УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22214/11
Справа № 22ц-22214/2011 Головуючий в суді першої
Категорія № 27 (4) інстанції – Українець Ю.Й.
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Ваніної Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочинів недійсними, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочинів недійсними, посилаючись на те, що 11 травня 2007 року між нею та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») укладено кредитні договори № KRR0G100150753 (основний кредитний договір) та № KRR0G200150753 (договір кредиту на початковий внесок) про надання кредитних коштів, а також у забезпечення виконання за основним договором кредиту між нею та відповідачем 11 травня 2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Вважає, що вищезазначені кредитні договори укладені з порушенням діючого законодавства та є недійсними, оскільки укладені в іноземній валюті та при відсутності відповідної ліцензії, тому просила суд визнати недійсними кредитні договори № KRR0G100150753 та № KRR0G200150753 укладені 11 травня 2007 року між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк» та договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 укладений між ними 11 травня 2007 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо недійсності кредитних договорів з тих підстав, що їх основні обов’язкові положення укладені в іноземній валюті та залишив поза увагою, що при наявності генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 травня 2007 року між ОСОБА_5 і ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк» були укладені кредитний договір № KRR0G100150753 про надання кредитних коштів у розмірі 15206 доларів США для придбання нерухомості житлового призначення , а також у розмірі 3422 доларів США на сплату страхових платежів, сплату за користування кредитом у розмірі 1,0 відсоток на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 відсотка від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту, винагороду за проведення додаткового моніторингу; кредитний договір № KRR0G200150753 про надання кредитних коштів у розмірі 3800 доларів США на початковий внесок, відповідно до п. 7.1 основного договору кредиту.
На виконання п.п.2.2.7 обох договорів 11 травня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки придбаної позивачем квартири № АДРЕСА_1, посвідчений 11 травня 2007 року приватним нотаріусом.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи указані кредитні договори та договір іпотеки недійсними, суд першої інстанції дійшов висновків, що договори є недійсними (нікчемними), оскільки основні обовязкові положення договорів укладено в іноземній валюті при відсутності відповідної ліцензії у жодної із сторін, що суперечить ст. 99 Конституції України, ст. 35 Закону України «Про національний банк України», ст. 5 ч. 4 п. п. в), г)Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. ст. 216, 227, 236, 524, 533, 548 ЦК України.
Однак з такими висновками суду погодитися не можна, враховуючи наступне.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однаку той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління Національного Банку України № 275 від 17.07.2001 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за № 730/5921, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями,серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту «в» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Суду при розгляді справи надано зазначені документи на здійснення валютних операцій, а саме: Ліцензію № 22 Національного Банку України, зареєстровану 19 березня 1992 року за номером 92, додаток до ліцензії № 22 НБУ від 10 жовтня 2000 року, Дозвіл № 22-з НБУ від 21 вересня 2009 року та додаток до нього.
Таким чином, ЗАТ КБ «ПриватБанк», укладаючи з позивачем по справі кредитні договори № KRR0G100150753 та № KRR0G200150753, діяв відповідно до чинного законодавства України, адже Ліцензією № 22 Національного Банку України та додатком до неї банку надано право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 п.п. 1-11 ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Тобто відповідач має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема вести рахунки клієнтів резидентів та нерезидентів, залучати і розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України, здійснювати неторговельні операції з валютними цінностями та,як один із різновидів неторговельних операцій – надавати кредити в іноземній валюті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання договору іпотеки квартири недійсним.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає положенням ст. 213 ЦПК України щодо законності та обгрунтованності рішення суду, тому підлягає скасуванню з ухваленням, відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитних договорів № KRR0G100150753 та № KRR0G200150753 укладених 11 травня 2007 року між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк», договору іпотеки квартири № АДРЕСА_1, посвідченого нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу в реєстрі за № 1410 11 травня 2007 року - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева