СЕРЕДИНО-БУДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 586/922/21

Номер провадження 2/586/6/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року м.Середина-Буда

Середино-Будський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Ситайла О.І.,

за участі секретаря судового засідання Попової М.М.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кириєнко А.Г. ,

представника відповідача Вертолецького П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Середина-Буда в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 586/922/21 за позовом ОСОБА_1 до Опорного Середино-Будського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Середино-Будської міської ради, Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Середино-Будської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ, виданий в.о. директора Опорного Середино-Будського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Середино-Будської міської ради, №220-ОД від 05.11.2021 «Про відсторонення від виконання професійних обов`язків працівника, який не отримав щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та стягнути з Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Середино-Будської міської ради на її користь середню заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона працює на посаді вчителя англійської мови Опорного Середино-Будського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Середино-Будської міської ради з 01.09.2016.

В.о. директора вищезазначеного закладу було винесено наказ від 05.11.2021 №220-ОД, відповідно до якого ОСОБА_1 було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021. Видаючи зазначений наказ в.о. директора школи керувався ст. 46 КЗпП України, ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-ХІІ, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04.10.2021 «Про затвердження Переліку професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020.

Своє відсторонення від роботи позивачка вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Вищевказаний наказ про відсторонення від роботи, на переконання позивачки, суперечить нормам міжнародного права, зокрема, Загальній декларації прав людини, Європейській соціальній хартії та Міжнародному пакту про економічні, соціальні і культурні права, в яких чітко зазначено, що кожний громадянин має право на працю та гарантію від незаконного звільнення.

Крім цього, право на працю закріплено в Конституції України - Основному Законі держави, який має вищу юридичну силу.

Позивачка також зазначила, що норми трудового законодавства (Кодекс законів про працю та Закон України «Про відпустки») не регламентують порядок відсторонення працівника від роботи через відсутність щеплення. Крім цього, за трудовим законодавством відсторонення працівника від роботи без збереження заробітної плати є істотною зміною умов праці, про яку працівника необхідно повідомляти не менш ніж за два місяці.

Вакцинація від коронавірусу, на переконання позивачки, є добровільною для усіх груп населення та професійних груп, а тому не може бути примусовою та такою, що обмежує права людини та громадянина.

З огляду на викладене, позивачка звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивачка, ОСОБА_1 , у судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, Опорного Середино-Будського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Середино-Будської міської ради, Кириєнко А.Г. , позов не визнала та заперечувала проти його задоволення, оскільки наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 виданий на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.11.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організації, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Представник відповідача також вважає, що спірний наказ не суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 46 КЗпП України, яка передбачає інші випадки відсторонення від роботи, до яких і належить відсутність щеплення від коронавірусної хвороби. А також зазначила, що вона, як керівник закладу освіти, зобов`язана дотримуватись чинного законодавства України та виконувати вимоги Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 з приводу обов`язкового відсторонення від роботи невакцинованого працівника закладу освіти. З огляду на викладене, просила суд відмовити в задоволенні даного позову.

Представник відповідача, Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Середино-Будської міської ради, Вертолецький П.І. позов не визнав та заперечував проти його задоволення, оскільки в силу приписів ст.117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання. Відповідно до Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 керівники державних органів, зокрема і закладів освіти, зобов`язані відсторонювати від роботи без збереження заробітної плати тих працівників, які не зробили щеплення проти COVID-19. Тобто в.о. директора закладу освіти правомірно виніс наказ про відсторонення позивачки від роботи, оскільки остання не надала роботодавцеві інформацію про проходження курсу вакцинації проти зазначеної гострої респіраторної хвороби. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя англійської мови Опорного Середино-Будського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Середино-Будської міської ради з 01.09.2016 і по теперішній час, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 від 25.08.1998 /а.с. 12, 13/.

Відповідно до копії наказу, виданого в.о. директора Опорного Середино-Будського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Середино-Будської міської ради, № 220-ОД від 05.11.2021 ОСОБА_1 була відсторонена від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 до моменту надання в.о. директора закладу медичного висновку або документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або документу, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини (за умови, що не сплинув строк для отримання другої дози дводозної вакцини), на підставі ст. 46 КЗпП України, ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-ХІІ, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, Наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.11.2021 №2153, Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, з яким остання ознайомилась 05.11.2021 /а.с.26/.

З наданої позивачкою копії угоди між адміністрацією Середино-Будської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Середино-Будської районної ради Сумської області і трудовим колективом школи, зареєстрованої Середино-Будською міською радою за №11 від 31.08.2017, вбачається, що даним документом не врегульоване питання відсторонення працівників від роботи, зокрема, через відсутність щеплення від COVID-19, а також надання роботодавцеві інформації про наявність чи відсутність відповідного щеплення /а.с.14-25/.

Щодо вирішення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення позивачки від роботи, суд зазначає таке.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У спірному наказі про відсторонення позивачки від роботи відповідач посилається на ряд нормативно-правових актів, як на підставу такого відсторонення, серед яких - на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова КМУ № 1236 від 09.12.2020).

Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на території встановлений карантин з 19 грудня 2020 до 31 грудня 2021 року.

У зв`язку з цим, на території регіонів, на яких установлений «червоний» рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови забороняється, зокрема, відвідування закладів освіти здобувачами освіти, крім здобувачів дошкільної освіти, учнів спеціальних закладів освіти та 1-4 класів закладів загальної середньої освіти, а також крім закладів освіти, в яких усі допущені до роботи в закладі працівники мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; або виданий в установленому Міністерством охорони здоров`я порядку документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, включеної Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях (далі - документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини), який може бути застосовано протягом 30 днів від дати введення дози; чи міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, або одужання особи від зазначеної хвороби; або виданий в установленому Міністерством охорони здоров`я порядку висновок лікаря щодо наявності абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (далі - медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19).

Пунктом 41-6 вказаної Постанови визначено, що керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року №2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу";

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Даний пункт набрав чинності з 8 листопада 2021 року.

Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі - Наказ МОЗ України №2153 від 04.10.2021) обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ (далі - Закон України №1645-ІІІ від 06.04.2000), на яку посилається відповідач, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Статтею 12 Закону України №1645-ІІІ від 06.04.2000 передбачено, що обов`язкові профілактичні щеплення проти ряду інфекційних хвороб (дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу та інших інфекційних хвороб) мають бути включені до календаря щеплень.

Календар профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення (затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 №595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»).

З аналізу вищезазначених нормативно-правових актів вбачається, що на час дії встановленого на території України карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники закладів освіти всіх рівнів. Ті працівники, які відмовились від вакцинації та не мають абсолютних протипоказань для щеплення, підлягають відстороненню від роботи без збереження заробітної плати.

Проте, вакцинація проти COVID-19 не включена до Календаря щеплень ні як обов`язкова, ні як обов`язково профілактична, що протирічить Постанові КМУ №1236 від 09.12.2020 в частині обов`язковості щеплення від даного інфекційного захворювання. Вказане, на думку суду, свідчить про необов`язковий характер щеплення проти COVID-19 зокрема для працівників закладів освіти всіх рівнів, та необхідність подальшого врегулювання даного питання на законодавчому рівні.

Винесення спірного наказу про відсторонення від роботи також ґрунтується на положенні ст.46 КЗпП України, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на те органів з підстав, передбачених законодавством України, що відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати

Відсторонення працівника від роботи допускається виключно у випадках, перелічених у статті 46 КЗпП України, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Проте, нормативно-правовий акт, який передбачає інші випадки відсторонення працівника від роботи, а саме, Закон України №1645-ІІІ від 06.04.2000, не регулює питання відсторонення працівника від роботи з підстави відмови або ухилення працівника від вакцинації проти такого захворювання, як COVID-19. Натомість даним Законом передбачена можливість відсторонення працівника від роботи, який є бактеріоносієм та робота якого безпосередньо пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб (ч.1 ст.23 Закону України №1645-ІІІ від 06.04.2000).

Оскільки ні Закон України №1645-ІІІ від 06.04.2000, ні Календар профілактичних щеплень в Україні не відносять щеплення проти COVID-19 до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень, тому відмова працівника робити щеплення проти COVID-19 не може бути підставою для відсторонення його від роботи. Таке відсторонення від роботи у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень від інфекційних хвороб, перелік яких затверджений законодавством, відбувається виключно в порядку, встановленому законом, а не підзаконним актом.

Частинами третьою, четвертою ст.12 Закону України №1645-ІІІ від 06.04.2000 встановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Аналіз наведених положень дає можливість зробити висновок, що ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та лише за наявності відповідних епідемічних показань.

З викладеного вбачається, що рішення про відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати, прийняте у виді наказу, не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, Постанові КМУ № 1236 від 09.12.2020, Закону України № 1645-ІІІ від 06.04.2000 та ст. 46 КЗпП України, оскільки чинним законодавством України не передбачений обов`язок роботодавця здійснювати відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення щеплення проти COVID-19, тим паче таке відсторонення без збереження заробітної плати не лише не передбачено трудовим законодавством, а ще й порушує гарантовані статтею 43 Конституції України права людини і громадянина на працю та право заробляти працею на життя, які належать до основних прав і свобод людини і громадянина та не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручання у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому в силу положень п.1 ст. 92 Конституції України таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належить Постанова КМУ №1236 від 09.12.2020 та Наказ МОЗ № 2153 від 04.10.2021.

Таким чином, позовна вимога позивачки про визнання протиправним та скасування наказу про її відсторонення від роботи підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про допуск позивачки до виконання своїх трудових обов`язків за трудовим договором суд зазначає таке.

При відстороненні працівника від роботи трудові відносини останнього з роботодавцем не припиняються, працівник лише тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків без процедури звільнення із займаної посади.

Задоволення позовної вимоги про скасування наказу про відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати є підставою для допуску останньої до виконання її трудових обов`язків. Тобто, вимога ОСОБА_1 про допуск її до виконання обов`язків, передбачених трудовим договором, є похідною вимогою від вже задоволеної (про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати), а тому дана вимога, на переконання суду, задоволенню не підлягає з підстав її недоцільності та необґрунтованості.

Щодо позовної вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час відсторонення від роботи суд звертає увагу на таке.

Трудовим законодавством України не передбачено можливість відновлення права працівника, незаконно відстороненого від роботи, на компенсацію втраченої частини заробітної плати, проте суд вважає за необхідне застосувати в даному випадку аналогію права та вирішити питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням без збереження заробітної плати, застосовуючи порядок, передбачений в ст. 235 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

У пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Аналогічне положення міститься в абзаці 3 пункту 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

За приписами підпункту б пункту 4 розділу 3 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Пунктом 8 розділу 3 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середній заробіток. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 розділу 4 Порядку).

З довідки від 03.11.2021 № 2129, виданої Управлінням освіти, культури, молоді, спорту та туризму Середино-Будської міської ради, встановлено, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 у вересні та жовтні 2021 року становить 10 396,38 грн на місяць /а.с.60/.

Розмір вказаної середньомісячної заробітної плати позивачкою не оспорювався.

Розмір середньоденної заробітної плати позивачки за останні два місяці роботи становить 495,07 грн ((10 396,38 грн + 10 396,38 грн)/42 робочі дні).

Кількість робочих днів відсторонення від роботи позивачки за період з дати відсторонення й по дату ухвалення рішення (08.11.2021 - 21.02.2022) становить 73 робочих дня (листопад 2021 року - 17, грудень 2021 року - 22, січень 2022 року - 19, лютий 2022 року - 15).

Таким чином, середній заробіток за час відсторонення від роботи складає: 495,07 грн (середньоденна заробітна плата за два місяці перед відстороненням) х 73 дня (робочі дні за період з 08.11.2021 по 21.02.2022) = 36 140,11 грн.

Отже, з Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Середино-Будської міської ради на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 36 140,11 грн середнього заробітку за час відсторонення від роботи з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Рішення про стягнення середнього заробітку за один місяць відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу про її відсторонення від роботи без збереження заробітної плати та стягнення на її користь середнього заробітку за час такого відсторонення.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Опорного Середино-Будського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Середино-Будської міської ради, Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Середино-Будської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора Опорного Середино-Будського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Середино-Будської міської ради №220-ОД від 05.11.2021 «Про відсторонення від виконання професійних обов`язків працівника, який не отримав щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Стягнути з Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Середино-Будської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи в сумі 36 140 гривень 11 копійок, яка зазначена без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з якої податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Середино-Будської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у межах суми платежу за один місяць в розмірі 10 396 гривень 38 копійок з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Середино-Будський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Середино-Будським РВ УМВС України в Сумській області від 17.08.1999, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Опорний Середино-Будський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Середино-Будської міської ради, код ЄДРПОУ: 22981665, місце знаходження: вул. Соборна, 44, м.Середина-Буда Шосткинського району Сумської області.

Відповідач 2: Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Середино-Будської міської ради, код ЄДРПОУ: 44069847, місце знаходження: вул. Сівер?янівська, буд. 5, м. Середина-Буда Шосткинського району Сумської області.

Головуючий суддя О. І. Ситайло