Справа № 22ц-1223\2006
Головуючий у 1-й інстанції: Бечко Є.М.. Доповідач: Ішутко В.М. .
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 вересня 2006 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Корінькової З.Д. суддів - Ішутко В.М., Литвиненко І.В.
при секретарі - Мехед Т.О. з участю : ОСОБА_6.- представника відповідачки, ОСОБА_1., ОСОБА_3.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду м. Чернігова цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на кімнату в порядку спадкування та визнання ОСОБА_2. такою, що не має права на обов'язкову частку у спадкуванні майна і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину кімнати в порядку спадкування,
встановив:
У квітні 2004 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до ОСОБА_2. про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 та визнання відповідачки такою, що не має права на обов'язкову частку в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_4
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що спірна кімната належала на праві особистої власності ОСОБА_4, який помер 28 жовтня 2003 року, але при житті заповів квартиру йому. Проте, коли він звернувся до нотаріальної контори з заявою про вступ в управління спадковим майном, то з'ясувалось, що з аналогічною заявою звернулась і відповідачка, посилаючись на наявність в неї права на спадкове майно в силу закону в зв"язку з непрацездатністю на день смерті спадкодавця, що є безпідставним, оскільки на час смерті спадкодавця, відповідачці не була встановлена група інвалідності.
ОСОБА_3 звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1. про визнання за нею права власності на обов'язкову частину вказаної кімнати в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що на день смерті спадкодавця, її сина, вона являлася інвалідом II групи та мала похилий вік.
Дана справа розглядалась у суді першої інстанції неодноразово.
Останнім рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ним право власності на 3/4 частини кімнати 2 квартири АДРЕСА_1 Визнано ОСОБА_2 такою, що не має права на обов'язкову частину у спадщині за ОСОБА_4 Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за нею право власності на 1/4 частину кімнати 2, квартири АДРЕСА_1 В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, посилаючись на те, що воно є незаконним та необгрунтованим. Вона знаходились у шлюбі і за період їх спільного життя її чоловік отримав кімнату у комунальній квартирі. Згідно ст. ст. 60,63 СК України чоловік та дружина на рівних правах володіють і користуються майном, яке було набуто за період шлюбу.
Згідно ст. 67 п.1,2 СК України ОСОБА_4 не мав права складати заповіт без урахування частини дружини. При розгляді справи їй жодного разу не направлялась судова повістка, чим було порушено її процесуальні права. Також при розгляді зустрічного позову позивачка ОСОБА_3. приймала участь у судових засіданнях без представника або довіреної особи, маючи похилий вік та не розуміючи, що їй присудили тільки 1/4 частину кімнати.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи ОСОБА_6.- представника відповідачки ОСОБА_2., заперечення ОСОБА_1, позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_4 мав у приватній власності кімнату АДРЕСА_1, яку він заповідав відповідачу ОСОБА_1. Заповіт було складено 18 листопада 2002 року.
28 жовтня 2003 року ОСОБА_4. помер і ОСОБА_1. звернувся до нотконтори з заявою про прийняття спадщини. З такою ж заявою звернулась ОСОБА_2., дружина померлого, про прийняття спадщини за законом, оскільки вона є інвалідом III групи.
Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2. було встановлено групу інвалідності з 30.05.19995 р. до 01.02.2003 p.. Повторно інвалідність їй була встановлена з 06.01.2005 р. У період з 02.02.2003 р. до 05.01.2005 р. інвалідність ОСОБА_2. не мала, про це свідчить лист голови міської МСЕК від 16.04.2004 року/а.с.53/ та лист головного лікаря Чернігівського обласного центру медико-соціальної експертизи Павлюка Б.М. від 21.03.2005 року /а.с. 148/. Тому суд правильно дійшов до висновку, що відповідачка не має права на обов"язкову частину у спадкуванні за законом за ОСОБА_4
До того ж, судовому засіданні апеляційного суду, представник відповідачки пояснила, що в зазначений період з 02.02.2003 року по 05.01.2005 року, її мати отримувала пенсію за вислугу років, яка була більша ніж пенсія по інвалідності, тому не було необхідності продовжувати оформлення інвалідності.
Посилання апелянта на те, що її не повідомляли про розгляд справи не знайшов свого підтвердження в матеріалах справи, так, матеріалами справи підтверджується, що судові повістки направлялись на адресу відповідачки, які повертались із поштового відділення за закінченням строку зберігання та відміткою представника поштового відділення, що відповідачки не має вдома (а.с. 192, 239). Також у матеріалах справи (а.с. 227) знаходиться акт про неможливість вручення судової повістки від 27.01.2006 року, складений працівниками ЖРЕД № 8.
Крім того, судом подано оголошення через пресу про дату розгляду справи (а.с. 241, 242) відповідно до ч.9 ст. 74 ЦПК України, тому з опублікуванням оголошення про виклик відповідача, відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що ОСОБА_4 склав заповіт без урахування частки дружини, тобто її частки, порушивши при цьому ст..67 п.1,2. СК України, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що спірна кімната була приватизована на одного спадкодавця ї крім того, відповідачкою вимоги про визнання заповіту з цих підстав в суді не заявлялись; на спірні правовідносини, які виникли під час дії КпШС України, Сімейний кодекс України в даному випадку не розповсюджується.
Однією із підстав скасування рішення апелянт вбачає те, що ОСОБА_3 похилого віку (83 роки) і вона не мала права приймати участь у засіданні без представника або довіреної особи, однак, ОСОБА_3. не була обмежена в дієздатності, тому вона мала право сама приймати участь у засіданнях та захищати свої права.
Апелянт також ставить питання про направлення справи на новий розгляд, однак, підстав для застосування по даній справі ст..311 ЦПК України не має.
Враховуючи викладене рішення суду постановлено відповідно до вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: