У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 7 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 5 квітня 2007 року.

         Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 7 грудня 2006 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, громадянина України, судимого 18.04.2006 року за ст.ст. 184 ч. 3, 186 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

засуджено: - за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки 2 місяці позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 262 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_1. призначено 3 роки позбавлення волі.

         На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого більш суворим за попереднім вироком  ОСОБА_1. призначено 5 років позбавлення волі.

За ч. 2 ст. 190 КК України ОСОБА_1. призначено 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1. призначено остаточне покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. на відшкодування заподіяних збитків 700 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 5 квітня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

1 жовтня 2004 року, приблизно о 15 год., знаходячись на території центрального ринку смт. Сосниця Чернігівської області, він шляхом шахрайства заволодів шкіряною курткою та грошима на загальну суму 440 грн., що належали неповнолітньому ОСОБА_3.

6 жовтня 2004 року, в денний час, в смт. Сосниця Чернігівської області, ОСОБА_1., перебуваючи у свого знайомого ОСОБА_4., який мекає по вул. АДРЕСА_1, скориставшись відсутністю господаря, таємно викрав обріз нарізної армійської гвинтівки зразку 1891/1930 року, придатний для проведення пострілів та стрічку з 18 набоями калібру 7,62 мм, шість із яких придатні для здійснення пострілів, які переніс та зберігав за місцем свого тимчасового мешкання на вул. АДРЕСА_2до 7 жовтня 2004 року, тобто до проведення огляду, під час якого вказану зброю і набої працівниками міліції було виявлено та вилучено.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1, 21 травня 2006 року, приблизно о 14 год., знаходячись біля лісосмуги на автошляху «Чернігів-Славутич», на відстані близько одного кілометра від м. Славутич Київської області, шляхом шахрайства заволодів мобільним телефоном марки «Сіменс СХ-70», який належав ОСОБА_2., спричинивши останньому матеріальну шкоду на суму 700 грн.

2 червня 2006 року, приблизно о 2 год. 30 год., ОСОБА_1., знаходячись в залі очікування залізничного вокзалу ст. Чернігів, підійшов до ОСОБА_5. та представившись співробітником міліції, шляхом шахрайства заволодів мобільним телефоном марки «Соні Еріксон К 300 І», чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 684 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1., за її змістом, просить судові рішення змінити, із закриттям справи виправдати його за ч. 1 ст. 262 КК України за відсутністю складу злочину, а за ч. 2 ст. 190 КК України за недоведеністю вини, посилаючись при цьому на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення вимог кримінально-процесуального закону. При цьому засуджений зазначає, що його винність у вчиненні крадіжки обріза і набоїв не доведена та, що у справі відсутні достатні докази заволодіння  майном потерпілих шляхом обману.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

         Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення, суд касаційної інстанції керується статтями 370-372 КПК України. Тобто, відповідно до змісту зазначеної норми закону, підставами для зміни або скасування вироку місцевого суду в касаційному порядку є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Як вбачається із змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1. посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України.

Проте колегія суддів вважає, що однобічність та неповнота досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи не є предметом дослідження та перевірки касаційного суду. Тому зазначені доводи касаційної скарги засудженого не можуть бути підставою для зміни або скасування судових рішень. При цьому колегія суддів відзначає, що жодних доводів незаконності та необгрунтованості ухвали апеляційного суду, якою вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни, засудженим у касаційній скарзі не наведено. 

Крім того, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду першої інстанції про винність засудженого ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованих йому злочинів, обгрунтовані сукупністю доказів, які з достатньою повнотою були зібрані органами досудового слідства та всебічно, повно і об'єктивно досліджені в судовому засіданні. Досліджені докази, відповідно до вимог ст. 67 КПК України, отримали належну оцінку у вироку суду, правильність та об'єктивність якої підтверджено й ухвалою апеляційного суду. Тому підстав для сумніву в правильності та об'єктивності зібраних і досліджених судом доказів у касаційного суду немає.

Виходячи із встановлених у справі фактичних обставин справи, злочинні  дії  засудженого  ОСОБА_1. судом вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 262 та ч. 1 ст. 263 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_1. судом призначено відповідно до вимог статей 65, 70 та 71 КК України.

Жодного конкретного порушення кримінально-процесуального закону у касаційній скарзі засудженого не наведено, тому касаційний суд позбавлений можливості визначитися із його істотністю. Разом із тим, порушень вказаного закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень щодо засудженого ОСОБА_1а, касаційним судом у справі не встановлено.

Оскільки законних та обгрунтованих підстав для задоволення касаційної скарги засудженого немає, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1. відмовити.

С У Д Д І :

Міщенко С.М.                         Вус С.М.                      Нікітін Ю.І.