Справа № 2-14/11 Головуючий у 1 інстанції:Лященко О.В.

Провадження № 22-ц/0390/639/11

Категорія:52 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Веремчук Л М

суддів -  Стрільчука В.А., Карпук А.К.

при секретарі   Гнепі П.М.,

          з участю:          

         представника позивача ОСОБА_1          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Ельба-Інвест»  про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою позивача на заочне рішення Володимир-Волинського міського суду від 1 березня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Володимир-Волинського міського суду від 1 березня 2011 року  в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення та задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи позивачеві у задоволені позову, місцевий суд вказав на недоведеність позивачем поважності причин відсутності його на роботі з 19 жовтня 2007 року по 26 жовтня 2007 року. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України.

До такого висновку суд прийшов на підставі всебічного, повного та об»активного дослідження наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що позивач з 7 вересня 2007 року працював на посаді  інспектора охорони приватного підприємства  «Ельба-Інвест».  26 листопада 2007 року звільнений з роботи на підставі п. 4 ч.1ст. 40 КЗпП України за прогули, вчинені у період з 19 жовтня 2007 року без поважних причин. У період з 26 жовтня 2007 року по 22 листопада 2007 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.19).

Позивач не заперечує факту прогулу з 19 по 26 жовтня 2007 року, однак вважає, що при вирішенні  питання про його звільнення відповідач не врахував поважності цього прогулу і передчасно звільнив його.                                                                                                                            

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженими ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше як трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Звертаючись до суду за захистом своїх трудових прав, позивач зазначав, що вийти на роботу 19 жовтня 2007 року не зміг у зв»язку із тяжким станом здоров»я, оскільки 16 жовтня 2007 року його побили невідомі, забрали гроші, документи та особисті речі. Певний період він був без свідомості, не пам»ятав де знаходиться і що з ним сталось. Лише 25 жовтня 2007 року він зміг повернутись додому у місто Володимир-Волинський, де з 26 жовтня 2007 року по 22 листопада 2007 року перебував на стаціонарному лікуванні у Володимир-Волинській центральній районній лікарні.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Посилаючись на поважність причини відсутності на роботі  у цей період, позивач не довів обставин на які посилається, він не надав суду жодних доказів  вищенаведеного.

Місцевий суд дав належну оцінку наведеним поясненням позивача та тому факту, що в період з 19 по 26 жовтня 2007 року йому не надавалась лікарська допомога.

Та обставина, що матір позивача зверталась до органів внутрішніх справ з метою розшуку її сина, позивача по справі, не звільняє його від доказування поважності причин його відсутності на роботі.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду від 19 червня 2009 року позовна заява ОСОБА_2 до приватного підприємства «Ельба-Інвест» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишена без розгляду згідно поданої ним заяви про залишення його позову без розгляду.

Та обставина, що позивач звертався з позовом про поновлення на роботі у 2009 році і його заява на його прохання залишена без розгляду, не є підставою для  поновлення пропущеного ним строку позовної давності для звернення до суду з аналогічним позовом.

15 жовтня 2010 року ОСОБА_2 повторно звернувся в суд з позовом до ПП «Ельба-Інвест» в якому зазначив, що  на даний час порушено кримінальну справу щодо факту побиття його невідомими особами і ведеться слідство. А тому, на його думку, відпали ті обставини, які були підставою для залишення його заяви без розгляду у 2009 році.

Такі його пояснення є вільним трактуванням діючого законодавства і не можуть бути прийняті судом до уваги.

Звертаючись з позовом 15 жовтня 2010 року ОСОБА_2 пропустив строк звернення до суду за вирішенням даного позову, підстав для поновлення якого нема. Не ґрунтується також на законі позиція позивача про те, що він не пропустив строк звернення до суду, оскільки ведеться досудове слідство по факту його побиття.

Не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні пояснення позивача про те, що він не знав про своє звільнення, оскільки йому не вручено наказ про звільнення його з роботи.

Ці його пояснення спростовуються фактом звернення його до суду з позовом у 2009 році, про своє звільнення він вказує і в даній справі, про що подав цей позов.

Таким чином, правильно встановивши факт відсутності позивача на роботі протягом трьох робочих днів без поважних причин, суд першої інстанції,    дійшов обгрунтованого висновку про законність його звільнення за прогули на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.   

Оскаржуване рішення суду постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в ньому висновки відповідають обставинам справи.  

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

          Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення   Володимир-Волинського міського суду від 1 березня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді