Справа №  2-а-372/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 січня 2011 року суддя Димитровського міського суду Донецької області Клепка Л.І., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни. В обґрунтування вимог вказала, що вона народилася 30 жовтня 1940 року і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни. Згідно статті 6 зазначеного Закону вона має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, але в порушення зазначеного Закону відповідач виплачує їй як дитині війни щомісячно підвищення до пенсії лише в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, чим порушує її права, визначені законом. Вказуючи на те, що дії відповідача є неправомірними, позивачка просить суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області щодо відмови в виплаті їй як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Димитров нарахувати їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року в сумі 867,60 грн.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася 30 жовтня 1940 року і відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1У має статус дитини війни. Позивачка знаходиться на персоніфікованому обліку пільгової категорії громадян в УПФУ в м. Димитров Донецької області та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією паспорта громадянина України та пенсійним посвідченням № 27564 (а.с.9-15).

Відповідно до ст.6 Закону № 2195-1У, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року.

Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1 та  статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" визначено, що  розмір мінімальної пенсії за віком  з січня 2010 року становить 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.

Згідно довідки відповідача, позивачу в 2010 році щомісячно сплачується  підвищення до пенсії  як дитині війни в розмірі 49,80 грн., що становить 10 відсотків від підвищення, визначеного  статтею 6 Закону України №2195-1У, яка є чинною на час розгляду справи і дія якої не обмежена  і не зупинена ніяким нормативно-правовим актом.  

Зважаючи на вищевикладене, суд не приймає доводів відповідача, викладених в запереченнях, про те, що підвищення до пенсії в 2010 році позивачу здійснюється у відповідності з діючим законодавством і вважає, що позивач має право на отримання з відповідача спірного підвищення  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Те, що Управлінням пенсійного фонду України в м. Димитров підвищення до пенсії в 2010 році позивачу нараховується та сплачується  в нижчому розмірі, ніж передбачено Законом, приводить суд до висновку про неправомірність дій відповідача.

Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване чи звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань.

          Відповідно до вимог Закону, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.   

          Тому, вирішуючи вимоги позивача щодо сплати позивачу конкретної суми підвищення до пенсії за період, вказаний ним в позові, суд, виходячи з положень статей  11, 162 КАС України, зазначає, що в даному випадку адміністративний позов може містити лише вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, а не вимоги щодо стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни у конкретно визначеній грошовій сумі, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої соціальної допомоги. Тому належним способом захисту права позивача, на думку суду, є зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитров  нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», з зазначенням початкової і кінцевої дати здійснення такого перерахунку.

Згідно ст. 99 КАСУ адміністративний позов може бути поданий в межах  строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом  прав, свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після шестимісячного строку, відповідно до вимог ст. 100 КАСУ, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для  поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З позовної заяви позивача вбачається, що з вимогами  про визнання дій УПФ в м. Димитров неправомірними та зобов’язання стягнути з відповідача на її користь недоплачене підвищення до пенсії  вона звернулася до суду 24.12.2010 року. При цьому, зазначаючи період стягнення державної соціальної допомоги з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, строк звернення до суду позивачем не порушено.  

Зважаючи на викладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню  за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 99, 100, 158-163, 183-2, 185-186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Димитров, Донецької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Димитров Донецької області здійснити нарахування ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і провести відповідні виплати за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених  частиною четвертою статті 167 цього Кодексу було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після  закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень  повідомлення про можливість  отримання копії постанови суду.

Суддя: