Справа №  1-197/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          19.04.2011року

          Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі:

головуючого судді                    Борисюк Р. М.,

при секретарі                             Василенко Т.М.

з участю прокурора                  Колосовського В.Я.

адвоката                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Новограді-Волинському кримінальну справу по обвинуваченню  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Побережне Вінницького району Вінницької області, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця за контрактом військової частини А0409, зареєстрованого в АДРЕСА_1, не судимого

                 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 408 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

 22 грудня 2006 року ОСОБА_2 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на три роки та згідно наказу командира військової частини А0409 №367 від 22.12.2006 року він прийнятий на військову службу за контрактом, зарахований до списків особового складу військової частини А0409, та йому присвоєно військове звання «солдат».

У зв'язку з цим, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, ОСОБА_2 зобов'язаний неухильно додержуватись законів України, виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від вчинення протиправних дій.

Згідно наказу командира військової частини А0409 №148 від 04.06.2007 року солдат ОСОБА_2 в період з 04 червня по 13 червня 2007 року знаходився у відпустці за сімейними обставинами за адресою: АДРЕСА_1. Однак, з метою ухилитися від подальшою проходження військової служби, солдат ОСОБА_2 вирішив з відпустки до військової частини А0409 не прибувати та не виконувати свої службові обов'язки, а проводити час на власний розсуд.

Так, 14 червня 2007 року він до місця проходження військової служби - військової частини А0409 (м. Новоград-Волинський Житомирської області) не з'явився та проводив час за власним розсудом, перебував до листопада 2007 року в м. Одеса, а з грудня 2007 року - в м. Санкт-Петербург Російської Федерації, де працював на будівництвах та відпочивав, після чого, у квітні 2010 року ОСОБА_2 приїхав у м Вінниця, де працював вантажником та проживав в орендованій ним квартирі.

3 лютого 2011 року в м. Вінниці, в ході проведення оперативно-розшукових заходів, працівниками Немирівського РВ УМВС  України у Вінницькій області було встановлене місце перебування розшукуваного ОСОБА_2, після чого, проведено його затримання та доставлено за місцем провадження досудового слідства.

Допитаний у судовому засіданні підсудний  свою вину визнав повністю і показав, що з грудня 2006 він є військовослужбовцем за контрактом військової частини А0409 м. Новоград-Волинський. На військову службу за контрактом  був призваний у грудні 2006 року Немирівським військовим комісаріатом Вінницької області за власним бажанням. У червні 2007 року у зв'язку із проблемами зі здоров'ям, командуванням військової частини йому було надано відпустку і він поїхав додому в с. Дубовець Немирівськоїо району Вінницької області, де перебував разом із батьками. За медичною допомогою  не звертався, оскільки швидко почав виліковуватися. Там вирішив перевестися для подальшого проходження служби у Вінницьку область. Допомогти в цьому пообіцяли знайомі, але нічого не вийшло. Розуміючи, що його грошового забезпечення, яке він отримував за проходження військової служби за контрактом, йому для прожиття не вистачало, необхідно було допомагати ще батькам, які є інвалідами третьої групи, перебуваючи вдома у відпустці, вирішив не повертатися взагалі до військової частини. Коли закінчилася відпустка, через деякий час до нього додому приїхали військовослужбовці з військової частини А0409, щоб доставити його у частину, але він від них утік. Потім поїхав у м. Одесу, де неофіційно працював на будівниціві, займаючись ремонтами в квартирах та невеликими будівництвами приватних будинків. В листопаді 2007 року він разом з іншими робітниками поїхав у Санкт-Петербург Російської Федерації, де працював на аналогічних роботах в період до квітня 2010 року. Після цього,  приїхав у м. Вінницю, де орендував квартиру. 3 лютого 2011 року до квартири зайшли працівники міліції, які його затримали. Розуміє, що вчинив злочин, розкаюється у скоєному, просить не позбавляти волі.  

Крім повного визнання підсудним своєї вини, його винність в інкримінованому злочині повністю доведена і підтверджена доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Так, згідно довідки про порушення кримінальної справи у ЗС України від 30 червня 2007 року, 14 червня 2007 року солдат ОСОБА_2 не вийшов на службу без поважних причин і з того часу на службі не з'являвся (т.1 а.с.22).

Відповідно до умов контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, укладеного на три роки з 22 грудня 2006 року по 22 грудня 2009 року, ОСОБА_2 зобов'язався проходити військову службу у ЗС України протягом строку дії контракту ( т.1 а.с. 66).

Згідно наказу командира військової частини А0409 №367 від 22.12.2006 року ОСОБА_2 прийнято на військову службу за контрактом, зараховано до списків особового складу військової частини А0409, та йому присвоєно військове звання «солдат» (т.1 ас. 67).

Як видно із наказу командира військової частини А0409 №148 від 4 червня 2007 року ОСОБА_2 вибув у відпустку за сімейними обставинами на 10 діб з 4 по 13 червня 2007 року (т.2 а.с. 67).

Відповідно до наказу командира військової частини А0409 №229 від 15 серпня 2007 року, ОСОБА_2 виведений за штат та рахується таким, що розшукується органами ВСП (т.2 а.с. 70).

Згідно повідомлення Вінницької психоневрологічної лікарні ім. О.І. Ющенка, ОСОБА_2 за даними архіву та картотеки диспансерного відділення на обліку не перебуває (т.1 а.с. 111).

Як видно із повідомлення Вінницького обласного наркологічного  диспансеру, ОСОБА_2 на наркологічному обліку не перебуває (т.1 а.с. 106, 150).

Відповідно до повідомлення Житомирської обласної психіатричної лікарні ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні не перебував та за архівними даними не значиться ( т.1а.с. 109).

Згідно повідомлення Кудлаївської сільської ради Немирівського району Вінницької області, ОСОБА_2 на території сільської ради не перебував з травня 2007 року (т.1 а.с. 126).

Як видно із  повідомлення Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 затримано 3 лютого 2011 року в м. Вінниця( т.2, а.с. 15).

Згідно  висновку ВЛК, ОСОБА_2  за станом здоров’я  придатний до військової служби (т.2 а.с.36).

Судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які не оспорюються учасниками процесу, зокрема показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Проаналізувавши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_2 в судовому засіданні і кваліфікує його дії за ч.1 ст. 408 КК України, як дезертирство,тобто з метою ухилитися з військової служби, нез’явлення з відпустки на службу.

          При обранні виду і міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом’якшують   його  покарання.

          Так, судом встановлено, що підсудний вчинив  злочини середньої тяжкості, свою вину визнав повністю,  раніше  не судимий, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні немає, є військовослужбовцем за контрактом, характеризується по місцю проходження служби негативно, за місцем реєстрації позитивно. Він має батьків похилого віку, які не працюють і є інвалідами ІІІ групи.

          Обставинами, які пом’якшують його покарання є щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Враховуючи вище викладене, особу підсудного, те, що він усвідомив карність вчиненого діяння, розкаявся в його скоєнні, приймаючи до уваги обставини, які пом’якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає за можливе призначити  покарання підсудному, передбачене ч.1 ст. 408 КК України у вигляді позбавлення волі із застосуванням вимог ст.75 КК України, звільнивши останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

          Міру запобіжного заходу підсудному суд вважає за необхідне змінити із утримання під вартою на підписку про невиїзд.

          Речові докази, судові витрати та цивільний позов по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В   :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 408 КК України і призначити покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі.

Застосувати до засудженого  ст. 75  КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням іспитовим строком 2 роки.

          У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов’язки: - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання чи роботи.

          Міру запобіжного заходу засудженому змінити із утримання під вартою на підписку про невиїзд і звільнити із під варти в залі суду.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту оголошення.

Головуючий