Справа № 2-775/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 квітня 2011 року                                                                                          м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий –суддя                                                                      Сенчишин Ф.М.

При секретарі                                                                      Семенець А.О.

За участю позивача                                                                       ОСОБА_1

          представника позивача                                                  ОСОБА_2

          відповідача                                                                      ОСОБА_3

          представника відповідача                                                  ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Закрите акціонерне товариство „Фінансова група „Страхові традиції”, про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої пошкодження майна позивача при дорожньо-транспортній пригоді,

В С Т А Н О В И В:

          Згідно позову, 08.11.2008 року о 07 годині 55 хвилин відповідач ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом „ЗАЗ-110217”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Щетиніна м. Донецька та в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України не обрав безпечну швидкість руху, під час об’їзду перешкоди виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем позивача „HONDA Prelude”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 14.11.2008 року відповідач був визнаний винним у вчиненні ДТП. При ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, на ремонт яких позивач витратив 37810 грн. З витрачених позивачем на ремонт автомобіля грошових коштів відповідач відшкодував лише 7000 гривень, а від повернення решти суми в 30810 гривень відмовляється. Крім майнової, позивачеві завдана й моральна шкода, відшкодування якої він оцінює в 1699 гривень. Позивач просить стягнути з відповідача зазначені розміри відшкодування майнової та моральної шкоди і понесені ним судові витрати.

          Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Не оспорюють той факт, що цивільно правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в Закритому акціонерному товаристві „Фінансова група „Страхові традиції”, куди сторони зверталися після ДТП. Страхова компанія визначила розмір відшкодування, однак у зв’язку з банкрутством страхове відшкодування не виплатила, тому позивач звернувся з вимогами про відшкодування шкоди до відповідача.

          Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в суді підтвердили зазначені позивачем фактичні обставини ДТП та той факт, що при ДТП автомобіль позивач отримав механічні пошкодження. Визнають вину відповідача у ДТП та не оспорюють відсутність вини позивача у ДТП. Разом з тим, заперечили проти задоволення позовних вимог, оскільки на момент ДТП цивільно - правова відповідальність відповідача була застрахована в Закритому акціонерному товаристві „Фінансова група „Страхові традиції”, яке і має здійснити позивачу відшкодування завданої шкоди. Крім того, на думку сторони відповідача розмір завданої майнової шкоди та сам факт завдання моральної шкоди позивачем не доведений.

          Ухвалою суду від 17.03.2011 року до участі у розгляді справи у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, залучене ЗАТ ФГ „Страхові традиції”. Останнє сповіщене про час та місце розгляду справи відповідно до ч. 8 ст. 74 ЦПК України за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи, однак до суду представника не направило, про причини неявки суду не повідомило. За ухвалою суду розгляд справи проведений за відсутності представника третьої особи.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 14.11.2008 року (а.с. 9), відповідач ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 08.11.2008 року о 07 годині 55 хвилин керуючи транспортним засобом „ЗАЗ-110217”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, при слідуванні по вул. Щетиніна в Пролетарському районі м. Донецька не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, під час об’їзду перешкоди виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки „Хонда”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, після чого скоїв наїзд га такий, що стояв, автомобіль „ГАЗ 24”, державний реєстраційний номер А9716ДО, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 7), власником пошкодженого автомобіля „HONDA Prelude”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1.

Відповідачем визнаний той факт, що на час ДТП власником автомобіля ЗАЗ-110217”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, був він, але на цей час автомобіль продав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Постановою суду встановлена вина відповідача у ДТП, що обумовлює наявність у нього зобов’язання відшкодувати завдану при ДТП шкоду потерпілому. Відсутність вини позивача у ДТП відповідачем не оспорюється.

За наведених обставин відповідач на підставі ч. 2 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188, ч. 1 ст. 1166 ЦК України зобовязаний відшкодувати завдану позивачеві шкоду в повному обсязі.

Згідно ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент  розгляду справи  або  виконання  робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

          Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Приватним підприємцем ОСОБА_5 в грудні 2008 року виконаний ремонт пошкодженого автомобіля позивача, що підтверджується актом виконаних робіт (а.с. 17) та рахунком фактурою (а.с. 18).

Позивачем до позову додані документи, які підтверджують той факт, що ОСОБА_5 є приватним підприємцем (копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця - а.с. 14) та в 2008 році здійснював діяльність з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів (копія свідоцтва про сплату єдиного податку - а.с. 14).

Згідно копії чеку (а.с. 16), за здійснення ремонту автомобіля позивач 17.05.2010 року  сплатив СПД ОСОБА_5 37810 гривень, що відповідає вартості робіт .

Суд враховує, що відповідач з обсягом проведених ремонтних робіт не згоден, разом з тим, такий обсяг узгоджується з локалізацією механічних пошкоджень автомобіля, зафіксованих при огляді місця ДТП 08.11.2008 року, що підтверджується відповідним протоколом, наявним в справі про адміністративне правопорушення, і суд не вбачає підстав ставити зазначену обставину під сумнів.

Вартість ремонту автомобіля сторонами належними та допустимими доказами не спростована.

Таким чином, на підставі ст.ст. 22, 1192 ЦК України позивач має право на відшкодування завданої йому при ДТП майнової шкоди у розмірі 37810 гривень.   

Наданою відповідачем під час судового розгляду справи розпискою позивача підтверджений та визнаний сторонами той факт, що 05.02.2009 року відповідач передав позивачеві в рахунок відшкодування завданої шкоди 7000 гривень.

Відповідно, невідшкодованими на час розгляду справи в суді залишаються витрати позивача на ремонт автомобіля у зазначеному ним в позові розмірі - 30810 гривень (37810-7000).

Суд враховує, що згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспртних засобів, цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована ЗАТ ФГ „Страхові традиції”, що визнано сторонами. Останнє, як страховик, на підставі ст.ст. 22.1, 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” мало б відшкодувати позивачу завдану відповідачем шкоду.

Разом з тим, суд враховує, що згідно витягу з ЄДРПОУ, ЗАТ ФГ „Страхові традиції” перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, за місцем реєстрації фактично не знаходиться та страхові виплати не здійснює.

Сторони пояснили суду, що своєчасно звернулися до зазначеного страховика із заявами на здійснення страхового відшкодування, однак такі виплати здійснені не були.

Таким чином, фактична можливість відшкодування завданої позивачеві шкоди страховиком відсутня.

Згідно ст. 1194 ЦК України, відповідач, як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов’язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З наведених обставин, з врахуванням того, що між позивачем та страховиком відповідача договірні відносини відсутні, повне відшкодування завданої позивачеві шкоди, навіть за наявності полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі ст. 1194 ЦК України покладається на відповідача, що відповідає не тільки вимогам закону, а й основоположним засадам розумності та справедливості. Наведене не перешкоджає відповідачеві звернутися з відповідним регресним позовом до свого страховика.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення відшкодування майнової шкоди ґрунтуються на законі, відповідають встановленим судом фактичним обставинам і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв’язку з пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

          Вирішуючи заявлені позовні вимоги про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що в судовому засіданні доведений факт завдання позивачеві моральної шкоди, яку він зазнав у зв’язку з пошкодженням його майна, оскільки сам факт пошкодження майна особи вже є свідченням того, що власник майна зазнав у зв’язку з цим душевних страждань.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

          Відповідач ОСОБА_3, як особа, яка неправомірними винними діями завдала моральної шкоди позивачу, згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України зобов’язаний відшкодувати йому таку шкоду. Обраний позивачем спосіб відшкодування моральної шкоди –грішми, відповідає як вимогам закону так і фактичним обставинам справи. За наведених обставин позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад  розумності, виваженості  та справедливості.       

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує:

-          характер страждань;

-          їх обсяг;

-          обставини пошкодження майна позивача;

-          тривалість часу, протягом якого позивач був обмежений в користуванні автомобілем (листопад - грудень 2008 року);

-          той факт, що пошкоджене майно позивача відновлене;

-          тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача;

-          небажання відповідача в добровільному порядку відшкодувати в повному обсязі завдану шкоду;

-          загальний розмір завданої позивачеві майнової шкоди;

          З врахуванням перелічених факторів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування в 11699 гривень є надмірним і розміром грошового відшкодування моральної шкоди, необхідним та достатнім за вказаних обставин є 1000 гривень.

З відповідача на користь позивача, згідно ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню в повному обсязі понесені останнім судові витрати з оплати судового збору за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 292 гривні, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди - 8,50 гривень  (а.с. 20) та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень (а.с. 19).

З відповідача до доходу держави слід стягнути недоплачений позивачем при поданні позову до суду судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 16,10 гривень (30810 х 1% - 292).

Позивачем до розподілу між сторонами заявлені витрати на оплату послуг адвоката ОСОБА_2 з підготовки та складення матеріалів позовної заяви та представництва інтересів в суді у розмірі 3000 гривень, які підтверджені копією квитанції (а.с. 21) та довідкою адвоката (а.с. 22).

Вирішуючи питання щодо віднесення зазначених витрат позивача до судових, суд враховує розумний час, необхідний для складення позовної заяви незначного рівня складності та той факт, що в судовому засіданні представник позивача приймав участь згідно журналу судового засідання 2 години.

З урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави”, ґрунтуючись на засадах розумності та справедливості, з заявлених позивачем до відшкодування витрат судовими  є витрати на оплату правової допомоги у розмірі 1000 гривень, які і підлягають стягненню з відповідача згідно ст. 88 ЦПК України. Решта сплаченого позивачем адвокату гонорару не є судовими витратами та розподілу між сторонами не підлягає.

Крім цього, позивачем до розподілу між сторонами заявлені витрати на оплату товарознавчого дослідження у розмірі 300 гривень (а.с. 11), які не є судовими витратами, визначеними ст. 79 ЦПК України і, відповідно, також розподілу між сторонами не підлягають.   

Керуючись ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 1166, ч. 2 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188, ст.ст. 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 22.1, 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:          

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Закрите акціонерне товариство „Фінансова група „Страхові традиції”, про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої пошкодження майна позивача при дорожньо-транспортній пригоді - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1:

-          відшкодування майнової шкоди у розмірі 30810 гривень;

-          відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 гривень;

-          судові витрати на оплату судового збору у розмірі 300 гривень 50 копійок;

-          судові витрати на оплату інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень;

-          судові витрати на оплату правової допомоги у розмірі 1000 гривень;

усього стягнути 33230 (три тисячі триста сорок чотири) гривні 50 (п’ятдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 до доходу держави судовий збір у розмірі 16 (шістнадцять) гривень 10 (десять) копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :