ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА         

                                                                      ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із касаційних скарг на рішення та постанови, що подаються до Вищого господарського суду України, розмір ставки державного мита складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції.

Виходячи з того, що в касаційній скарзі ставиться вимога про скасування рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2006 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року, якими первісний позов задоволено в сумі 2 077,40 грн., а в зустрічному позові на суму 11 366 грн. відмовлено, то при поданні касаційної скарги необхідно сплатити державне мито як за первісним так і за зустрічним позовом.

Отже, скаржнику необхідно доплатити державне мито в сумі 10,21 грн., а тому подану скаржником квитанцію від 14.07.2006 року НОМЕР_1 про сплату державного мита в сумі 57 грн. грн. не можна визнати належним доказом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 111³ Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

                                                                       УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року у справі № 34-10/31-06-516 повернути суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1.