Справа № 418/3562/21

2/418/30/22

РІШЕННЯ

іменем України

"15" лютого 2022 р. Міловський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Чехова С.І.

за участю секретаря Кірічевої К.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Оробцова М.Ю.

представника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась позивач ОСОБА_1 з позовною заявою у якій просить позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України по відношенню до доньки малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона проживає разом з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до розпорядження голови Міловської державної адміністрації Луганської області від 05.11.2020 року № 290 «Про влаштування малолітньої ОСОБА_5 на тимчасове проживання». Також відповідно до розпорядження голови Міловської державної адміністрації Луганської області від 08.12.2020 року № 330 «Про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_5 » позивач є опікуном своєї онуки. ЇЇ донька відповідач ОСОБА_4 фактично покинула свою доньку яка доводиться її онукою . Розпорядженням голови Міловської державної адміністрації Луганської області від 05.11.2020 року № 289 її онуці ОСОБА_5 надано статус дитини позбавленої батьківського піклування. Відповідач ОСОБА_4 від батьківських обов`язків злісно ухиляється, фактично не приймає участі у вихованні своєї доньки. Відповідач зникла і місцезнаходження її невідомо. З часу зникнення відповідач жодного разу не виявила бажання спілкуватися зі своєю донькою, припинила будь яку участь у її вихованні та утриманні. ОСОБА_5 проживає разом з нею. Крім того підчас проживання однією сім`єю з позивачем та своєю донькою відповідач ОСОБА_4 часто залишала дитину на її піклування, а сама зникала у невідомому напрямку та на невизначений термін, постійно зловживала спиртними напоями , не піклувалася про дитину, не готувала їжу та не слідкувала за побутом сім`ї, тож виховання дитини повністю лягло на неї.

Ухвалою судді від 19 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Станом на 15 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_4 відзив на позовну заяву не подала.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Оробцов М.Ю. у судовому засіданні просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували послались на вище означені обставини. Хто є батько онуки не відомо він був вписаний зі слів відповідача ОСОБА_4 ..

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у порядку передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, причину неявки суду не повідомила, яку слід вважати неповажною, відзив на позовну заяву не подала.

Представник третьої сторони яка не заявляє самостійних вимог представник органу опіки та піклування Міловської селищної ради Луганської області Великоцька О.М. у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.

Свідок ОСОБА_7 показала, що вона проживає в одному селі з позивачем ОСОБА_1 підтримує з нею дружні стосунки. Дочка ОСОБА_1 ОСОБА_4 народила дитину залишила її матері виїхала у невідому напрямі місце знаходження невідомо. ОСОБА_1 виховує свою онуку одна. Від своєї дочки ніякої допомоги не отримує. Після того як залишила місячну дитину більше до дому не з`являлась.

Свідок ОСОБА_8 показав, що він проживає у сусідах з ОСОБА_1 .. З дитинства знає ОСОБА_4 яка повернулась до дому вагітною. Після народження дитини виїхала невідомо куди,більше він її не бачив. ОСОБА_1 виховує дитину одна.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

З копії паспорту слід, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, (а.с.7)

За копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 батьками її є ОСОБА_9 та ОСОБА_4 .(а.с.9)

З акту обстеження сім`ї слід, що позивач ОСОБА_1 проживає у селі Зориківка Старобільського району у власному будинку де зареєстровані онука ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та її дочка ОСОБА_4 займається особистим селянським господарством. Доходом сім`ї є підсобне господарство.(а.с.10)

Як слід з довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні за місцем проживання ОСОБА_1 зареєстровані ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 онука, ОСОБА_4 дочка. (а.с.11)

З побутової характеристики вбачається,що позивач ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується добре. (а.с.12)

Відповідно висновку органу опіки та піклування Міловської селищної ради від 10.08.2021 року № 2176 слід, що доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_4 яка ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, не піклується та не утримує свою дитину.(а.с.13-14)

З розпорядження голови Міловської районного державної адміністрації від 05 листопада 2020 року № 289 «Про надання статусу дитини позбавленої батьківського піклування» слід, що малолітньої ОСОБА_5 був наданий статус дитини яка позбавлена батьківського піклування. (а.с.15)

З розпорядження голови Міловської районної адміністрації «Про влаштування малолітньої ОСОБА_5 на тимчасове проживання» від 05 листопада 2020 за №290 слід, що малолітню ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 було влаштовано на тимчасове спільне проживання і виховання до бабусі ОСОБА_1 до подальшого вирішення долі дитини. (а.с.16)

З розпорядження голови Міловської районної адміністрації «Про встановлення опіки над малолітньої ОСОБА_5 » від 08 грудня 2020 року №330 слід, що опікуном на малолітньої ОСОБА_5 була призначена ОСОБА_1 (а.с.17-18)

Згідно повідомлення начальника відділення поліції №2 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області майора поліції Олексія Шуліки слід, що відповідачку ОСОБА_4 було розшукано, встановлено місце її тимчасового проживання. (а.са.58-60)

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ч.2,ч.3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей є підставою для позбавлення їх батьківських прав щодо дітей.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині вимог про позбавлення батьківських прав відповідача відносно її малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки судовим розглядом встановлено факт ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо доньки.

Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку села Зориківка Міловського району Луганської області яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 по відношенню до доньки малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати які вона понесла під часу сплати судового збору у сумі 908 гривень.

Копію заочного рішення направити позивачу та відповідачу протягом 2 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Згідно вимог ч.1 п. 15 п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. Таким чином, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Міловський районний суд Луганської області.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текс рішення складений 21 лютого 2022 року.

Суддя: С.І. Чехов