Справа 22ц-1233 /2006р. Головуючий у 1 інстанції
Жовток Є.А.
Категорія - цивільна ______ Доповідач: ГУБАР B.C.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2006 року Місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого - судді: Іваненко Л.В.
суддів: Губар B.C., Шемець Н.В.
при секретарі: ПАЦ Т.М.
З участю: ПРЕДСТАВНИКА ВІДПОВІДАЧА ОСОБА_1, АДВОКАТА
ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином,
ВСТАНОВИВ: У квітні 2006 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 06 травня 2005 року в парку відпочинку у смт.Любеч Ріпкинського району відповідач заподіяв йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. По факту заподіяння позивачеві тілесних ушкоджень проти ОСОБА_6 була порушеня кримінальна справа, яка постановою Ріпкинського районного суду від 28.11.2005 року закрита на підставі акту амністії тому, відповідно до ст.28 КПК України, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди 1712 грн.91 коп. та 10000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3, частково задоволені. Суд стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 250 грн.66 коп. на відшкодування витрат на лікування; 121 грн.53 коп. витрат на придбання продуктів харчування; 213 грн.60 коп. витрат, пов"язаних з переїздом до лікувальних, судово-медичних закладів та явкою до органів досудового слідства; 76 грн. судових витрат та на відшкодування моральної шкоди 1700 грн., а всього - 2361 грн.79 коп. В задоволенні решти позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Ріпкинського районного суду від 01 червня 2006 року та відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову, оскільки рішення вважає незаконним і
необгрунтованим, постановленим за неповно з"ясованих обставинах, які мають значення по справі та без належної оцінки судом доказів по справі. Апелянт стверджує, що суд не звернув уваги на те, що неправильно проведено судово-медичну експертизу начеб-то отриманих позивачем тілесних ушкоджень і фактично у позивача відсутні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Апелянт стверджує, що позивач не лікувався у лікарняному закладі, а лише проходив курс обстеження і не мав потреби у покупці ні ліків, ні продуктів харчування і лікарі не мали підстав утримувати його в лікарні понад 21 день. На думку апелянта, позивачем не доведені у суді вимоги про відшкодування витрат на переїзд до лікувальних закладів та слідчих органів, до суду. Зазначає, що ніякої моральної шкоди позивачеві він не спричиняв.Просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.
Вислухавши суддю доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи та кримінальної справи №1-139/05, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Органами досудового слідства ОСОБА_6 пред"явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.І ст. 122 КК України.
В процесі розгляду кримінальної справи у суді, ОСОБА_6 написав заяву про закриття справи за амністією, оскільки він є потерпілим від аварії на ЧАЕС 4 категорії. Постановою Ріпкинського районного суду від 28 листопада 2005 року відповідно до ст.ст.6 п.4, 273, 282 КПК України та згідно до ст.ст.6; 1 п.є, 7, 12 Закону України „Про амністію" від 31.05.2005 року провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_6 по ст. 122 ч.І КК України закрито внаслідок акту амністії. Як вбачається з постанови суду, матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_6, 06.05.05., близько 19 години, в смт.Любеч Ріпкинського району Чернігівської області, по вул.Радянській, в парку відпочинку, на грунті раніше виниклих неприязнених відносин між ним та ОСОБА_3, наніс останньому декілька ударів руками та ногами в область тулубу, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді, згідно висновку коміссії судово-медичних експертів № 210 від 14.10.05.: ушибу лівої поперекової області та лівої нирки, котрі виникли від дії тупих предметів, могли утворитися 06.05.05. від ударів руками та ногами і які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості як такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров"я., строком понад 21 день. За цим же висновком комісіїної судово-медичної експертизи наявні у позивача тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забої грудної клітки утворились від дії тупих предметів, могли утворитись 06.05.05. від ударів руками та ногами і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров"я. Постанова суду від 28.11.05. по кримінальній справі набула законної сили і є преюдиціальною для суду при вирішенні даного цивільного спору.
Як вбачається з матеріалів цивільної та кримінальної справ, судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, які виникли між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка і доводи апеляційної скарги у повній мірі висновки суду не спростовують.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що ним позивачеві не було завдано тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості і що позивач не перебував на лікуванні внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, та не мав потреби у придбанні медичних препаратів, оскільки таке твердження ОСОБА_6 спростовується постановою суду про закриття провадження по кримінальній справі за актом амністії та наявним у матеріалах кримінальної справи висновком комісійної судово-медичної експертизи № 210 від 14 жовтня 2005 року, проведеної комісією експертів Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи; чеками, які знаходяться в матеріалах кримінальної та цивільної справ.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхіднсть компенсації позивачеві витрат за проїзд громадським
транспортом у сумі 213 грн.60 коп. і твердження апелянта про недоведеність наявності таких витрат відхиляє як голослівні, оскільки позиція відповідача спростовується наявними у кримінальній та цивільній справах доказами - фіскальними чеками та квитками, які судом правильно прийняті як допустимі докази.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з позицією апелянта стосовно того, що ним позивачеві не було спричинено моральної шкоди, оскільки такі твердження апелянта є голослівними і необгрунтованими. Судом першої інстанції, зважаючи на матеріали кримінальної та цивільної справ, та виходячи із засад розумності і справедливості, вірно визначений розмір спричиненої позивачеві моральної шкоди у сумі 1700 грн. і з таким висновком погоджується апеляційний суд.
Зважаючи на обставини справи, апеляційний суд визнає, що судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача витрати у сумі 121 грн.53 коп. за придбані позивачем продукти харчування під час лікування, оскільки у матеріалах кримінальної та цивільної справ відсутні докази того, що за станом здоров"я та за медичним висновком ОСОБА_3 потребував посиленого харчування, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню і у задоволенні цієї вимоги позивачеві слід відмовити. В іншій частині рішення суду апеляційний суд ввизнає таким, що є законним і обгрунтованим, постановлене з повним і всебічним з'ясуванням фактичних обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апелянтом не наведено достатніх доказів щодо порушення судом першої інстанції норм матеріальної та процесуального права, які б давали підстави для скасування рішення суду у повному обсязі.
Керуючись ч.І ст.1195, п.1ч.2 ст.1167 ЦК України, ч.4 ст.61, ст.ст. 303, 304 , 307, 309, 313, ч.2 ст.314, 316, 317,319 ЦПК України , апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити
частково.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2006 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 121 грн.53 коп. витрат на придбання продуктів харчування скасувати, відмовивши ОСОБА_3 в задоволенні цих вимог та зменшивши на 121 грн.53 коп. загальну суму коштів, стягнутих на користь позивача з 2361 грн.79 коп. до 2240 грн.26 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: