Справа № 2а-1726/09
Провадження №22-а/0390/650/11 Головуючий у 1 інстанції:Свередюк А.В.
Категорія:10.3.3 Доповідач: Данилюк В. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Данилюк В А,
суддів - Осіпука В.В., Завидовської-Марчук О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, стягнення недорахованих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за апеляційною скаргою відповідача управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради на постанову Нововолинського міського суду від 27 жовтня 2009, -
в с т а н о в и л а:
2 липня 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років.
Постановою Нововолинського міського суду від 27 жовтня 2009 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Визнано дії відповідача неправомірними.
Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 30 квітня 2009 року включно в розмірі, передбаченому ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначену постанову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися і не подали клопотання про розгляд справи за їх участю, тому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що позивач є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.5) і відповідно до положень Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» має право на пільги відповідно до положень цих Законів, а саме: на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно з ст.ст. 13, 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) та ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
За змістом ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Колегія суддів вважає, що, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» не визначено відповідно до якого прожиткового мінімуму визначається розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то слід застосовувати ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року), відповідно до якої розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
З довідки відповідача № 683 від 30.04.2009 року вбачається, що позивачу щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалася в розмірі, передбаченому Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (а.с.7).
За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватись положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно з якою щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, який дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального права колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем невірно і не у повному розмірі було нараховано та виплачено позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а тому обґрунтовано визнав неправомірними дії відповідача по нарахування та виплати позивачці цієї допомоги за вказаний період та зобов’язав провести нарахування та виплату позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року саме відповідача у відповідності до вимог ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Постанови Кабінету Міністрів України № 32 від 16 січня 2007 року «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Постанова суду в частині поновлення строку звернення до суду за захистом порушених прав у період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, який суд вважав пропущеним з поважних причин, не оскаржувалась апелянтом.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, отже виходячи з вимог цієї статті колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухваленого в даній справі судового рішення в частині відновлення прав позивачки у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Що стосується нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік, то судом першої інстанції помилково та з порушенням норм матеріального права задоволено такі вимоги, оскільки згідно з ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб: працездатних осіб: з 1 січня - 633 гривні, з 1 квітня - 647 гривень, з 1 липня - 649 гривень, з 1 жовтня - 669 гривень, а згідно підпункту 8 пункту 23 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» цього Закону – пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50%, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Аналогічно розмір виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначено і в п. 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751.
З огляду на викладене, відповідачем у 2008-2009 роках допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нараховувалася та виплачувалася відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції з 01.01.2008 року), відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Дане положення рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року не було визнано неконституційним.
З п. 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, вбачається, що для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про склад сім'ї та декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї).
В матеріалах справи відсутні дані про те, що позивач подавала відповідачу довідку про склад сім'ї та декларацію про доходи та майновий стан для перерахунку допомоги по догляду за дитиною і що різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї позивача в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує розмір отримуваної позивачем у 2008-2009 роках допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача по нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2008 року по 30.04.2009 року та зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату цієї допомоги за вказаний період у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 213, 254 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради задовольнити частково.
Постанову Нововолинського міського суду від 27 жовтня 2009 в даній справі скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради по нарахуванню і виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
,