УХВАЛА

21 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 420/5657/21

адміністративне провадження № К/990/5284/22

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу адвоката Вальчука Ігоря Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 420/5657/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Одеській області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту фінансово-облікової політики МВС України щодо відмови з підстав, зазначених у листах від 01 грудня 2020 року №Д-23570/15 та від 25 січня 2021 року №Д-1613/15 у призначенні та виплаті грошової допомоги у зв`язку зі встановленням І групи інвалідності відповідно до висновку МСЕК від 01 вересня 2020 року (довідка серії 12 ААБ №730176);

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо відмови з підстав, зазначених у листах від 26 жовтня 2020 року за №14/1200, від 31 березня 2021 року за №14/Д-194, у призначенні та виплаті йому грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням І групи інвалідності, відповідно до висновку МСЕК від 01 вересня 2020 року (довідка серії 12 ААБ №730176);

- зобов`язати Департамент фінансово-облікової політики МВС України повторно розглянути його заяви від 11 листопада 2020 року та від 12 січня 2021 року щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, внаслідок втрати працездатності, нарахувати грошову допомогу у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, з урахуванням раніше виплаченого розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, шляхом прийняття рішення у порядку, передбаченому розділом IV «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», затвердженого наказом МВС №4 від 11 січня 2016 року;

-зобов`язати ГУНП в Одеській області повторно розглянути заяви (рапорти) №Д-9888 від 24 вересня 2020 року, №Д-194 від 18 березня 2021 року щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги, внаслідок втрати працездатності, підготувати та направити до МВС України висновок щодо призначення йому грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності з урахуванням раніше виплаченого розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, шляхом прийняття рішення у порядку, передбаченому розділом IV «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрат працездатності поліцейського», затвердженого наказом МВС №4 від 11.01.2016 року, та виплатити грошову допомогу у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності відповідно до зазначеного Порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, адвокат Вальчук Ігор Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 420/5657/21 та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Частиною 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно пунктів 3, 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Посилання у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно чи винятково значимих.

Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, які містяться в рішеннях Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 822/1746/16, від 12 березня 2019 року у справі № 822/1667/16, не заслуговує на увагу, оскільки предмет розгляду у вказаних справах відмінний від предмету розгляду у даній справі, спір виник щодо наявності у позивача права на отримання більшого розміру одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності, відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №4.

Верховний Суд висловлював правові позиції щодо застосування норм матеріального права у спорах, пов`язаних з виплатою одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові поліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Зокрема, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18, відступив від висновку, викладеного вперше у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16 та інших постановах, у яких містися висновок про те, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі № 822/26/18.

Також, судами у справі № 420/5657/21 враховано висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 240/9996/19 та від 24 листопада 2021 року у справі № 520/1726/2020, згідно яких, після внесення відповідних змін до Порядку №4 законодавець фактично виключив право поліцейського на отримання грошової допомоги в більшому розмірі у разі, якщо протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності останньому під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності.

Відтак, скаржник належним чином не обґрунтував необхідності відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, та які були застосовані при розгляді справи № 420/5657/21.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що скаржником не наведено обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Натомість, представник позивача на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтованих підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Вальчука Ігоря Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 420/5657/21.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді Л. В. Тацій

С. Г. Стеценко