18.02.2022 Справа № 756/16633/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/16633/21

1-кп/756/793/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2022                                                                                 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді                         ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

провівши відкрите судове засідання за результатами розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні №12021105050003526 від 05.10.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого та жителя цього АДРЕСА_1 , офіційно непрацюючого, раніше судимого:

— вироком Подільського районного суду міста Києва від 11.12.2006 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. Апеляційний суд міста Києва скасував вирок місцевого суду від 11.12.2006 в частині призначеного покарання й ухвалив свій вирок від 16.05.2007 в цій частині та призначив покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження

прокурора                                 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого                                 ОСОБА_5 ,

захисника                                 ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и в:

05.10.2021 приблизно о 13:26 ОСОБА_5 перебував у приміщенні магазину «Єва» у місті Києві (вул. Кирилівська, 166), де у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке належить ТОВ «РУШ» (ЄДРПОУ 32007740), вчиненого повторно.

Надалі ОСОБА_5 , реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, того ж дня, в той же час та в тому ж місці, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та в тому, що він діє таємно, умисно з корисливих мотивів з метою власного збагачення шляхом вільного доступу взяв із торгівельної полиці товар, належний ТОВ «РУШ» (ЄДРПОУ 32007740), а саме «Версаче Крістал Брайт», туалетна вода жіноча, об`ємом 50 мл (арт. 248654) у кількості 1 упаковка, вартістю 1 749,30 грн (без урахування ПДВ).

Виконавши всі дії, які ОСОБА_5 вважав необхідними для таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, маючи при собі в лівій руці неоплачений вищевказаний товар, належний ТОВ «РУШ», не розрахувавшись за вищевказане майно, вийшов за лінію кас магазину «Єва», однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівником магазину.

Внаслідок вчинення злочину в разі доведення його до кінця ОСОБА_5 міг спричинити майнову шкоду ТОВ «РУШ» (ЄДРПОУ 32007740) на загальну суму 1 749,30 грн (без урахування ПДВ).

Представник потерпілого ТОВ «РУШ» ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, у судове засідання не з`явився. Відтак на підставі положень ст. 55, ч. 1 ст. 325 КПК України, а також з огляду на відсутність цивільного позову у кримінальному провадженні та на те, що товар було повернуто потерпілому, суд прийняв рішення про завершення судового розгляду за відсутності представника потерпілого ТОВ «РУШ» ОСОБА_9 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро покаявся, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема те, що він 05.10.2021 приблизно о 13:26, перебуваючи у приміщенні магазину «Єва» по вул. Кирилівська, 166 у місті Києві, з корисливих мотивів вирішив викрасти туалетну воду. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, він взяв із торгівельної полиці товар і, перетнувши лінію кас, не розрахувався за цей товар та пішов до виходу з магазину, однак був зупинений працівниками магазину. При цьому, висловивши самозасудження свого вчинку та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність за вчинення злочину, просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин вчинення злочину.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненому, враховуючи те, що останній не оспорює обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, а також процесуальних рішень, що стосуються речових доказів у кримінальному провадженні, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 в межах пред`явленого йому обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши матеріали кримінального провадження, відомості, що характеризують його особу, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за обставин, установлених у судовому засіданні, коли останній виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, доведена повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_5 , суд враховує характер та ступінь тяжкості злочину, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він на час вчинення замаху на злочин хоч і неофіційно, але працював, за місцем проживання характеризується формально позитивно, офіційно неодружений, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом «розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин. Стан відміни» та не перебуває на обліку у лікаря психіатра, що свідчить про його осудність. Крім того, зважив суд і на те, що обвинувачений ОСОБА_5 має непогашену судимість за вироком апеляційного суду від 16.05.2007 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, при цьому судимості за вироками місцевих судів від 26.06.2007 за ч. 2 ст. 185 КК України та від 08.09.2011 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а також за вироком апеляційного суду від 17.11.2014 за ч. 2 ст. 185 КК України є погашеними з огляду на положення статей 12, 89 КК України та на те, що ОСОБА_5 було звільнено з місць позбавлення волі 17.11.2017 по відбуттю покарання за останнім вироком від 17.11.2014.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Водночас, враховуючи те, що ОСОБА_5 під час допиту в суді висловив самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначив про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочину визнав повністю, зазначивши, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що свідчить про наявність у кримінальному провадження обставини, що пом`якшує покарання, — щире каяття відповідно до ст. 66 КК України.

З огляду на викладене, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, а також характер і спосіб вчинення злочину в сукупності зі ставленням обвинуваченого ОСОБА_5 до вчиненого, зваживши на дані про особу останнього, наявність обставини, що пом`якшує покарання, та відсутність таких, що його обтяжує, суд приходить до висновку про призначення винному основного покарання у виді позбавлення волі в межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинене.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, та на те, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив закінчений замах на злочин, який відноситься до категорії нетяжких після спливу тривалого часу з моменту звільнення з місць позбавлення волі, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись положеннями статей 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, —

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ: — «Версаче Крістал Брайт», туалетна вода жіноча, об`ємом 50 мл (арт. 248654) у кількості 1 упаковка, який передано представнику потерпілого ТОВ «РУШ» ОСОБА_9 на відповідальне зберігання, — залишити потерпілому за належністю;

— СD-R диск з записом з камер відеоспостереження від 05.10.2021 з приміщення магазину «Єва», який зберігається при матеріалах кримінального провадження №12021105050003526 від 05.10.2021 — залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя                                                                                 ОСОБА_1