Справа № 2-1031/11 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р.М.

Провадження № 22-ц/0390/627/11

Категорія:24 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Здрилюк О І

суддів -  Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

при секретарі   Марчук С.В.,

          з участю відповідача – ОСОБА_2,  

         пр-ка відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_1,          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 15 лютого 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 лютого 2011 року позов в даній справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» заборгованість за надані послуги по теплопостачанню в розмірі 2765 грн. 42 коп. та 81 грн. судових витрат.

В решті позову відмовлено.

       В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

       Вважає, що судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права.

       Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надаються послуги по наданню централізованого опалення та гарячої води квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані обоє відповідачів і власником якої являється відповідач ОСОБА_2. Власником квартири заборговано позивачу за період з 23.10.2004 року по 30.09.2007 року включно за гарячу воду 1363,46 грн. та за період з грудня 2004 року по вересень 2007 року включно за опалення 1401,96 грн., які підлягають стягненню.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно п.5 ч.3 ст.20 та ч.1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісячно.

Із розрахунку позивача (а.с.5) вбачається, що станом на 01.10.2007 за відповідачем ОСОБА_2 рахувалась заборгованість за опалення в розмірі 1496 грн. 24 коп. та за гарячу воду в розмірі 1371 грн. 63 коп..

Таким чином, судом вірно стягнуто із застосуванням ст.257 ЦК України заборгованість за опалення в розмірі 1401 грн. 96 коп., яка утворилась за період з грудня 2004 року по вересень 2007 року включно та заборгованість за гарячу воду в розмірі 1363 грн. 46 коп., яка утворилась за період з 23 жовтня 2004 року по вересень 2007 року включно.

Відповідно до вимог ч.ч.1 та 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Покликання апелянта на ту обставину, що судом стягнуто заборгованість за гарячу воду, яка нарахована в тому ж числі і на відповідача ОСОБА_3, який фактично в квартирі не проживав, а також за період, коли сама власник квартири також була відсутня за місцем свого проживання не заслуговують на увагу, оскільки, за відсутності лічильника, комунальні послуги по постачанню гарячої води нараховуються не на кількість фактично проживаючих у квартирі осіб, а на кількість фактично зареєстрованих в цій квартирі осіб. Крім того, апелянт не подала доказів про те, що вона зверталась до позивача з відповідною заявою про необхідність фіксування її відсутності певний період часу за місцем свого проживання.

Покликання апелянта на ту обставину, що нею не укладався з позивачем договір про надання житлово-комунальних послуг з вини останнього не заслуговують на увагу, оскільки в підтвердження своїх пояснень нею не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що позивач відмовився укладати такий договір, а пунктом 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов’язок укласти такий договір покладено саме на споживача, тобто на відповідача ОСОБА_2.

Покликання апелянта на порушення судом норм матеріального права не заслуговують на увагу, а свідчать лише про суб’єктивне тлумачення апелянтом норм законодавства.

Доводи апелянта про те, що судом розглянуто справу за відсутності представника позивача, чим порушено норми процесуального права не заслуговують на увагу. Позивачем позовні вимоги не змінювались і в матеріалах справи наявне письмове клопотання про підтримання позову та розгляд справи у відсутності представника (а.с.46).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 15 лютого 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий          

Судді