Справа № 2-1648/11

провадження № 22-ц/0390/624/11 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П.

Категорія: 24 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21.04.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді   Здрилюк О І,

суддів -  Карпук А.К., Бовчалюк З.А. ,

при секретарі   Марчук С.В.  ,

          з участю пр-ка позивача – Вознячук Л.Є.,

          відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за  позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 03 березня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

          04.01.2011 року Відкрите акціонерне товариство (далі – ВАТ) «Укртелеком» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги.

Свій позов мотивує тим, що відповідачем не оплачено заборгованість за надані послуги за період з 14.11.2006 року по листопад 2009 року в розмірі 197 грн. 73 коп., з яких 143 грн. 18 коп. – як перерахунок за неправомірне нарахування абонплати по пільгах за період з 14.11.2006 року по 31.10.2008 року, а решта суми – несплачені кошти за січень, серпень-листопад 2009 року, які просить стягнути, а також відшкодувати судові витрати.

03.03.2011 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ВАТ «Укртелеком» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с.41-42). Свій позов мотивує тим, що його вини в наданні пільг по оплаті за телекомунікаційні послуги немає. Він надав позивачу всі необхідні документи і останній нараховував абонплату по наданій ним же пільзі, яку він своєчасно оплачував. Позивачем неправомірно було припинено надання телекомунікаційних послуг, а згодом і відключено телефон від мережі.

Після припинення дії договору він продовжував сплачувати абонплату, а тому просить стягнути з ВАТ «Укртелеком» зайво сплачені ним за період з травня по серпень 2009 року 92 грн. 65 коп..

Незаконним відключенням телефону від мережі йому завдана і моральна шкода, яка виразилась у порушенні нормального спілкування з друзями та рідними, в незручностях при отриманні побутових послуг, у затрудненні надання медичної допомоги, що призвело до фізичних і душевних страждань. Моральну шкоду оцінює в розмірі 2000 грн., які і просить стягнути.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 03 березня 2011 року первісний позов в даній справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Укртелеком» 197 грн. 73 коп. – заборгованість за надані телекомунікаційні послуги, 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні зустрічного позову – відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в первісному позові та задоволення його зустрічного позову.

Вважає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

 Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду – до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в первісному позові та часткове задоволення зустрічного позову з наступних підстав.

 Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існували договірні відносини, згідно яких позивач належним чином надавав відповідачу телекомунікаційні послуги, а останній за безпідставне нарахування плати по пільгах не сплатив своєчасно заборгованість, в зв’язку з чим позивач правомірно припинив надання послуг, а заборгованість підлягає стягненню в примусовому порядку. Так як позивач не порушив договірні зобов’язання, то зустрічний позов не підлягає до задоволення.

 Проте, такі висновки суду суперечать встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.

 Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 Так, судом встановлено, що між сторонами 10.06.2004 року укладено договір № 38465 про надання послуг електрозв’язку (а.с.5-7).

Згідно ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до вказаної норми закону відповідач надав позивачу пенсійне посвідчення та довідку про інвалідність, які останнім були прийняті і саме на позивачеві лежав обов’язок щодо призначення або відмови у призначенні пільги відповідачу.

Позивач надав пільгу і нараховував абонплату, яку відповідач своєчасно сплачував щомісячно, про що ствердив в судовому засіданні і представник позивача, а тому вимога позивача про стягнення коштів за період з 14.11.2006 року по 31.10.2008 року в розмірі 143 грн. 18 коп. як заборгованість за надані послуги є безпідставною.

Вказана сума виникла не у зв’язку з неоплатою відповідачем щомісячно нарахованих коштів, а у зв’язку з перерахунком, який був здійснений позивачем після проведеної у нього перевірки щодо правомірності надання пільг громадянам і за своєю правовою природою ці кошти не є заборгованістю.

Оскільки право щодо надання чи ненадання пільги споживачеві лежить саме на позивачу, то відсутні будь-які винні дії відповідача щодо неправомірного, на думку позивача, надання йому пільг за спірний період.

Також безпідставними є вимоги позивача, щодо стягнення заборгованості по абонплаті за період січень, серпень-листопад 2009 року.

В судовому засіданні встановлено, що з 21.04.2009 року позивачем було припинено надання послуг відповідачу, а в листопаді 2009 року розірвано договір позивачем в односторонньому порядку.

Згідно п.113 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМ України від 09.08.2005 року № 720, абонплата справляється в повному розмірі лише за час, протягом якого послуги місцевого телефонного зв’язку не надавались з вини абонента.

Оскільки вина відповідача відсутня, то й відсутні підстави для нарахування абонплати за період , коли послуги позивачем не надавались.

Із оборотної відомості (а.с.15) вбачається, що відповідачем за період з травня по серпень 2009 року сплачувалась абонплата, тобто за період, коли йому позивачем послуги не надавались не з вини споживача, а тому вимоги відповідача про стягнення з позивача зайво сплачених коштів в розмірі 92 грн. 65 коп. підлягають до задоволення.

Згідно ч.5 ст.39 Закону України «Про телекомунікації» оператори, провайдери телекомунікацій не мають права відмовляти в подальшому наданні загальнодоступних послуг інвалідам 1 та 2 груп усіх категорій, поточна заборгованість яких за отримані послуги не перевищує трьох мінімальних пенсій за віком.

Враховуючи дану норму Закону, маючи у себе дані про те, що відповідач являється інвалідом 2 групи і розмір коштів, які позивач вважав заборгованістю становить лише 197 грн. 73 коп., позивач неправомірно припинив надання відповідачу телекомунікаційних послуг та розірвав в подальшому укладений між ними договір.

Такими діями позивача відповідачу завдано моральну шкоду, відшкодування якої передбачене Законом (ч.3 ст.40) і розмір якої, з врахуванням засад розумності та справедливості апеляційний суд визначає у 200 грн., які підлягають відшкодуванню позивачем.

Оскільки висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

       В зв’язку із частковим задоволенням зустрічного позову та апеляційної скарги судові витрати підлягають відшкодуванню позивачем.

Керуючись ст.ст.  307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, на підставі ст.ст.526, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст.39, 40, 63 Закону України «Про телекомунікації», п.113 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМ України від 09.08.2005 року № 720, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

      Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

      Рішення Луцького міськрайонного суду від 03 березня 2011 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

      В позові Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги відмовити.

      Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

      Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»на користь ОСОБА_2 92 грн. 65 коп. (дев’яносто дві грн.. 65 коп.) матеріальної шкоди та 200 грн. (двісті грн.) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

       Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»на користь ОСОБА_2 120 грн. (сто двадцять грн.) понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи апеляційним судом.

        Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в доход держави 59 грн. 50 коп. (п’ятдесят дев’ять грн.. 50 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді    

: