Справа № 1-177/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04 травня 2011 року Жовківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді          Мікула В. Є.,

                 при секретарі  Петришин М.Є.

                    з участю прокурора   Кузь Т.О,   

                            заслухавши кримінальну справу  про обвинувачення :

       ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився та зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, кв. З, Львівської області, українець, гр. України, працює приватним підприємцем, одружений, . освіта  середня- спеціальна, одружений, військовозобов'язаний, раніше не судимий, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3

                  За ст. 122 ч. 1, 296 ч. 1 КК України

В    С    Т    А    Н    О    В    И    В   :

 12 грудня 2010 року, близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись в центрі м. Дубляни Жовківського району Львівської, поблизу бару «Дніпро», перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з хуліганських спонукань, умисно, завдав ОСОБА_2 два удари правою ногою в праву ногу, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи № 55 від 03.02.2011 р., перелом нижньої третини правої мало - та велико-гомілкової кісток з підвивихом ступні, які відносяться до тілесного ушкоджень середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я, тобто заподіяв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_2.

Крім цього, 12 грудня 2010 року, близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись в центрі м. Дубляни Жовківського району Львівської, поблизу бару «Дніпро», перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, показуючи зневагу до існуючих в суспільстві елементарних правил і норм поведінки, виявляючи особливу зухвалість та п'яну хвацькість, усвідомлюючи, що перебуває ' у громадському місці,- виражаючись, нецензурними словами, завдав ОСОБА_2 два удари правою ногою в праву ногу, від яких потерпілий впав, після чого завдав ОСОБА_2. який знаходився в лежачому положенні тіла, декілька ударів ногами у різні частини тіла, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи № 55 від 03.02.2011 р., перелом нижньої третини правої мало - та велико-гомілкової кісток з підвивихом ступні, які відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості;перелом коронки одного зуба зліва на верхній щелепі, який відноситься до легкого тілесного ушкоджень з короткочасними розладом здоров'я; синяки на повіках лівого ока, на спинці носа, садно на верхній повіці лівого ока та рану слизової верхньої губи зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, після чого припинив свої хуліганській дії та пішов з місця події, тобто вчинив хуліганство.

           Допитаний в судовому засіданні підсудній  ОСОБА_1, свою вину визнав повністю і  пояснив, що  12 грудня 2010 року, близько 17 години, із своїми двома братами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приїхав в м. Дубляни до братового кума ОСОБА_5. Побувши деяк який час в гостях подзвонив до друга ОСОБА_6, жиг. м. Дубляни, із якими домовився зустрітись, після чого пішов, а брати залишились. Зустрівшись із ОСОБА_6 в центрі м. Дубляни у двох деякий час розмовляли на вулиці, а потім пішли в бар «Дніпро», який розташований в центрі м. Дубляни, біля зупинки «маршрутних таксі». В барі із ОСОБА_6 пили пиво та розмовляли. Побувши в барі деякий час, | вийшли на вулицю покурити. На вулиці зустрів знайому дівчину на ім'я ОСОБА_7, жительку м. Дубляни, якій запропонував приєднатись до. компанії однак вона відмовились та пішла із якимись двома хлопцями та своєю подругою Іванкою. Після цього, він із ОСОБА_6 пішов назад у бар «Дніпро». Коли були у барі, то до нього подзвонив брат, який повідомив, що зараз будуть їхати додому в м. Винники у запитав куди за ним під'їхати. Тоді, повідомив братові, що знаходиться в барі «Дніпро», після чого разом із ОСОБА_6 вийшов із* бару на вулицю. Коли вийшли із бару, то побачив, що під'їхали до б^ру брати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на автомобілі марки ВАЗ 2106, синього кольору] за кермом якого був брат ОСОБА_5. Вийшовши із автомобіля брати підійшли до бару. Постоявши біля бару, брат ОСОБА_5 сказав, що йде переставить автомобіль з другої сторони дороги. Коли брат ОСОБА_5 від'їхав, то в той час, почув, що ОСОБА_6 на підвищеному тоні із кимось розмовляє. З розмови зрозумів, що ОСОБА_6 розмовляє із якимось хлопцем та вимагає від нього, що б той передав телефон ОСОБА_7. Через короткий час ОСОБА_6 закінчив розмову та сказав, що хлопець їх спільної знайомої ОСОБА_7 нахамив. Після цього, із братом ОСОБА_4 та ОСОБА_6 пішли від бару до місця, де ОСОБА_5 припарковував автомобіль, в сторону школи, оскільки із братами вже збирались їхати, а ОСОБА_6 хотів йти додому. Коли перейшли дорогу та вийшли на тротуарну доріжку, то попереду побачив ОСОБА_6, ОСОБА_7 та двох хлопців, яких попередньо бачив із ОСОБА_7 та Іванкою, які йшли на зустріч. Коли зустрілись, то ОСОБА_6 щось сказав до цих хлопців. Хлопець, який був ближче до ОСОБА_7 та який на відомий на час допиту ОСОБА_2 щось нецензурно відповів. Ця відповідь рознервувала,а тому зловив ОСОБА_2 за одяг, після чого між ним та ОСОБА_2 почалась шарпанина. ОСОБА_6 в той час зловив ОСОБА_2 та почав відтягувати щоб припинити шарпанину. Під час шарпанини ОСОБА_2, штовхаючи, наніс удар лівою рукою в обличчя з ліва. Від удару відчув фізичну біль, після чого замахнувся щоб вдарити ОСОБА_2 в обличчя, однак останній відхилився в сторону. ОСОБА_6 відтягував ОСОБА_2 в сторону, але останній тримав його,тобто ОСОБА_1 двома руками за куртку. Тоді, щоб звільнитись від його захвату, під час шарпанини, наніс ОСОБА_2 два почергові удари своєю правою ногою в його праву ногу нижче коліна, а куди саме точно - не пригадує, від який ОСОБА_2 впав на землю. Після цього, будучи дуже збудженим, почав наносити потерпілому удари ногами в різні частини тіла, а саме пригадую, що декілька разів вдарив по голові та по спині. Коли наніс останній удар, то побачив, що його в сторону відтягнув брат ОСОБА_3, після чого ОСОБА_2 ударів не наносив. Через деякий час із братами ОСОБА_3 та ОСОБА_4,а також ОСОБА_6 підійшли до автомобіля, де перекурили, після із братами поїхав додому в м. Винники. Доповнив,що коли йшли до автомобіля, то ОСОБА_8 сидів і не вставав. Знаходячись біля автомобіля побачив, що ОСОБА_7 та другий хлопець допомагають підвестись ОСОБА_2 і бачив, що останній шкутильгав. Потерпілого побив близько 21 години ЗО хвилин. Під час події - завдання ударів потерпілому можливо вживав нецензурні слова, однак точно не пригадую. Як тільки почалась шарпанина, то ОСОБА_7 кричала щоб припинили, заспокоїлись і щоб не бив потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ніяких ударів нікому не заподіювали. Свою вину визнає повністю та розкаюється у вчиненому

          Допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_2 пояснив, що  що 12 грудня 2010 року, близько 16-17 години, із колегами ОСОБА_10, жителем м. Дубляни, та ОСОБА_11, жителем м. Новояворівськ, приїхав в м. Дубляни та прийшли додому ОСОБА_10, де знаходились До години часу. Степан та Богдан за той час випили за зустріч по п]ятдесят грам. З ними випив не більше 20 грам горілки. Пізніше, близького 18 години, точно не пригадує, він, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пішли в бар, назви якого не пригадую, який розташований в центрі м. Дубляни. В барі сиділи, розмовляли, а ОСОБА_11 та ОСОБА_10 пили чай, каву, по п'ятдесят грам горілки, тобто відпочивали. Особисто спиртного в барі не вживав. Через деякий час, із ОСОБА_11 вийшли із бару на вулицю, щоб пройтись, подихати свіжим повітрям та порозмовляти. В подальшому.

поблизу бару зустрілись із. Степаном та дівчатами ОСОБА_7 та ОСОБА_8. ОСОБА_12 був у нетверезому стані, то разом провели його додому, після чого пішли назад в напрямку центру.

Коли прогулювались та знаходились в центрі міста Дубляни, поблизу бару, де попередньо відпочив із колегами, то до ОСОБА_7 підходив незнайомий йому хлопець. Підійшовши даний хлопець відразу звернувся до ОСОБА_7 та щось із нею говорив. Що він їй говорив я не чув, однак чув як ОСОБА_7 йому пояснювала, що вона гуляє з хлопцем. Ця розмова тривала біля 2 хвилин, після чого хлопець кудись пішов, а ОСОБА_7 підійшла до нас. Коли ОСОБА_7 підійшла, то ми всі разом пішли дальше прогулюватись.

Підчас прогулянки до ОСОБА_7 зателефонували, вона відповіла та почала розмовляти. Знаходячись біля неї чув чоловічий голос, який запитував в ОСОБА_7 про те з яким вона хлопцем. Тоді, з дозволу ОСОБА_7 взяв її телефон щоб порозмовляти з тим чоловіком та пояснити, що б не тривожив ОСОБА_7. Коли [взяв телефон, то відразу ж почув чоловічий голос, який погрозливо запитував - хто такий, чи бажає проблем і щоб приходив в центр. На це відповів, що є в центрі, після чого розмову було роз'єднано. Після цього, побачив що в їх сторону біжать двоє мужчин. В той час, він, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходились на тротуарній доріжці, на відстані 50-60 метрів. Вказані двоє мужчин підбігли та без будь-яких розмов почали почергово руками шарпати за куртку. На час допиту ці особи відомі йому по імені ОСОБА_8 та ОСОБА_8. В свою чергу, захищаючись почав їх підштовхувати від себе, не давав їм можливості повалити себе на землю, але ударів їм не наносив. Під час шарпанини, ОСОБА_8 замахнувся, що б вдарити правою рукою в обличчя. Однак відреагував, відхилився в сторону та замахнувся, що б вдарити ОСОБА_8. В цей час, ОСОБА_8 зловив його двома руками за курточку з лівої сторони, почав тягнути в сторону, а ОСОБА_8, який в той час знаходився з право- сторони, почав наносити удари правою ногою по правій гомілці, нижче коліна, а саме вдарив два рази. Від останнього удару відчув сильну біль в правій нозі, не міг встояти на ногах та впав на праву сторону на правий, де знаходився ОСОБА_8. Коли впав, то ОСОБА_8 завдав йому удар ногою, якою саме не може сказати, в обличчя зліва, від чого відчув сильну біль. Після цього, скрутився в клубок, прикрив ліктями обличчя та очі, щоб захиститись від можливих наступних ударів. В цьому не помилився, оскільки відразу ж відчув декілька ударів по голові та по спині, від яких відчув фізичну біль. Хто та як наносив удари не бачив і не може сказати. Через короткий час удари припинились. Коли відкрив обличчя, то побачив четверо чоловіків, які направлялись в сторону автомобіля марки ВАЗ 21099, срібного кольору, номера якого не бачив, та почали сідати в автомобіль. В подальшому ОСОБА_11 разом із дівчати допомогли йому підвестись мені, оскільки сильно боліла нога про що їм сказав. Дівчата настояли, щоб йти до лікарню. На це погодився та разом із дівчатами пішов в Дублянську лікарню, а ОСОБА_11 пішов спати додому ОСОБА_12. В розмові із дівчатами дізнався, що окрім ОСОБА_8 та ОСОБА_8,через короткий час, підбігли ще двоє осіб, із яких один тримав ОСОБА_7, а інший підбіг до нього.В прийомному покої Дублянської лікарні виявив, що не має його мобільного телефони Самсунг, моделі не пригадую та ключів від квартири, які до події знаходились |в правій нижній зовнішній боковій кишені курточки. Тоді відразу ж подумав, що телефон і ключі вилетіли мені під час події, однак за ними не шукав і не казав нікому їх шукати. Телефон і ключі достовірно вилетіли і їх не міг ніхто витягти. В цій лікарні йому наклали шину та машиною швидкої допомоги доставили в Львівську лікарню швидкої допомоги, де мене було госпіталізовано.

       Допитана в судовому засіданні в якості  свідка   ОСОБА_7 пояснила, що 12 грудня 2010 року, близько 19-20 години, точної години не пригадує, вона із подругою ОСОБА_13 прогулювались центром м. Дубляни. Коли проходили центром, то біля кафе-бару «Дніпро»зустріли спільного знайомого якого знає як ОСОБА_14. Степан підійшовши почав з ними розмову, після чого двоє друзів ОСОБА_14 із якими познайомились. Однин був по імені ОСОБА_11, а другий ОСОБА_2. Після цього, разом повели ОСОБА_14 додому, оскільки останній був добре випивший. ОСОБА_15 додому пішли назад в центр м. Дубляли. Коли знаходились в центрі м. Дубляни, то її закликав знайомий на ім'я ОСОБА_8, якого знаю тільки по імені і про якого знаю, що він прописаний м. Дубляни, а проживає на Винниках м. Львів, який стояв біля кафе-бару «Дніпро».. Підійшовши запитала у ОСОБА_8, що хоче, на що останній запропонував їй йти з ним та пояснив, що він з ОСОБА_6 відпочивають в барі. На той час була знайома із ОСОБА_6, однак із ними ніяких стосунків не підтримувала. На пропозицію ОСОБА_8 відмовилась та відповіла, що з хлопцем і не може. Після цього, підійшла до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 і разом пішли в напрямку школи. Пізніше, приблизно через пів години, коли прогулювались, то на її мобільний телефон зателефонував знайомий ОСОБА_6, який настоював, щоб йшла до них в кафе-бар «Дніпро». Йому відмовляла, але він надалі настоював. Після цього, попросила ОСОБА_2 поговорити з ОСОБА_6. Михайло взяв телефон та культурно почав пояснювати ОСОБА_6, що не потрібно дзвонити. Що говорив ОСОБА_16 по телефоні не чула. Розмовляли вони до 2-5 хвилин, після чого ОСОБА_16 віддав їй телефон. Весь час, що вони розмовляли, продовжували йти по тротуарній доріжці, в напрямку центра міста, в сторону кафе-бару «Дніпро». Після того як ОСОБА_16 закінчив розмову, то знаходились неподалік кафе-бару «Дніпро», навпроти школи та коли пройшли біля 5-10 метрів по тротуарній доріжці, то побачила, що в їх сторону зі сторони кафе-бару «Дніпро»швидким темпом йдуть двоє осіб, яких відразу впізнала і це були її знайомі: ОСОБА_8, який попередньо особисто запрошував її до бару, та ОСОБА_6. По заду них йшов брат ОСОБА_8, на ім'я ОСОБА_11. В той час поблизу неї йшов ОСОБА_16. Далі, коли зустрілись, то ОСОБА_8 щось сказав до ОСОБА_2, і останній щось відповів, а що саме не пригадую. Після цього, між ОСОБА_8 та ОСОБА_16 .почалась шарпанина. Як вона почалась не бачила. Бачила, що вони один одного шарпали за одяг. ОСОБА_12 бачила, що ОСОБА_6 зловив за одяг ОСОБА_2 та тягнув в протилежну сторону від ОСОБА_8. Тоді, почала сильно кричати запитуючи чому причепились і що б відчепились. Однак ніхто на її слова не реагував. В той час до неї підбіг ОСОБА_11, який є братом ОСОБА_8, та який відразу відтягувати її в сторону, сказавши, що хлопці самі розберуться. Після цього, через короткий час, побачила, що ОСОБА_2 лежить на землі, скрутився в клубок та руками прикриває голову, біля -ОСОБА_2 знаходиться ОСОБА_8 та завдає удари. Зокрема, бачила як ОСОБА_8 завдав декілька ударів ногою в область голови лежачого ОСОБА_2. Однак не зауважила, скільки точно було ударів, якою ногою ОСОБА_8 їх завдав та в яку саме частину голови. Бачила, що ударів була декілька. В той час подруга ОСОБА_8 знаходилась поблизу ОСОБА_6, а що вони робили не бачила. Далі, побачила, що підбіг брат ОСОБА_8,"ОСОБА_3, який відтягнув ОСОБА_8 в сторону. Коли ОСОБА_8 відтягував ОСОБА_5, то ОСОБА_8 вже на той час не завдавав удари лежачому ОСОБА_2. Далі побачила, що неподалік на землі лежить ОСОБА_11, який є другом ОСОБА_2, а чому він лежав, та як-міг впасти їй не відомо. Вся ця подія тривала близько 5 хвилин часу, та відбувалась була приблизно о 21 год. чи 21 год. 30 хв., точно не пригадує.Після цього, ОСОБА_8 із рідними братами ОСОБА_5 та ОСОБА_11 кудись поїхали на своєму автомобілі марки «Жигулі», який був припаркований біля цілодобового магазину. ОСОБА_6 кудись також поїхав на своєму автомобілі марки ВАЗ 21099, металічного кольору. Вона із ОСОБА_8 повели ОСОБА_2 в Дублянську лікарню, а ОСОБА_11 пішов спати додому ОСОБА_12. В прийомному покої Дублянської лікарні подруга ОСОБА_8 дала ОСОБА_16 мобільний телефон, марки Флай і пояснила, що ОСОБА_16 мабуть його загубив на місці бійки. Тоді, Михайло сказав, що це його телефон, а також подивився в бокову кишеню куртки та сказав, що не має другого телефону і ключів. ОСОБА_16 сказала, що про другий телефон і ключі нічого не знає. В лікарні ОСОБА_16 наклали шину і повезли на швидкій в Львівську лікарню. Після цього вона та ОСОБА_6 пішли додому.

     Допитана в судовому засіданні в якості  свідка  ОСОБА_13,  повідомила, що 12 грудня 2010 року, близько 20 години, точної години не пригадує, вона із подругою ОСОБА_7, яка проживає по сусідству, прогулювались центром м. Дубляни та йшли в напрямку дому. Проходячи біля кафе-бару «Дніпро»зустріли спільного знайомого ОСОБА_14, який був із друзями ОСОБА_11 та ОСОБА_16. В подальшому, коли знаходились в центрі м. Дубляни, то ОСОБА_7 закликав їх спільний знайомий на ім'я ОСОБА_8, якого знаю тільки по імені, та який стояв біля кафе-бару «Дніпро». Галана пішла до'нього, розмовляла з ним- біля 5 хвилин часу, повернулась та сказала їй, що ОСОБА_8 запрошував гуляти, але вона відмовилась. Після цього, дішли в напрямку школи. Пізніше, приблизно через пів години, коли прогулювались, то ОСОБА_7 хтось подзвонив. ОСОБА_17 відповіла на дзвінок, деякий час розмовляла та передала телефон ОСОБА_17. Після цього, ОСОБА_7 сказала, що телефонує ОСОБА_6 та запрошує гуляти і що вона відмовилась. Далі, вона розмовляючи по телефону пішла в перед,  а ОСОБА_17 та ОСОБА_11 йшли позаду на   відстані приблизно 5 метрів. Коли йшла по тротуарі та закінчила розмовляти по телефоні і знаходились неподалік кафе-бару «Дніпро», то побачила, що в їх сторону зі сторони кафе-бару «Дніпро» швидким темпом йдуть ОСОБА_8, ОСОБА_6, а по заду них брат ОСОБА_8, ОСОБА_11. Коли із ними розходилась, то почала розмову із ОСОБА_11, який відразу зупинився. Ігор та ОСОБА_6 пішли в сторону до ОСОБА_17, його друга ОСОБА_11 та ОСОБА_7. До них знаходились спиною, розмовляла із ОСОБА_11, а тому не бачила як відбувались події коли ОСОБА_8 та ОСОБА_8 підійшли до ОСОБА_17, ОСОБА_11 і ОСОБА_7. Однак, приблизно до хвилини часу, точно не може сказати, почула крик ОСОБА_7, повернулась та побачила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_8 шарпаються із ОСОБА_17 і з боку них знаходиться ОСОБА_11, який є другом ОСОБА_17. ОСОБА_17 кричала, що б припинили і відчепились. Тоді вона і ОСОБА_11, який є' братом ОСОБА_8, побігли до них. Богдан підбіг до ОСОБА_7 та почав відтягувати її в сторону. Сама ж бігла повільно так-як було слизько та дивились під ноги. Коли підбігла, то побачила, що ОСОБА_17 лежить на тротуарі, скрутився клубком та руками прикриває голову. Ближче до ОСОБА_17 стояв ОСОБА_8, на відстані до 2 метрів, а трішки дальше в стороні, ближче до неї стояв знаходився ОСОБА_6, а чи наносили вони удари не бачила. ОСОБА_12 ОСОБА_6 був ближче до мене, то підбігши зловила його за одяг та потягнула в сторону. Відтягнула ОСОБА_6 на відстань двох-трьох метрів в сторону де стояв ОСОБА_11, яки є другом ОСОБА_17, та відпустила. ОСОБА_6 опору ніякого не чинив, вирватись не намагався. При цьому, говорила до ОСОБА_6 щоб заспокоїлись і він стояв і слухав. Закінчивши говорити повернулась в сторону, де лежав ОСОБА_17, та побачила, що ОСОБА_17 лежить і до нього йде ОСОБА_7. Поблизу них, на відстані 2-3 метрів, знаходились ОСОБА_8 із братами ОСОБА_5 та ОСОБА_11. В який час прийшов ОСОБА_5 не зауважила. ОСОБА_9 стояли та про щось говорили. Потім повернулась й сторону, де стояли ОСОБА_8 та ОСОБА_11, та побачила, що ОСОБА_11 лежать на тротуарі, а біля нього на відстані двох метрів стоїть ОСОБА_6. ОСОБА_18 впав і лежав не знає. Після цього, до хвилини часу розмовляла із ОСОБА_6. Під час розмови ОСОБА_6 знайшов на тротуарі мобільний телефон, який оглянувши дав їй та сказав, що це мабуть загубив хтось із хлопців. Це був мобільний телефон Флай, чорного кольору, який впізнала як телефон ОСОБА_17, оскільки попередньо бачила цей телефон в нього. Після цього, ОСОБА_6 підійшов до братів ОСОБА_8, ОСОБА_18 та ОСОБА_5 вони деякий час порозмовляли, пішли до автомобілів та поїхали. ОСОБА_9 поїхали автомобілем «Жигулі», а ОСОБА_6 поїхав своїм автомобілем дев'яткою, сірого кольору. Тоді, підійшла до ОСОБА_18 порухала його, запитала що з ним і чи може встати. Богдан відповів, що з ним все гаразд, підвівся і підійшли до ОСОБА_17. Михайлову допомогли підвести, оскільки він жалівся на біль в нозі. Після цього, повели ОСОБА_17 в Дублянську лікарню. В лікарні віддала ОСОБА_17 його мобільний телефон. Богдан оглянувши кишені сказав, що загубив свій другий телефон і ключі.

                  Вина підсудного підтверджується :

          - висновком судово-медичної № 5.5 від 03.02.2011 р. з якого вбачається, що у гр. ОСОБА_2 мались слідуючі ушкодження: перелом нижньої третини правої мало - та велико-гомілкової кісток з підвивихом ступні, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості; перелом коронки одного зуба зліва на верхній щелепі, який відноситься до легкого тілесного ушкоджень-з короткочасними розладом здоров'я; синяки на повіках лівого ока, на спинці носа, садно на верхній повіці лівого ока та рану слизової верхньої губи зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Пошкодження утворились від контакту з тупими предметами та підвертанням ступні дозовні, могли бути причинені 12.12.2010 р. від трьох ударів руками ногами або руками по обличчю, падінням та підвертанням правої ступні;

а. с. 41-42

          Аналізуючи усі докази в їх сукупності суд вважає,   що вина  ОСОБА_1  полягає у тому, що    він вчинив    хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю і тому суд такі  її дії кваліфікує за ст.  296 ч.1 КК України.

            Крім того  ОСОБА_1  вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я і тому суд такі  її дії кваліфікує за ст.  122 ч.1 КК України.

      Обираючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину та особи винного  який позитивно характеризується, вперше судиться .              

       Враховуючи вищенаведене, характер скоєного злочину та особи винного, суд вважає за необхідне обрати щодо підсудного покарання у виді   арету та позбавлення волі в межах санкції статей за якими він судиться .      

           Враховуючи характер та суспільну небезпеку скоєного злочину і його тяжкість та особу винного,  який позитивно характеризується,  , а також можливість виправлення підсудного без відбуття покарання, суд вважає за необхідне, звільнити підсудного від відбування покарання з випробуванням.         

       Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України , суд

З   А    С    У    Д     И     В    :

         ОСОБА_1  визнати винним   за ст. 122 ч. 1 КК України та засудити до    2 років позбавлення волі..                  

      Визнати винним за ст. 296 ч. 1 КК України і засудити до 6 місяців арешту.

      На підставі ст. 70 КК України призначити   ОСОБА_1    покарання шляхом   поглинання менш суворого покарання більш суворим   2 роки позбавлення волі.          

     На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1  звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 /один/ рік.   

          Відповідно до ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.     

    Міру запобіжного заходу   ОСОБА_1  до вступу вироку в законну силу  залишити попередньою - підписку про невиїзд.

     На вирок може бути подана апеляційна скарга  до Львівського апеляційного суду протягом 15 діб з часу проголошення.

Суддя                                                                                          Мікула В. Є.