ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 р. | № 2-24/6001-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рибака В.В.,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засідання касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “КуПі-Крим”, м. Сімферополь, на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 травня 2006 року у справі № 2-24/6001-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Дочірнього підприємства “Санданс” Відкритого акціонерного товариства “Експериментально-консервний завод “Лебедянський”, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “КуПі-Крим”, м. Сімферополь, про стягнення 19 795 грн. 10 коп.,
за участю представників сторін:
позивача –ДП “Санданс” ВАТ “Експериментально-консервний завод “Лебедянський”, –Горячкіна А.І. (дов. від 01.05.2006 р.);
встановив:
У лютому 2006 року позивач - ДП “Санданс” ВАТ “Експериментально-консервний завод “Лебедянський” пред’явив у господарському суді позов до відповідача - ТОВ “КуПі-Крим” про стягнення 19 795 грн. 10 коп.
Вказував на те, що згідно умов договору купівлі-продажу № 643 від 12.07.2005 р. та додатку № 1 до нього відповідач зобов’язувався сплатити за поставлену продукцію не пізніше 28.12.2005 р., проте останній свої зобов’язання не виконав в результаті чого станом на 07.02.2006 р. сума основного боргу відповідача передер позивачем складає 16 178,61 грн.
На підтвердження заборгованості відповідача, позивач посилається на видаткову накладну № С-00014055 від 28.11.2005 р. згідно якої здійснювалася поставка сокової продукції.
Крім того позивач вважає, що в результаті порушення умов договору і, відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України відповідач має сплатити пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, що складає 3 616,49 грн.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2006 р. (суддя Колосова Г.Г.) позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 16 178,64 грн. заборгованості, 376,52 грн. пені, 165,55 грн. державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 98,69 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від від 30.05.2006 р. (колегія суддів у складі: Горошко Н.П. –головуючого, Плута В.М., Щепанської О.А.,) рішення залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договором № 643 від 12.07.2005 р., суму поставленого товару по накладній № С-00014055 від 28.11.2005 р. сплатив частково та не погасив заборгованість у розмірі 16 178,64 грн.
У касаційній скарзі ТОВ “КуПі-Крим” просить скасувати судові рішення у даній справі з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП “Санданс” ВАТ “Експериментально-консервний завод “Лебедянський” в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.07.2005 р. між ДП “Санданс” ВАТ “Експериментально-консервний завод “Лебедянський” (Постачальник) та ТОВ “КуПі-Крим” (Дистриб’ютор) укладено договір купівлі-продажу № 643 про постачання продукції, а також додаток № 1 до вказаного договору “Про надання комерційного кредиту”, відповідно до якого, позивач надає відповідачеві комерційний кредит (відстрочку платежу). Згідно умов договору та додатку до нього Продавець зобов’язується продати, а Покупець купити товар, який зазначений у накладних, та сплатити його вартість протягом тридцяти календарних днів з дати відвантаження товару, яка фіксується в накладній (п.1.1 додатку).
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник постачає продукцію, а дистриб’ютор замовляє, приймає і оплачує її.
Згідно з накладної № С-00014055 від 28.11.2005 р. вартість отриманого товару підлягає сплаті не пізніше 28.12.2005 р.
Місцевим судом встановлено, що позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 29 178,64 грн., відповідач не заперечує факт отримання продукції на цю суму, проте вартість отриманого товару оплатив частково, в результаті чого утворилась заборгованість на суму 16 178,64 грн.
Заперечуючи наявність заборгованості перед позивачем, відповідач посилається на те, що відсутність узгодження предмету та ціни поставки по видатковій накладній № С-00014055 від 28.11.2005 р. та поставка позивачем товару без замовлення відповідача дає підставу вважати, що зобов’язання по оплаті поставленої продукції у нього не виникло.
Крім того відповідач зазначає, що між ними при поставці даного товару існувала усна домовленість відносно того, що відповідач спробує реалізувати продукцію з перерахуванням коштів за реалізований товар на рахунок позивача, а залишок товару, який не буде реалізований в роздрібній торгівельній мережі, буде повернутий останньому.
Враховуючи те, що відповідач на підтвердження своїх доводів та заперечень письмових доказів не надав місцевий господарський суд правомірно не прийняв їх до уваги та послався на ст. 33 ГПК України, яка передбачає, що кожна із сторін повинна довести в судовому засіданні ті обставини, на які вони посилалися, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Приймаючи рішення у справі № 2-24/6001-2006 суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що внаслідок несплати заборгованості за отриманий по накладній № С-00014055 від 28.11.2005 р. товар на суму 16 178,64 грн. у відповідача виникло зобов’язання по сплаті коштів на користь позивача та пені за порушення зобов’язання, що передбачено договором купівлі-продажу № 643 від 12.07.2005 р. та додатком № 1 до нього.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнили позовні вимоги про стягнення заборгованості на суму 16 178,64 грн., яка виникла в результаті порушення відповідачем договірних зобов’язань і приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за неналежне виконання зобов’язань за період з 29.12.2005 р. по 07.02.2006 р. на суму 3616,49 грн., то суди попередніх інстанцій цілком вірно вирішили, що ці вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
При цьому суди виходили з того, що відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а саме не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, обґрунтованим є висновок господарських судів, що розмір пені підлягає задоволенню лише в сумі 376,52 грн.
Дані висновки судів щодо задоволення позовних вимог в сумі 16 178,64 грн., та пені на суму 376,52 грн. відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Твердження касаційної скарги про те, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. у справі №2-24/6001-2006 необгрунтована, суперечить чинному законодавству України не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “КуПі-Крим” залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. у справі № 2-24/6001-2006 залишити без змін.
Судді: В.В. Рибак
М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська