Справа №  2-а-1351/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 березня 2011 року суддя Димитровського міського суду Донецької області Клепка Л.І., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни. В обґрунтування вимог вказала, що вона народилася 14 березня 1937 року і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни. Згідно статті 6 зазначеного Закону вона має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, але в порушення зазначеного Закону відповідач виплачує їй як дитині війни щомісячно підвищення до пенсії лише в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, чим порушує її права, визначені законом. Вказуючи на те, що дії відповідача є неправомірними та посилаючись на Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007р., №10-рп/2008 від 22.05.2008р., Закони України «Про державний бюджет»на відповідні роки позивач просить суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Димитров нарахувати їй, як дитині війни, недоплачену  щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки в сумі 3796,20 грн., та зобов’язати відповідача здійснювати нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити виплату в 2010 році.

Позивач звернувся до суду з даним позовом в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, 17 травня 2010 року. В зв’язку з тим, що на день подачі позову не набрало чинності рішення Димитровського міського суду від 04.11.2009 року за позовом ОСОБА_1, постановлене в адміністративній справі №2 а-645/09, яке було передано на апеляційний розгляд, ухвалою Димитровського міського суду від 23 червня 2010 року провадження у зазначеній справі було зупинено.

Ухвалою Димитровського міського суду від 9 лютого 2011року провадження у справі було відновлено, а ухвалою суду від 9 березня 2011 року відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами»провадження у справі в порядку цивільного судочинства закрито та  відкрито скорочене провадження в порядку адміністративного судочинства,

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка народилася 14 березня 1937 року і  відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1У  має статус дитини війни. Позивач знаходиться на персоніфікованому обліку пільгової категорії в УПФУ в м. Димитров Донецької області  як дитина війни та отримує пенсію за віком, що підтверджується паспортом громадянина України та пенсійним посвідченням № 112365 (а.с.6-9).

Відповідно до ст.6 Закону № 2195-1У, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення зазначених соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно за п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік.

Разом  з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України ухвалено рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 року.

Оскільки Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»стосовно спірної виплати є чинним  лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2007 року.  

Звернення позивача до 9 вересня 2010 року до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, яка не була розглянута у зв’язку з ухваленням Конституційним  Судом України Рішення від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами", є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Згідно за  п.41 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України»від 28.12.2007 року № 107-У1 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено в новій редакції, за якою розмір спірного підвищення дорівнює розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Зазначена норма Закону визнана неконституційною за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, відтак з  22.05.2008 року діти війни мають право на виплату підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно за ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009»від 26.12.2008 року № 835-У1 Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються  залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Оскільки ця норма Закону передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих випадків, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати, її дія не поширюється на спірні відносини, де розмір зазначеної соціальної допомоги залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України № 2195-1У.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та згідно з умовами Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1, який набрав чинності і має застосовуватися з 01.11.2009 року, у 2009 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 січня - 498 грн., з 1 листопада –573 грн.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2009 року Димитровським міським судом Донецької області прийнято рішення, на підставі якого в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року відмовлено. Також згідно постанови Димитровського міського суду від 04.11.2009 року вирішено питання щодо виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги дітям війни за період з 6 жовтня по 31 грудня 2008 року, в задоволенні позовних вимог за період з 1 січня по 5 жовтня 2008 року, а також з 1 січня по 4 листопада 2009 року відмовлено, тому у відкритті провадження у частині вимог про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни за період з 1 січня 2007 року по 4 листопада 2009 року, відмовлено.

          З огляду на вищенаведене, позивачка має право на спірне підвищення до пенсії як дитина війни на підставі ст.6 Закону № 2195-1У за період з 5 листопада по 31 грудня 2009 року включно.    

Що стосується виплат спірного підвищення до пенсії у 2010 році, суд зазначає наступне.

Згідно довідки відповідача, позивачу в 2010 році сплачується соціальна допомога як дитині війни в розмірі 49,80 грн. щомісячно. Проте нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до ст.6 Закону України №2195-1У, яка є чинною на час розгляду справи і дія якої не обмежена і не зупинена ніяким нормативно-правовим актом, відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1 та на підставі статті 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", згідно яких у 2009 році  розмір мінімальної пенсії за віком становив: з 1 січня - 498 грн., з 1 листопада - 573 грн., а з січня   2010 року становить 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн..

          Тому суд вважає, що за період з 1 січня по 31 грудня 2010 року позивач має право на отримання з відповідача спірного підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване чи звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань.

          Відповідно до вимог Закону, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.   

          Тому, вирішуючи вимоги позивача щодо сплати позивачу конкретної суми підвищення до пенсії за період, вказаний ним в позові, суд, виходячи з положень статей  11, 162 КАС України, зазначає, що в даному випадку адміністративний позов може містити лише вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, а не вимоги щодо стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни у конкретно визначеній грошовій сумі, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої соціальної допомоги. Тому належним способом захисту права позивача, на думку суду, є зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитров нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», з зазначенням початкової і кінцевої дати здійснення такого перерахунку.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню  за період з 5 листопада 2009 року  по 31 грудня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 99, 100, 158-163, 183-2, 185-186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за періоди з 5 листопада 2009 року  по 31 грудня 2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в місті Димитров Донецької області здійснити нарахування ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і провести відповідні виплати за період з 5 листопада 2009 року по 31 грудня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених  частиною четвертою статті 167 цього Кодексу було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість  отримання копії постанови суду.

Суддя: