Справа №2-1487/07/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

27 березня  2007 р.                                                   Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуба Г.А.

при секретарі             Федіній О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до КП Харківський державний академічний театр опери та балету ім.. М.В. Лисенка, третя особа: ОСОБА_2  про поновлення на роботі  та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1. 15.01.2007 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить поновити його на посаді режисера - постановника Обласного комунального підприємства Харківський державний академічний театр опери та балету ім. М. В. Лисенка, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.01.2007 р. до дня постановлений рішення суду, а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 20 000 гривень, вказуючи на те, що він до 04 січня 2007 року працював режисером - постановником Харківського державного академічного театру опери та балету ім. М. В. Лисенка. В театр був запрошений на роботу в порядку переведення з Бурятського державного академічного театру опери та балету на посаду головного режисера наприкінці 1988 року. Пропрацював 10 років головним режисером Харківського театру, в 1998 році у зв'язку із змінами у штатному розкладі театру, під тиском директора театру ОСОБА_2. та у зв'язку з тяжкими сімейними обставинами він був вимушений перейти на посаду режисера - постановника. На цій посаді працював з 1998 року по 04 січня 2007 року. Свої посадові обов'язки виконував сумлінно на високому професійному рівні. Але, незважаючи на це, він відчував до себе упереджене ставлення з боку директора театру ОСОБА_2  . 04 січня 2007 року його запросили до відділу кадрів театру та ознайомили з Наказом № 6/к від 04.01.2007 р. про звільнення його у зв'язку з закінченням терміну стокового договору № 7 від 05.01.2004 р. на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Вважає підставу його звільнення - закінчення строку трудового договору, передбачену п. 2 ст. 36 КЗпП України, незаконною. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Трудовий договір № 7 від 05.01.2004 р. в наказі №6/6 від 04.01.2007 року укладено всупереч вимогам ст. 23 КЗпП України. Він працював в театрі з 1988 року за безстроковим трудовим договором. Будь-яких заяв про зміну істотних умов трудового договору, а саме про зміну його строків, він не надавав. Будь-яких попереджень з боку адміністрації про наступну зміну істотних умов він не отримував. Директор театру, уклавши без його заяви строковий трудовий договір замість безстрокового, який він підписав під впливом помилки та під психологічним тиском, тим самим погіршив його становище та обмежив право на працю.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3. позов підтримав пояснивши, що вважає незаконною не тільки підставу розірвання трудового договору, а і сам договір № 7 від 05.01.2004 року в частині встановлення строку. Неоспорюваним є той факт, що ОСОБА_1. приймався на роботу в Харківський академічний театр опери та балету по трудовому договору, що укладався на 1 рік. Наказом № 202 від 13.12.1988 року його було зараховано 13.12.1988 року на посаду головного режисера театру. Після закінчення строку жодна

із сторін не вимагала припинення трудових відносин, тому дія трудового договору була продовжена на невизначений строк. 16.04.1988 року позивач був переведений на посаду режисера - постановника на яку просить суд його поновити. В матеріалах справи є заява ОСОБА_1. від 15.04.1998 року про згоду перейти на посаду режисера - постановника і є наказ від 16.04.1998 року № 90, яким вводяться зміни у штатний розклад театру, а саме, виключається посада головного режисера, вводиться посада режисера - постановника і ОСОБА_1. - головний режисер переводиться на посаду режисера - постановника з оплатою згідно штатного розкладу. Ні в заяві, ні в наказі немає жодного натяку на певний визначений строк трудових відносин між Позивачем та Відповідачем. 16.04.1998 року трудовий договір змінюється в частині виконуваної роботи, а в частині строку залишається незмінним, тобто - на невизначений строк. В матеріалах справи є наказ від 19.02.2001 року № 44/к (арк. 46) про переведення на роботу за контрактом ОСОБА_1. на посаду режисера - постановника з 01.01.2001 року до 01.01.2004 року і є контракт від 02.01,2001 року. Строки контракту з 01.01.2001року до 01.01.2004 року, законність якого викликає великі сумніви, так як формулювання тексту наказу від 19.02.2001 року № 44/к дає підстави стверджувати, що було саме переведення на роботу за контрактом, а не укладення трудового договору у формі контракту. Контракт від 02.01.2001 року укладався після втрати чинності всіма нормативними актами, в тому числі і відомчими, які встановлювали таку форму трудового договору для творчих працівників закладів культури. Згідно з наказу № 9/к від 09.01.2004р. ОСОБА_1. прийнятий на роботу на посаду режисера постановника з 05.01.2004р. по 05.01.2007р. на підставі трудового договору, але сам ОСОБА_1. своєї згоди на укладання строкового трудового договору не давав.

Представник відповідача Ізмаілофф Ю.М. у судовому засіданні, пояснив, що він з позовними вимогами не згоден, посилаючись на те, що ОСОБА_1. по закінченню строку трудового договору від 05.01.2004 р. був звільнений. Подобний договір він укладав у 2001 році після його закінчення теж був звільнений у 2004 році і прийнятий на роботу згідно нового договору строком на три роки. При цьому ні яких прав ОСОБА_1. порушено не було.

Представник третьої особи Білостоцька Л.В. у судовому засіданні підтримала заперечення представника відповідача, просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1. працює в КП Харківський державний академічний театр опери та балету ім.. М.В. Лисенка з 1988р. згідно трудового договору від 13.12.1988р. , який було укладено терміном на 1 рік (а.с.162). В подальшому ОСОБА_1. неодноразово укладав відповідні строкові трудові угоди з керівництвом театру.

Згідно заяви ОСОБА_1. від 23.03.2001р. (а.с.87) він просить керівництво театру перевести його на роботу по строковому трудовому договору, у зв'язку з відміною контрактної форми договору.

Згідно з наказом директора театру № 82/к від 26.03.2001р. (а.с.38) дії контракту від 01.03.2001р. з ОСОБА_1. припинено і ОСОБА_1. слід вважати таким, що працює за строковим трудовим договором.

В наказі директора театру № 356/п від 23.12.2003р. (а.с. 40-42) визначено, що ОСОБА_1. звільнено з роботи з 01.01.2004р. у зв'язку з закінченням терміну дії договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з наказу директора театру № 9/к від 09.01.2004р. (а.с.43) ОСОБА_1. прийнято на роботу на посаду режисера постановника з 05.01.2004р. по 05.01.2007р.

Згідно трудового договору №7 від 05.01.2004р. адміністрація театру запросила ОСОБА_1. на роботу на посаду режисера-постановника терміном з 05.01.2004р. по 05.01.2007р. Згідно наказу №6/к від 04.01.2007р. (а.с. 44) ОСОБА_1. з 04.01.2007р. звільнено з роботи з 04.01.2007р. на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Оцінюючи зібрані докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. слід відмовити, оскільки посилання представника позивача, про незаконність звільнення ОСОБА_1. як у 2004р. так і у 2007р. по закінченню терміну строкового договору є необгрунтованими, так, як сам ОСОБА_1. як у 2001р так і у 2004р. погодився з умовами праці за строковими трудовими договорами, і виконував свої обов'язки як режисера

-постановника театру. Крім того, посилання представника позивача на юридичну не грамотність самого позивача також не може бути прийнято судом до уваги, оскільки позивач є дорослою досвідченою людиною і був в змозі оцінити умови договорів, які підписував , а в подальшому виконував ці умови отримував заробітну платню, ставив спектаклі тощо. Разом з цим позивач не був позбавлений можливості оскаржити наказ адміністрації театру про його звільнення з роботи з 01.01.2004р. у зв'язку з закінченням терміну дії договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України. Посилання позивача що він підписував договори та особисті заяви під психологічним впливом  директора театру ні підтверджуються ніякими доказами.

Рішення виноситься  у межах заявлених вимог, на підставі пред'явлених доказів.

Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст. 21,23,24, 32, 36 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні  позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області, через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею ії копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.