ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 р. | № 36/76пн |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рибака В.В.,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Тітан” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 року у справі № 36/76 пн Господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Тітан”, с. Приазовське Першотравневого району Донецької області, до Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь, Донецької області, про звільнення незаконно використовуваного приміщення,
за участю представників сторін:
відповідача –ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, –Александров О.О. (дов. від 04.01.2006 р.);
встановив:
У лютому 2006 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Тітан” пред’явив у господарському суді позов до відповідача - Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” про звільнення незаконно використовуваного приміщення,
Посилаючись на те, що відповідач з 27.12.2002 р. незаконно використовує майно (приміщення токарної механічної майстерні, інвентарний № 1358, 1947 р. вводу в експлуатацію, вартістю 17 653 грн., розташованої за адресою: с. Приазовське Першотравневого району Донецької області), співвласником якого він є, чим перешкоджає йому у користуванні даним майном.
Вказував, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2005 р., списків майна, переданого по акту приймання-передачі від 27.12.2002 р., акту про використання майна, рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 12.01.2006 р., листи № 92 від 30.09.2005 р. та № 31 від 26.09.2005 р. власником частини токарної механічної майстерні у розмірі 55,8 % є ТОВ “Сільськогосподарське підприємство “Тітан”.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.04.2006 р. (суддя Будко Н.В.) у позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р. (колегія суддів у складі: головуючого –Мирошниченка С.В. суддів Гуреєва Ю.М., Скакуна О.А.) рішення залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що підстав для звільнення використовуваного відповідачем приміщення відсутні, оскільки останній користувався оспорюваним майном на підставі договорів оренди № 10091 від 31.12.2004 р. та № 8163 від 18.11.2005 р., укладеними з Жилюком С.А., який діяв на підставі довіреності, виданої учасниками ТОВ “Промінь”.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Тітан” просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.11.2005 р. позивач та Брагунцов В.С. уклали договір купівлі-продажу права на майновий пай.
Згідно з умовами договору позивач купив у ТОВ “Промінь” вказаний майновий пай на суму 5 131 грн.
Вищевказаний договір був посвідчений державним нотаріусом Першотравневої державної нотаріальної контори Донецької області.
Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 12.01.2006 р. за позовом ТОВ “Сільськогосподарське підприємство “Тітан” до Жилюка С.А., який діяв на підставі довіреності співвласників майнових паїв, про усунення перешкод, було виділено в натурі частку в загальній частковій власності співвласників в майні, яке отримане при розпаюванні майна СВАТ “Промінь” СП ТОВ “Тітан” та передано по праву власності майно.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач уклав з уповноваженою особою Жилюком С.А., який діяв від групи осіб згідно довіреності б/н від 27.03.2003 р., виданої Виконавчим комітетом Бердянської сільської ради Першотравневого району, договори оренди № 10091 від 31.12.2004 р. та № 8163 від 18.11.2005 р. Відповідно до даних договорів Жилюк С.А. передав в оренду відповідачу майно згідно з додатком № 1 та актами приймання-передачі, в тому числі й оспорюване майно.
Пунктом 3.1 договору оренди № 8163 від 18.11.2005 р. передбачений строк дії договору з 01.01.2006 р. по 27.03.2006 р.
Пунктом 7.2 вищевказаного договору передбачено, що якщо за 30 днів до кінця дії договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, він вважається пролонгованим на той строк.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звільнення незаконно використовуваного приміщення, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив і виходив з того, що відповідно до статті 769 Цивільного кодексу України передача майна в оренду не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб. Орендодавець при укладенні договору зобов’язаний попередити орендатора про всі права третіх осіб на майно, яке передається.
Згідно п.1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.
Договір найму зберігає силу і в тому випадку, якщо новий власник, до якого перейшло право власності, не знав про те, що воно передано у найм.
Пунктом 2 ст. 770 Цивільного кодексу України передбачено те, що сторони можуть встановити у договорі найму що у випадку відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
Однак договори оренди № 10091 від 31.12.2004 р. та № 8163 від 18.11.2005 р. таких умов не містять.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив у позові про звільнення незаконно використовуваного приміщення.
Дані висновки судів відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Твердження касаційної скарги про те, що при прийнятті рішення та постанови судами не з’ясовано належним чином дійсні обставини справи, не надано належної оцінки всім зібраним доказам не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Тітан” залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 року у справі № 36/76 пн залишити без змін.
Судді В.В. Рибак
М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська