У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі :
Пилипчука П.П. - головуючого, Волкова О.Ф., Пінчука М.Г.,
за участю прокурора Коломойцева В.Д., розглянувши в судовому засіданні касаційне подання військового прокурора Південного регіону України на постанову військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 5 червня 2007 року в кримінальній справі стосовно військовослужбовців військової частини А 1126 капітанів ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
в с т а н о в и л а :
Постановою військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 5 червня 2007 року колишніх військовослужбовців військової частини А 1126
капітана ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року в с. Фрунзе Доманівського району Миколаївської області, має середню освіту, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, раніше не судимого,
та капітана ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2року в м. Севастополь, має вищу освіту, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6, п. “б” ст. 1 та п. “і” ст. 7 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 року, а кримінальну справу стосовно них у відповідності до ст. 44 КК України, п. 4 ст. 6 КПК України закрито за відповідними клопотаннями обвинувачених та їх захисника.
На зазначену постанову апеляції учасниками процесу не подавались.
В касаційному поданні військовий прокурор Південного регіону України, не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, просить її скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, порушенням кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд до іншого суду.
Своє подання прокурор мотивує тим, що звільнені судом від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2. не належать до визначеного ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 року кола осіб, стовно яких застосовується амністія, а також тим, що суд при ухваленні постанови допустив порушення ст. 6 КПК України та неправильно застосував норми вказаного вище Закону України “Про амністію”.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Волкова О.Ф., думку прокурора Коломойцева В.Д., який підтримав вимоги касаційного подання військового прокурора Південного регіону України, перевіривши доводи касаційного подання та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України дійшла висновку про необхідність задоволення касаційного подання за такими підставами.
Обгрунтовуючи висновок щодо звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, суд послався на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. належать до категорії осіб, визначеної статтею 6 та п. “б” статті 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 року, які мають бути звільнені від кримінальної відповідальності, та не належать до кола осіб, до яких амністія згідно зі ст. 7 названого закону не застосовується.
Такий висновок суду є помилковим.
Так, органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2. обвинувачувалися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. Санкцією частини третьої зазначеної статті передбачене кримінальне покарання у виді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 року від покарання звільняються особи, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 року від кримінальної відповідальності звільняються особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судами або розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2., які обвинувачувались у вчиненні умисного злочину, за який законом передбачене покарання, суворіше ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років, не підпадають під дію ст.1 “Про амністію” від 19 квітня 2007 року.
Посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. мають бути звільнені від кримінальної відповідальності за амністією лише в силу норми п. “і” ст. 7 вказаного вище Закону, тому що вони обвинувачуються не за ч. 5 ст. 191 КК України, є необгрунтованими, оскільки зазначена норма закону встановлює обмеження застосування амністії щодо осіб, до яких вона може бути застосована.
За таких обставин суд безпідставно застосував ст. 44 КК України, звільнивши обвинувачених від кримінальної відповідальності, та безпідставно закрив кримінальну справу у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України.
У зв'язку з викладеним колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції застосовано закон, який не підлягав застосуванню, а тому вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
Керуючись ст.ст. 394, 396, 398 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційне подання військового прокурора Південного регіону України задовольнити.
Постанову військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 5 червня 2007 року скасувати.
Кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направити на судовий розгляд до військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
П.П. Пилипчук О.Ф. Волков М.Г. Пінчук