Справа № 11-466 / 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Кирилюк В.Ф.
ст.ст. 296 ч.2,122 ч. 1 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 08 вересня 2006 р.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Матвієнко Н.В., Крисюка С.М.
з участю прокурора Артиша Я..Д.
потерпілого ОСОБА_4
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 і засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, на вирок Рожищенського районного суду від 02 червня 2006 року, яким ,-
ОСОБА_1, уроженця і жителя АДРЕСА_1 Рожищенського району Волинської області, з середньою освітою, не одруженого, студента Луцького ДТУ, в порядку ст.89 КК України не судимого, засуджений за ч. 2 ст.296 до 2 років обмеження волі, за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання 2 роки обмеження волі.
ОСОБА_2, уроженця і жителя АДРЕСА_1 Рожищенського району Волинської області, з середньою освітою, не одруженого, працюючого робітником у приватного підприємця, не судимого, засуджений за ч. 2 ст.296 до 2 років обмеження волі, за ч.1 ст. 122 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання 2 роки обмеження волі.
ОСОБА_3, уроженця і жителя АДРЕСА_1 Рожищенського району Волинської області, з неповною середньою освітою, не одруженого, працюючого робітником на ВАТ «Рожищенський сир завод», не судимого, засуджений за ч. 2 ст.296 до 2 років обмеження волі, за ч.1 ст. 122 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання 2 роки обмеження волі.
Запобіжний захід засудженим до вступу вироку в законну силу, залишений попередній - підписка про невиїзд.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Стягнуто з засуджених 2165,68 грн. в користь Волинської обласної клінічної лікарні за лікування потерпілого, а також з засуджених в користь потерпілого 4537,25 грн..
Розглянувши справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнані винними в тому, що в 25 листопада 2005 року близько 22 години в приміщенні клубу АДРЕСА_1 Рожищенського району,
перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, яка виразилась в тому, що під час проведення дискотеки побили ОСОБА_4, нанісши йому в приміщенні клубу декілька ударів кожен руками та ногами по обличчю та тілу. Продовжуючи хуліганські дії на вулиці поблизу клубу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нанесли ряд ударів ОСОБА_4 по голові та тілу ногами та руками. В результаті дій засуджених потерпілому спричинені тілесні ушкодження у вигляді подвійного перелому верхньої щелепи, переломів зовнішньої стінки правої верхньо-щелепової пазухи, правої орбіти в нижньо-внутрішньому відділі; гематоми повік обох очей, струс головного мозку, що за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я.
Не погоджуючись з вироком, захисник засудженого ОСОБА_1 в своїй апеляції зазначив, що не згідний з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.296 КК України, оскільки на його думку не доведено умисел останнього на порушення громадського порядку. В частині обвинувачення за ч.1 ст. 122 КК України погоджується. Разом з тим вважає, що судом першої інстанції не враховано те, що підзахисний по місцю проживання і навчання характеризується позитивно. Потерпілий просив не позбавляти ОСОБА_1 волі,, останній є не судимою особою і у скоєному щиро розкаявся. Просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч,2 ст.296 КК України скасувати у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, а покарання за ч. 1 ст. 122 КК України пом'якшити застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України.
В апеляції засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3 і їх захисник не погоджуючись з рішенням суду, просять вирок Рожищенського районного суду щодо засуджених ОСОБА_2ОСОБА_3 змінити, застосувавши покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, оскільки судом не враховано, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються, приймають участь в громадському житті села.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку і доводи апеляції, пояснення засуджених, захисника ОСОБА_5 які підтримали свої апеляції, думку потерпілого, який просив не позбавляти волі засуджених, а також висновок прокурора, про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати встановила, що апеляція захисника ОСОБА_5 задовольнити частково, а апеляцію засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 і їх захисника задовольнити повністю.
Висновки суду про винність засуджених у вчиненні злісного хуліганства і спричиненні
потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості стверджується зібраними у
справі і дослідженими у судовому засіданні доказами, показаннями засуджених, потерпілого і свідків в їх сукупності.
Твердження про відсутність умислу на скоєння злісного хуліганства, а отже і відсутність складу злочину суперечить зібраним у справі доказам. Зокрема інкриміновані дії були вчинені у громадському місці і при цьому був грубо порушений громадський порядок, чим виявлена явна неповага до суспільства. Продовжуваний характер дій у сукупності з наведеним підставно визнано як умисні дії, а отже вчинення злісного хуліганства.
Спричинення потерпілому виявлених тілесних ушкоджень саме засудженими стверджено дослідженими в судовому засіданні показаннями засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, потерпілого, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.
Об'єктивно спричинення потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень стверджується висновком судово-медичної експертизи, згідно якого отримані тілесні ушкодження потерпілим виникли від травмуючої дії тупих твердих предметів цілком можливо у вказаний час. Таким чином висновок експерта є обґрунтованим, а отже сумнівів у його правильності у колегії суддів не викликає.
Аналізуючи наведене, суд першої інстанції повно і об'єктивно встановив обставини і правильно зробив висновок про вчинення засудженими злісного хуліганства, а також умисного спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Як вбачається з матеріалів справи засуджені є особами молодого віку, не судимими, працюють і навчаються, характеризуються позитивно, потерпілому відшкодовано спричинену шкоду і він просить обрати їм покарання не пов'язане з позбавленням волі. При призначенні остаточного покарання, на думку колегії суддів, з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, характеру вчинених дій, доцільно при обранні остаточного покарання засудженим застосувати щодо них іспитовий строк з покладенням на них відповідних обов'язків, а тому вирок суду в цій частині слід змінити.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_5 в інтересах судженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляцію засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 і їх захисника задовольнити.
Вирок Рожищенського районного суду від 02 червня 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 змінити: на підставі ст. 75 КК України звільнити їх від призначеного судом покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з випробуванням, якщо вони протягом двохрічного іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них пунктами - 2, З, 4 ст.76 КК України обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти його про зміну місця проживання, а також періодично з'являтися туди для реєстрації.
В решті зазначений вирок залишити без змін.