення Правил дорожнього руху. Зокрема, відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо - патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затверджену  наказом МВС України від 13.11.2006р. №1111 до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів.

У постанові відсутня інформація хто проводив вимірювачем швидкості фіксацію перевищення швидкості. Тому, суд вважає, що при оцінці як законності так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.

Відсутні також докази належності вимірюваної швидкості саме автомобілю, яким керував ОСОБА_1 Тому співробітнику ДАІ під час складання оскаржуваної постанови слід було довести, що вимірювалася швидкість саме автомобіля "Мітсубісі", дорожній номерний знак НОМЕР_1 .

Крім цього, встановлено, що у постанові від  20.09.2010 року не наведено даних про допуск невідомого приладу до застосування в Україні. Відтак, такі результати фіксації не відповідають вимогам закону і не можуть використовуватися як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП.

Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення позивача   до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, відтак постанова серії  ВС № 273121  від 20.09.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Керуючись ст., ст. 287,288,289,292,293 КУпАП, ст., ст. 6,9,10,11,69,70,71,86,159-163 КАС України, та на підставі ЗУ "Про міліцію", наказу МВС України від 13.11.2006р. № 1111 "Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо - патрульної служби Державтоінспекції МВС України", розпорядження МВС України від 21.05.2009р. № 466 № "Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням фото- і кінозйомки, відеозапису",-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконними  дії   ІДПС  ВДАІ з ОАТ м.Червонограда  при ГУМВС України

у Львівській області  ОСОБА_3   щодо складання  постанови  серії  ВС № 273121 від 20.09.2010 року про притягнення  до адміністративної відповідальності  за ст.122 ч.1 КУпАП  ОСОБА_1       .

Постанову ВС № 273121 від 20.09.2010 року про притягнення до  адміністративної відповідальності  ОСОБА_1  за ст.122 ч.1 КуаАП  - скасувати .

 Провадження по справі про притягнення  до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1  за ст.122 ч.1  КупАП – закрити .  

 Постанова остаточна оскарженню не підлягає .

Суддя:                                                                                  С.  І.  Мелешко