Справа № 2-846/2011

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 року.                                                                                    м.Алчевськ.

Алчевський міський суд Луганської області у складі :

головуючого –судді -                                              Жогіної Л.О.

при секретарі -                                                          Павлюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

Гавриловича про стягнення моральної шкоди,

                                        в с т а н о в и в:

14.02.2011 року позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, в якому просить визнати дії відповідача такими, що

порушують його конституційні права, передбачені ст..22,24, п.13 ст.13 ЗУ «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнути з відповідача

на його користь  моральну шкоду у сумі 5000 грн., накласти на відповідача

стягнення відповідно до ст..60 Закону України «Про автомобільний

транспорт», посилаючись на наступні обставини:

на початку січня 2011 року йому довелося їхати у автобусі  маршруту  № 137

«вул.. Сарматська-прокат ОАО АМК». Він увійшов до автобусу і показав  

посвідчення інваліда війни, яке дає йому право на безоплатний проїзд у

порядку п.7 ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту». Водій його повідомив, що у нього вже є пасажир , який має пільги і

тому йому слід заплатити. Посилання позивача на те, що такі вимоги водія є

незаконними, водій не відреагував і  наполягав на оплаті за проїзд, а потім

заявив, або позивач платить, або він не поїде. Таким чином морально впливав

на позивача.  Пасажири автобусу теж почали йому говорити, щоб він або

заплатив за проїзд, або виходив. Йому довелося заплатити за проїзд, але він

відразу після цього звернувся зі скаргою до міськвиконкому і отримав

відповідь, що ніби то водія звільнено за некоректну поведінку.                         

Позивач вважає дії водія коректними, хоч і наполегливими, але позивач вважає, що саме

відповідач як власник автобусу вимагає від водія такої поведінки.

Це вже не перший випадок такої поведінки водіїв у цього перевізника.

У судовому засіданні ОСОБА_1 відмовився від позову в частині притягнення

відповідача до адміністративної відповідальності відповідно до вимог ст.60 ЗУ

«Про автомобільний транспорт».В іншій частини позовні вимоги підтримав, та

пояснив, що поведінка водія морально його травмувала. Він почував себе

незручно у присутності пасажирів автобусу. Це завдало йому моральну шкоду.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, та пояснив, що він особисто не

давав водію наказ перевозити одного пільгового пасажира. Крім того, від

отриманої суми  виручки водій отримує заробітну плату, і міг вимагати

позивача оплати проїзд, оскільки пільгові пасажири у нього вже були. . Крім

того, за скаргою ОСОБА_1 з ним було розірвано договір на перевіз

пасажирів. Відповідач вважає, що позивач таким чином заробляє собі кошти. У

місті немає людини, на якого б ОСОБА_1 не писав скарги.

Заслухав сторін, перевірив матеріали справи, суд прийшов до висновку, що

позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Факт, що ОСОБА_1 дійсно оплатив проїзд в автобусі маршруту № 137,

власником якого є відповідач, відповідач визнав.

Сторони підтвердили факт, що керував автобусом,  тобто здійснював перевіз

пасажирів водій, а не особисто відповідач. Позивач не надав суду доказів, що

саме з ініціативи відповідача та за його вказівкою водій вимагав  від позивача  

оплату за проїзд.

Ст..60 ЗУ «Про автомобільний транспорт»передбачена відповідальність за

безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира.

Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного

транспорту справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у

ст..60 ЗУ «Про автомобільний транспорт»мають право особи урядового органу

державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що його не було притягнуто до

відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів водієм автобусу,

власником якого він є.

Крім того,  відповідно до ст..23 ЦК України особа має право на відшкодування

моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода

полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа  зазнала у

зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних

стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку  з протиправною

поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; У душевних

стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з знищенням чи

пошкодженням майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також

ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Жодної підстави, зазначеної в ст.23 ЦК України для задоволення позову

ОСОБА_1 під час розгляду справи не було встановлено.

Позивач не довів суду обґрунтованість свого позову.

Керуючись ст..ст.10,30,62,213-215 ЦПК України, ст..23 ЦК України

                                                     В и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.

На рішення може бути надана апеляція до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя -                                                                               Л.О.Жогіна.