Справа № 2а-719/09                                          Головуючий у 1 інстанції –Федонюк С.Ю.

Провадження № 22-а/0390/663/11                                                 Доповідач –Здрилюк О.І.

Категорія –10.3.1

                    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                      У Х В А Л А

                                         І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

04 травня 2011 року                                                                      

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого –судді Здрилюк О.І.,  

суддів: Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську про зобов’язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за апеляційною скаргою відповідача –Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську на постанову Нововолинського міського суду від 06 травня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

        13 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську, в якому просила поновити строк звернення з адміністративним позовом та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період з січня 2006 року по вересень 2008 року включно.

        Позов мотивує тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні, знаходиться на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. В 2006-2008 роках вказана допомога їй не виплачувалась. Про порушення відповідачем своїх прав вона дізналась після висвітлення у пресі подій, пов’язаних з ухваленням рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, а тому вважає, що строк звернення з адміністративним позовом нею пропущено з поважних причин.

   Постановою Нововолинського міського суду від 06 травня 2009 року позов задоволено частково.

         Поновлено строк для звернення до суду.

         Визнано дії відповідача неправомірними.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську нарахувати та виплатити доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни»ОСОБА_1 за період з 10.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 23.05.2008 року до 30.09.2008 року у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати цю постанову та ухвалити нову –про відмову в позові.

Вважає, що судом допущено порушення норм матеріального права.

 Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися і не подали клопотання про розгляд справи за їх участю, тому згідно з п.1 ч.1 ст.197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

 Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, що підтверджується посвідченням, виданим управлінням Пенсійного фонду України в місті Нововолинську (а.с.3), знаходиться на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась, але не у визначеному законом розмірі, а в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Обґрунтовуючи постанову щодо вимог позивачки, які стосуються 2006 року, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року (із змінами, внесеними 19.01.2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, то суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року задоволенню не підлягають.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивачки, які стосуються 2007 та 2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнав неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, непроведення відповідачем нарахування та виплати позивачці доплати у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 10.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 23.05.2008 року по 30.09.2008 року є незаконним.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Отже, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було відновлено в повному обсязі і позивач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мала право на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни відповідно до ст.6 зазначеного Закону.

Що стосується дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2008 році, то положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, а відтак позивач саме з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року, згідно позовних вимог, має право на нарахування щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вказані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Протягом 2007 року позивачу не виплачувалась надбавка до пенсії як дитині війни, а протягом 2008 року така надбавка виплачувалась у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с.13).

Враховуючи наведене, позовні вимоги що стосуються нарахування підвищення до пенсії як дитині війни за періоди з 10.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 23.05.2008 року по 30.09.2008 року є підставними.

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до ст.6 Закону, то вони є безпідставними.

Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого частиною першою ст.28, мінімального розміру пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування, перерахунку пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті допомоги до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону покладено на відповідача, як на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

  Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

  Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

  Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську залишити без задоволення, а постанову Нововолинського міського суду від 06 травня 2009 року в даній справі залишити без змін.

  Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: