2-437/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                                        Гирич С.В

при секретарі судових засідань                              ОСОБА_1

з участю представника заявника                              ОСОБА_2  

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні

розглянувши цивільну справу за заявою Львівської міської ради до ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду , суд –

в с т а н о в и в:

Львівська міська рада звернулася із заявою до суду про скасування рішення  постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 2 жовтня 2008року, згідно якого за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4  задоволено позов та розірвано Договір оренди житлового приміщення від 02.06.2008року , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Анатолієвчием та зобов’язано ОСОБА_4 звільнити приміщення будинку №2-а по вул.Кордуби у м. Львові в 15 –ти денний строк з моменту набрання рішенням законної сили, визнано за ОСОБА_5  право приватної власності на об’єкт нерухомості - житловий будинок № 2-а по вул. Кордуби у м. Львові, загальною площею 156.7 м.кв.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням постійно діючого Тритейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 02.10.2008р. вирішено питання про права і обов’язки  Львівської міської ради, яка не являлася стороною у справі, а тому в силу вимог ст. 51 Закону України «Про третейські суди»у неї виникло право оскаржити дане рішення.

Так предметом розгляду третейським судом було нерухоме майно - житловий будинок №2-а по вул. Кордуби в м. Львові, який на момент прийняття рішення знаходився у власності територіальної громади м. Львова та перебував на балансі ЛКП «За замком». Згідно рішення Червоноармійської районної ради №176 від 10.03.1987р. «Про затвердження реєстру житлових будинків», було затверджено реєстр будинків, які знаходилися на балансі місцевих рад, зокрема спірний будинок числився в реєстрі під №526 і був закріплений за ЖЕД-500. Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради №728 від 27.12.1991р. «Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (підприємств та організацій житлово-комунального господарства області), в п.16 додатку №2 підприємств та організацій, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради визначено виробниче житлово-комунальне об’єднання Червоноармійського району (майновий комплекс, житловий та нежитловий фонд ради народних депутатів Червоноармійського району і інше.)  Також факт перебування житлового будинку № 2-а по вул. Кордуби в м. Львові у комунальній власності м. Львова згодом було підтверджено ухвалою Львівської міської ради №288 від 12.05.1993р. «Про передачу майна комунальної власності».

Крім цього,  в квартирі № 2 даного будинку з 1960 р. проживала сім’я ОСОБА_6, яка була відселена звідти 01.09.1976 р. У зв’язку із визнанням будинку аварійним рішенням Червоноармійської районної ради № 20 від 11.01.1976 р., усі мешканці трьох квартир будинку були відселені.  Однак в подальшому в квартиру № 2 спірного будинку самовільно поселилася ОСОБА_7 разом із своєю сім’єю. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17.07.2002 р. було задоволено позов Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про виселення ОСОБА_7 без надання іншого житла, однак ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24.04.2002 р. виконання вказаного рішення суду було відстрочено до досягнення дітьми ОСОБА_7 повноліття –до 29.11.2008р. На підставі вказаної ухвали ОСОБА_7 та її неповнолітні діти –ОСОБА_8, 29.11.1990р.н. та ОСОБА_9, 29.11.1990р.н. були тимчасово зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1 до 29.11.2008р. Однак після досягнення дітьми повноліття, їх виселити із квартири не виявилось можливим, оскільки ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27.06.2008р. рішення суду про виселення від 17.07.2000р. було скасовано у зв’язку із смертю ОСОБА_7 Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_10 зверталися до суду із позовом про визнання права користування квартирою №2 по вул. Кордуби, 2-а в м. Львові, однак даний позов залишений судом без розгляду ухвалою від 03.02.2009р.

В процесі розгляду судом справи за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про виселення із квартири АДРЕСА_1 В.О. та ОСОБА_10 в 2009р., Личаківській районній адміністрації стало відомо про існування оспорюваного рішення постійно діючого третейського суду від 02.10.2008р., яким фактично визнано право власності на будинок №2-а по вул. Кордуби в м. Львові в цілому. Про ці обставини Личаківська районна адміністрація проінформувала листом від 01.10.2009р. Львівську міську раду, після чого вони звернулися із даним позовом. А тому  Львівська міська рада вважає, що  заява подана із дотриманням строку оскарження рішення третейського суду у  відповідності до вимог ст. 51 Закону України «Про третейські суди», в трьохмісячний термін з моменту, коли дізналася про прийняте рішення третейським судом.

Таким чином, вважає, що постійно діючий третейський суду вийшов за межі наданих йому повноважень прийнявши рішення про визнання права власності за фізичною особою на нерухоме майно, що перебуває у комунальній власності, без залучення власника - Львівської міської ради та отримання його згоди. А тому просить заяву задоволити.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 заяву підтримала, дала пояснення аналогічні вище наведеним, просить заяву задоволити, доповнила що Львівською міською радою не надавався дозвіл ОСОБА_5 на здійснення реконструкцію аварійного житлового будинку №2-а по вул. Кордуби в м. Львові, а тому здійснена реконструкція будинку є самочинною.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, причин неявки суду не повідомили. Справа неодноразово призначалася до слухання у відкритому судовому засіданні, і відповідачі щоразу у встановленому законом порядку повідомлялися про час та місце розгляду справи шляхом надсилання їм судових повісток по місцю реєстрації через поштове відділення рекомендованою кореспонденцією. Однак вказану кореспонденцію відповідачі не отримували, на виклики у поштові відділення не з’являлися, у зв’язку із чим судові повістки поверталися на адресу суду без вручення. В останнє судове засідання ОСОБА_5 отримав судову повістку,  що підтверджується розпискою (а.с.129). Судова повістка від ОСОБА_4, яка направлялася йому по місцю його реєстрації повернута поштовим відділенням, оскільки за вказаною адресою він не проживає. У відповідності до вимог ст.74 п.5 ЦПК України судова повістка вважається врученою у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, коли  судовий виклик або судове повідомлення повернуто до суду.  А тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові докази по справі, суд задовільняє заяву з таких підстав.

Відповідно до вимог п.1 ст.3 ЦПК України визначено, що кожна   особа  має  право  в порядку, встановленому цим Кодексом,  звернутися  до  суду  за  захистом   своїх   порушених,
невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог п.1 ст.15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням постійно діючого Тритейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 02.10.2008р. (а.с.7-12) задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та розірвано Договір оренди житлового приміщення від 02.06.2008року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Анатолієвчием, зобов’язано ОСОБА_4 звільнити приміщення будинку №2-а по вул..Кордуби у м. Львові в 15 –ти денний строк з моменту набрання рішенням законної сили, визнано за ОСОБА_5  право приватної власності на об’єкт нерухомості - житловий будинок № 2-а по вул.. Кордуби у м. Львові, загальною площею 156.7 м.кв.

Як вбачається із змісту вказаного рішення за ОСОБА_5 визнано право власності на житловий будинок №2-а по вул. Кордуби в м. Львові з підстав передбачених ст. 332 ЦК України, а саме внаслідок переробки існуючої нерухомої речі шляхом реконструкції аварійного будинку у житловий будинок придатний до технічної експлуатації.

Однак згідно рішення виконавчого комітету Червоноармійської районної ради №176 від 10.03.1987р. «Про затвердження реєстру житлових будинків»(а.с.16) та додатку до рішення (а.с.17-18) вбачається, що житловий будинок №2-а по вул. Бугрова (Кордуби) в м. Львові перебуває на балансі місцевих рад Червоноармійського району м. Львова.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради №728 від 27.12.1991р. «Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць /підприємств та організацій житлово-комунального господарства області/»(а.с.19-20), п.16 додатку №2 до рішення «Перелік підприємств і організацій з балансовою вартістю майна за станом на 01.01.1992р., що належать до відповідних виконкомів рад народних депутатів»(а.с.23-26) до власності виконкому Львівської міської ради віднесено виробниче житлово-комунальне об’єднання Червоноармійського району (майновий комплекс, житловий та нежитловий фонд Ради народних депутатів Червоноармійського району, об’єкти лінійно-шляхової експлуатаційної дільниці, житлово-комунальних контор, які входять до складу виробничого житлово-комунального об’єднання Червоноармійського району).

Крім цього, ухвалою Львівської обласної ради №288 від 12.05.1993р. (а.с.27) затверджено Перелік об’єктів, що передані до комунальної власності районів і міст обласного підпорядкування (а.с.28-29), згідно якого до комунальної власності м. Львова передано майнові комплекси, що перебували на балансі житлово-експлуатаційних контор м. Львова. А як вбачається із довідки ЛКП «За Замком»від 01.10.2009р. (а.с.31) житловий будинок №2-а по вул. Кордуби в м. Львові знаходиться на балансі ЛКП «За Замком».

Як ствердив в судовому засіданні представник заявника, з цього часу майновий комплекс –житловий будинок №2-а по вул. Кордуби в м. Львові постійно перебував у комунальній власності та нікому не передавався у приватну власність. Ці ж обставини вбачаються із самого змісту рішення постійно діючого третейського суду від 02.10.2008р. (а.с.9), де суд зазначав, що відповідно до довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»від 14.08.2008р., станом на 13.08.2008р. згідно даних ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»на будівлю під літерою «А-1»за адресою: м. Львів, вул. Кордуби, 2-а право власності не реєструвалося.

Таким чином судом встановлено, що на момент винесення рішення постійно діючим Тритейським судом при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 02.10.2008р., житловий будинок №2-а по вул. Кордуби в м. Львові перебував у комунальній власності територіальної громади м. Львова .

На підставі вимог п.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до п.1 ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Відповідно до вимог п.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як встановлено у судовому засіданні рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17.07.2002р. було задоволено позов Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про виселення ОСОБА_7 із квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житла, однак ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24.04.2002р. виконання вказаного рішення суду було відстрочено до досягнення дітьми  ОСОБА_7 повноліття –до 29.11.2008р. Однак після досягнення дітьми повноліття, їх виселити із квартири не виявилось можливим, оскільки ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27.06.2008р. рішення суду про виселення від 17.07.2000р. було скасовано у зв’язку із смертю ОСОБА_7

З довідки ЛКП «За Замком»від 06.11.2008р. (ас.33) вбачається, що на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 24.04.2002р. ОСОБА_7 та її неповнолітні діти –ОСОБА_8, 29.11.1990р.н. та ОСОБА_9, 29.11.1990р.н. були тимчасово зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_2 до 29.11.2008р.

Таким чином ОСОБА_5 не лише не був власником спірного будинку, а не набув навіть у встановленому законом порядку права на проживання у вказаному будинку.

В той же час   із змісту рішення постійно діючого Тритейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 02.10.2008р. (а.с.7-12) вбачається, що ОСОБА_5 01.09.1997р. уклав з ПМП «Гал-Тамп»договір підряду на виконання будівельних робіт з укріплення фундаменту та стін будинку №2-а по вул. Кордуби в м. Львові, ремонту перекриття з метою приведення будинку в технічно справний та придатний до використання стан. І у зв’язку із проведенням вказаних ремонтних робіт третейський суд у відповідності до вимог ст. 332 ЦК України визнав за ним право власності на спірний будинок як на перероблену річ.

Отже, в такий спосіб третейський суд своїм рішенням незаконно позбавив права власності на вказаний будинок орган місцевого самоврядування - Львівську міську раду та  не притягнувши Львівську міську раду до участі  в справі  вирішив спір про права і обов’язки сторони, яка не брала участь у розгляді справи.

Дійсно, відповідно до  положень ст. 51  Закону України «Про третейські суди»(в редакції на час винесення рішення третейським судом) не було передбачено можливості оскарження рішення третейського суду особою, що не була учасником розгляду справи третейським судом.

Однак ураховуючи положення статей 55, 64, 124 Конституції, аналізуючи зміст Закону «Про третейські суди»та ст. 17 ЦПК, третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішувати спори лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов’язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції є нормами прямої дії.

Відповідно до п. 1 ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

З врахуванням  принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України  щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень статей 3, 15 ЦК, статей 1, 3, 4 ЦПК щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, очевидним стає висновок про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав та інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.

Таким чином, ураховуючи зазначені положення законодавчих актів, суд приходить до висновку про те, що Львівська міська рада  вправі оспорити вказане рішення третейського суду, оскільки суд розглянув справу у її відсутності, вирішив питання про права та обов’язки міської ради відносно належного на праві власності майна, а отже вирішив спір, який не належить до компетенції третейських судів.

Крім цього, суд враховує, що на час звернення заявника до суду, Законом від 05.03.2009р. були внесені зміни в п.2 ст.51 Закону України «Про третейські суди»якими передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Крім цього, суд приходить до висновку про те, що Львівська міська рада не пропустила строк на оскарження рішення суду, оскільки третейський суд не залучив її до участі у справі, про наявність оспорюваного рішення стало відомо  лише 01.10.2009р. з листа Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №33/1104-01/16 (а.с.13-14).

Відповідно до п. 3.1 ст.51 Закону України «Про третейські суди» (в редакції, яка діяла на час винесення оспорюваного рішення третейським судом ) було передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Зі змісту ст. 51 Закону «Про третейські суди»(в системному аналізі зі статтями 2, 3 цього Закону і визначенням терміну «сторони третейського розгляду»), —питаннями, що виходять рішення третейського суду, слід вважати, зокрема, питання прав та обов’язків інших осіб, які не є сторонами, що передали спір на вирішення третейського суду, оскільки у межах рішення третейського суду можливо вирішувати лише питання, що стосуються виключно сторін третейського розгляду.

Крім цього, відповідно до ст.6 Закону України «Про третейські суди»визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

           п.6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство.

Судом встановлено, що третейським судом визнано право власності на житловий будинок за ОСОБА_5,в той час, як  власником спірного будинку є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, а відповідач в даному будинку був тимчасово зареєстрований внаслідок дії відстрочки про його виселення з будинку на підставі рішення суду, у його власності будинок ніколи не перебував, і своєї згоди на реконструкцію будинку його власник –Львівська міська рада йому ніколи не надавала.

Таким чином, рішенням третейського суду вирішені питання які виходять за межі його повноважень, т.б. є непідвідомчі третейському суду, що є безумовною підставою для скасування рішення третейського суду.

А тому слід позов задоволити та скасувати рішення  постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 2 жовтня 2008року.

Керуючись ст.ст.3,10, 17, 60, 209, 212, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 319, 321, 327 ЦК України, Закону України «Про третейські суди», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд, –

в и р і ш и в:

Заяву задоволити. Скасувати рішення  постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 2 жовтня 2008року, згідно якого за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4  задоволено позов та розірвано Договір оренди житлового приміщення від 02.06.2008року , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Анатолієвчием та зобов’язано ОСОБА_4 звільнити приміщення будинку №2-а по вул. Кордуби у м. Львові в 15 - ти денний строк з моменту набрання рішенням законної сили, визнано за ОСОБА_5  право приватної власності на об’єкт нерухомості - житловий будинок № 2-а по вул.  Кордуби у м. Львові, загальною площею 156.7 м.кв.

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст.  294  ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

          Суддя:                                                                                Гирич С.В