справа № 2а-7442/10/0670
категорія 2.11.3
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М. ,
при секретарі - Корольовій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агасфер"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Житомирі № 0000162301/0 від 26.01.2010 року, № 0000162301/1 від 26.05.2010 року, № 0000162301/1 від 25.03.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5080445,00грн. (основний платіж - 2875679,00грн., фінансові санкції - 2204766,00грн.) з врахуванням рішення про розгляд скарги від 25.03.2010 року № 17772/10/25-003 та рішення від 26.05.2010 року № 29176/10/25-003 про внесення змін до рішення від 25.03.2010 року № 17772/10/25-003, № 0000162301/2 від 27.05.2010 року.
В обґрунтування позову зазначив, що при проведенні перевірки позивача ДПІ у м. Житомирі встановлено, що підприємство невірно визначило валовий дохід від здійснення операцій здавання основних засобів в оренду, внаслідок чого перевіркою встановлено його заниження в сумі 5595,00грн. за 9 місяців 2009 року, оскільки ТОВ "Агасфер" придбав у ТОВ "Баранівський фарфоровий завод" автомобіль DAEWO Ланос, 2008 року випуску за 329333,68 грн., в т.ч. ПДВ, а згідно договору оренди від 05.09.2009 року даний автомобіль було здано в оренду ТОВ "Баранівський фарфоровий завод" за орендну плату у розмірі 120,00грн., в т.ч. ПДВ, що, на думку податкового органу, є неправомірним, оскільки це не покриває витрати по його утриманню. Такий же висновок було зроблено ДПІ у м. Житомирі щодо купленого у ТОВ "Баранівський фарфоровий завод" обладнання, яке в подальшому було здано в оренду. Крім того зазначив, що податковим органом було встановлено, що підприємством не включено до складу валового доходу вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) в сумі 2704407,00грн., з чим не погоджується позивача, з огляду на те, що ринкова вартість, балансова вартість та експертна оцінка, не є тотожними поняттями, як про це було зроблено висновок податковим органом. Вказав, на те, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про те, що позивачем не включено до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, яка отримана у звітних податкових періодах від осіб - не платників податку на прибуток на загальних підставах, та яка залишилася неповернутою на кінець відповідних звітних періодів у розмірі 11497892,00грн., оскільки позивачем сплачувалися умовно нараховані проценти, які нараховувалися і сплачувалися у зв'язку з тим, що відбулася заміна сторони у зобов'язанні, крім того, суму умовно нарахованих процентів позивач включав до валового доходу підприємства. Зазначив, що під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, ДПІ у м. Житомирі частково скаргу позивача було задоволено та відкликав раніше надіслане податкове повідомлення-рішення №0000162301/1 та надіслав нове податкове повідомлення-рішення №0000162301/1 від 25.03.2010 року, що на думку позивача є порушенням з боку податкового органу, оскільки дана процедура не передбачена жодним нормативним актом.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, крім іншого просив, скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162301/3 від 26.08.2010 року.
Представник відповідача проти позовних вимоги заперечував, вказавши на те, що в ході проведеної планової документальної перевірки позивача встановлено, що підприємством не включено до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, яка отримана у звітних податкових періодах від ОСОБА_1 - не платника податку на прибуток та яка залишилася неповернутою на кінець відповідних звітних періодів в розмірі 11497982,00грн. В ході перевірки позивачем було надано договори переуступки боргу між ОСОБА_1 та ТОВ "Бертеллі", в зв'язку з чим ТОВ "Агасфер" у бухгалтерському обліку змінено кредитора ОСОБА_1 на кредитора - ТОВ "Бертеллі". Вказав на те, що на думку податкового органу, договір переуступки боргу між ОСОБА_1 та ТОВ "Бертеллі" по своїй суті є договором факторингу, який в свою чергу регулюється Цивільним кодексом України. Отже, відповідач вважає, що надані до перевірки договори переуступки права боргу є лише договорами, згідно із якими переходить право витребувати борг від боржника від однієї особи до іншої, при цьому не погашаючи такий борг боржником.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Як встановлено судом, у період з 14.12.2009 року по 30.12.2009 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Агасфер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.01.2009 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 30.01.2009 року по 30.09.2009 року, про що складено акт №39/23-1/36330465/0110 від 12.01.2010 року. В результаті перевірки, крім іншого, встановлено порушення позивачем п.1.23 ст.1, п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1, 5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.6, п.5.7 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3553180,00грн., у тому числі за: І квартал 2009 року в сумі 1488253,00грн., ІІ півріччя 2009 року в сумі 2594010,00грн., 9 місяців 2009 року в сумі 3553180,00грн. Позивачем було надав до податкового органу заперечення на акт.
Позивач, не погодившись з податковим рішенням – повідомленням від 26 січня 2010 р. № 0000162301/0, розпочав процедуру адміністративного оскарження, в результаті чого були винесені податкові повідомлення – рішення № 0000162301/1 від 25 березня 2010 року, № 0000162301/1 від 26 травня 2010 року, № 0000162301/2 від 22 травня 2010 року, № 0000162301/3 від 26 червня 2010 року.
Під час оскарження податкових повідомлень-рішень до ДПА у Житомирській області, ДПІ у м. Житомирі 26.05.2010 року, стосовно скарги позивача, визнало її частково обґрунтованою і відкликало раніше надіслане податкове повідомлення-рішення від 25.03.2010 року № 0000162301/1, в зв'язку з чим і було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162301/1 від 26.05.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5080445,00грн. (основний платіж в сумі 2875679,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 2204766,00грн.) і скарги на яке в подальшому залишалися без задоволення.
Суд не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки з огляду на слідуюче.
Встановлено, що згідно договорів займу, які укладені ТОВ "Агасфер" з фізичною особою ОСОБА_1, а саме: № 12 від 17.02.2009 року на суму 2000000,00грн.; № 13 від 20.03.2009 року на суму 3000000,00грн., № б/н від 29.05.2009 року на суму 3000000,00грн.; № б/н від 22.07.2009 року на суму 4500000,00грн.; № б/н від 22.08.2009 року на суму 1000000,00грн. займодавець надає займ на безпроцентній основі терміном на 1 рік.
У перевіряємому періоді по вищевказаних договорах ТОВ "Агасфер" на розрахунковий рахунок отримано від ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 11641682,00грн., з них повернуто через розрахунковий рахунок - 143700,00грн. (не повернуто - 11497982 грн.).
Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки ТОВ "Агасфер" було надано договори переуступки боргу між ОСОБА_1 та ТОВ "Бертеллі", а саме:
- від 30.03.2009 року до договору займу № 12 від 17.02.2009 року на суму боргу 2438854,00грн., винагорода за уступку боргу згідно п.2.1 договору визначена в сумі 2438854,00грн.;
- від 30.03.2009 року до договору займу № 13 від 20.03.2009 року на суму боргу 810000,00 грн., винагорода за уступку боргу згідно п.2.1 договору визначена в сумі 810000,00грн.;
- від 30.06.2009 року до договору займу № 13 від 20.03.2009 року на суму боргу 2374315,19грн., винагорода за уступку боргу згідно п.2.1 договору визначена в сумі 2374315,19грн.;
- від 30.06.2009 року до договору займу №б/н від 29.05.2009 року на суму боргу 2061070,00грн., винагорода за уступку боргу згідно п.2.1 договору визначена в сумі 2061070,00грн.;
- від 30.09.2009 року до договору займу №б/н від 22.07.2009 року на суму боргу 2656767,65грн., винагорода за уступку боргу згідно п.2.1 договору визначена в сумі 2656767,65грн.;
- від 30.09.2009 року до договору займу №б/н від 22.08.2009 року на суму боргу 174100,00грн., винагорода за уступку боргу згідно п.2.1 договору визначена в сумі 174100,00грн.;
- від 30.09.2009 року до договору займу №б/н від 29.05.2009 року на суму боргу 1105930,00грн., винагорода за уступку боргу згідно п.2.1 визначена в сумі 1105930,00грн.
Відповідно до вказаних договорів ТОВ "Агасфер" у бухгалтерському обліку змінено кредитора ОСОБА_1 на кредитора - ТОВ "Бертеллі", тому по ОСОБА_1 у позивача за отримані займи станом на 01.04.2009 року, на 01.07.2009 року та на 01.10.2009 року кредиторська заборгованість по рахунках відсутня.
Як вбачається з акту перевірки, в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Агосфер" не включено до складу валового доходу суми безповоротних фінансових допомог, яки отримано у звітних податкових періодах від осіб - не платників податку на прибуток на загальних підставах, та які залишились неповернутими на кінець відповідних звітних періодів, в розмірі 11497982 грн. При цьому посилаються на те, що договір переуступки боргу між ОСОБА_1 та ТОВ "Бертелі" по своєї суті є договором факторингу; уступка права боргу є одним із методів заміни кредитора в певному зобов'язанні, при цьому така операція не є самим зобов'язанням, а може бути лише похідною операцією від основного зобов'язання; операції по переуступці боргу не впливають на дані податкового боргу, так як не підпадають під визначення "першої події"; ТОВ "Агасфер" занижено валові доходи у перевіреному періоді на суми неповернутих поворотних фінансових допомог, які отримані у звітних податкових періодах від ОСОБА_1 та які залишились неповернутими на кінець відповідних звітних періодів (і ОСОБА_1, і новому кредитору - ТОВ "Бретеллі").
Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо того, що договір переуступки боргу в даному випадку є договором факторингу, оскільки згідно Цивільного кодексу України, факторинг є одним із можливих видів уступки прав кредитора на стягнення боргу, але не єдиним видом уступки прав кредитора.
Відповідно до статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є Боржник і Кредитор.
Пунктом 1 статті 512 ЦК Украйни встановлюється, що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, економічний сенс факторингу для клієнта зводиться до негайного фінансування фактором клієнта, який отримує таке негайне фінансування проти визначених грошових втрат, пов'язаних зі сплатою винагороди фактору, для якого така винагорода є сенсом даної операції. При відсутності спеціально встановленої винагороди передача прав кредитора (уступка боргу) не має ознак факторингу і не може розцінюватися як така.
Як встановлено судом, в даному випадку було відсутнє негайне фінансування (зобов'язання під уступку боргу за відступлене право носило відстрочений характер), так і була відсутня плата за надання грошових коштів - уступка проводилася за номіналом (тобто в розмірі зобов'язання, яке існувало на момент передачі прав по зобов'язанню).
Нормами статті 1079 ЦК України передбачено, що фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Отже, виходячи із вищезазначеного фактор сплачує клієнту не проценти чи інший дохід, а передає грошові кошти в розпорядження клієнта за те, що клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як встановлено судом, уступка прав кредитора по договору займа, в даному випадку, не носила характеру факторингу і не потребувала від правонаступника спеціального статусу банківської установи чи фінансової установи і ліцензії на право здійснення факторингових операцій.
Відповідно до пункту 4.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. N 334/94-ВР, валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). За п.4.1.4 ст. 4 того ж Закону валовий дохід включає доходи від володіння борговими вимогами.
Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає доходи у вигляді:
- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді;
- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.
Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотньої фінансової допомоги.
Поворотною фінансовою допомогою згідно з підпунктом 1.22.2 пункту 1.22. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визнається сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Враховуючи наведене, суд вважає, що кошти в розмірі 11497982 грн. не можуть вважатися безповоротною фінансовою допомогою, а є поворотною фінансовою допомогою. Однак з урахуванням переуступки боргу по ним ТОВ "Бертеллі", яке є платником податку на прибуток та кредитором цих коштів, вони не повинні відноситись позивачем до валових доходів.
Як вбачається з пункту 4 Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування п.п. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотньої фінансової допомоги (позики), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації № 26 від 24.01.2003 року, сума (частка суми) поворотної фінансової допомоги, яка не повернута платником податку на кінець звітного періоду особі, що надала таку допомогу, оподатковується наступним чином:
4.1. Платник податку, який отримав таку допомогу від особи, що є платником податку з прибутку підприємств та сплачує податок за ставками, визначеними пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 Закону, і не має пільг із сплати цього податку, включає до валових доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. При цьому сума умовно нарахованих процентів, що були включені в попередньому податковому періоді до складу валового доходу не зменшується (не коригується), при розрахунку податку на прибуток наростаючим підсумком з початку року, у наступному звітному періоді.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що висновок податкового органу про те, що заміна кредитора в зобов'язанні не може вважатися дійсною, враховуючи наявність ознак факторингу в такій уступці, є безпідставним та в діях позивача відсутнє порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а отже, оскаржувані податкові повідомлення – рішення є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000162301/0 від 26.01.2010 року і № 0000162301/1 від 25.03.2010 року (з врахуванням рішення щодо розгляду скарги від 25.03.2010 року № 17772/10/25-003 та рішення від 26.05.2010 року № 29176/10/25-003 про внесення змін до рішення від 25.03.2010 року № 17772/10/25-003), № 0000162301/1 від 26.05.2010 року, № 0000162301/2 від 27.05.2010 року, № 0000162301/3 від 26.08.2010 року.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 28 березня 2011 р.