.

                                                   ВИРОК                                                Справа №  1-21/11

                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2011                                                                                     смт Марківка          

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого  судді Чернік А. П.

при секретарі                                                   Білянській О.В.

за участю прокурора                                       Ткалича Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Марківка кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Славянськ Донецької області, гр-на України, ІНФОРМАЦІЯ_2, приватного підприємця, одруженого, не судимого,   проживаючого  за адресою: с. Караван - Солодкий  Марківського району Луганської області, вул. Степова, 5,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України,

                                          в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1, будучи суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, який зареєстрований Марківською районною державною адміністрацією, діючи в порушення вимог ст.ст.43, 45, та 46 Конституції України, скоїв злочини, пов'язаний з грубим порушенням законодавства про працю, за наступних обставин:

1 жовтня  2009 року ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: Луганська область, Марківський район, с. Караван-Солодкий, вул. Степова, 5,  прийняв на роботу в якості слюсаря ОСОБА_2, який  працював по 1 березня 2010 року. За виконувану роботу ОСОБА_2 один раз на місяць отримував заробітну плату в грошовому вираженні у розмірі від 700 гривень, тобто ПП ОСОБА_1 не виплачував заробітну плату протягом часу, що перевищує 16 календарних днів, що суперечить ст.115 КЗпП.   

При прийомі ОСОБА_2 на роботу, а також в процесі використання  найманої праці, ОСОБА_1, діючий умисно, з корисливих мотивів, допустив грубі порушення законодавства про працю, а саме:

- відповідно до ст.ст.21, 24 Кодексу Законів про працю України не уклав з ОСОБА_2 трудовий договір та не зареєстрував його у державній службі зайнятості;   

- допустив порушення вимог ст.6 Закону України «Про оплату праці»та ст.95 КЗпП України, якими передбачено, що мінімальна заробітна плата –законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).;

-  допустив порушення положення ст. 254 КЗпП України, яка передбачає, що внески на соціальне страхування сплачуються підприємствами, організаціями без яких-небудь відрахувань із заробітної плати працівників.

Таким чином, ПП ОСОБА_1 незаконно використовував працю найманого працівника ОСОБА_2 з 01.10.2009 року по 01.03.2010 року як слюсаря без передбаченого законодавством України оформлення трудових відносин з ним, чим допустив грубе порушення законодавства про працю.

Крім того, ОСОБА_1, будучи суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, діючи в порушення вимог ст.ст.43, 45, та ст. 46 Конституції України, скоїв злочин, пов'язаний з грубим порушенням законодавства про працю, за наступних обставин.

В серпні 2010 року ОСОБА_1, перебуваючи за адресою: Луганська область, Марківський район, с. Караван-Солодкий, вул. Степова, 5,  прийняв на роботу в якості різноробочого громадянина ОСОБА_3 та в якості механізатора ОСОБА_4.

  ОСОБА_3  та ОСОБА_4 працювали у ПП ОСОБА_1 з моменту прийняття на роботу і по жовтень 2010 року, за виконувану роботу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 один раз на місяць отримували заробітну плату в грошовому вираженні у розмірі 890 гривень, тобто ПП ОСОБА_1 не виплачував заробітну плату протягом часу, що перевищує 16 календарних днів, що суперечить ст.115 КЗпП.   

 При прийомі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на роботу, а також в процесі використання  найманої праці ПП ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, допустив грубі порушення законодавства про працю, а саме:

- відповідно ст.ст.21, 24 Кодексу Законів про працю України не уклав з  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 трудові договори та не зареєстрував їх у державній службі зайнятості.

-  допустив порушення положення ст. 254 КЗпП України, яка передбачає, що внески на соціальне страхування сплачуються підприємствами, організаціями без яких-небудь відрахувань із заробітної плати працівників.

  Таким чином, ПП ОСОБА_1 незаконно використовував працю найманого працівника ОСОБА_3, як різноробочого, та ОСОБА_4, як механізатора,  протягом 2-х місяців 2010 року без передбаченого законодавством України оформлення трудових відносин з ними, виплачував вищезазначеним особам заробітну плату за виконану роботу «в конверті», чим допустив грубе порушення законодавства про працю.

  Внаслідок неправомірних дій ПП ОСОБА_1 на працівників ОСОБА_5, ОСОБА_3  та ОСОБА_4  не поширювалися гарантії, передбачені законодавством України про працю та соціальне забезпечення України.

Підсудний ОСОБА_1  свою вину  у вчиненні вказаного злочину, передбаченого  ч. 1 ст.172  КК України, визнав  повністю і пояснив, що  він являється  суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою. З жовтня  2009 року по березень 2010 року він використовував найману працю ОСОБА_2 за виконану роботу він йому лише заплатив один раз гроші в сумі 700 грн. В основному, здійснював розрахунки з останнім в натуральній формі, а саме давав макаронні вироби, муку, олію та інші продукти харчування.  ОСОБА_2 виконував роботу по ремонту с/г техніки, а також допомагав по господарству. Він не уклав з ОСОБА_2 трудовий договір та не зареєстрував його у державній службі зайнятості.     

Також пояснив, що в серпні 2010 року, більш точної дати він не пам’ятає,  прийняв на роботу ОСОБА_3 працювати  різноробочим, та  ОСОБА_4 працювати  механізатором, зазначені громадяни працювали у нього з моменту прийняття на роботу і по жовтень 2010 року. За виконану роботу  він ОСОБА_3 та ОСОБА_4 один раз на місяць виплачував заробітну плату в грошовому вираженні у розмірі 890 гривень. Крім того, він не уклав з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 трудові договори та не зареєстрував їх у державній службі зайнятості.

ОСОБА_3 виконував у нього ремонтні роботи с/г техніки, а також виконував інші роботи: загрузку зерна, приймав участь при посіві зернових та інших культур. ОСОБА_4 працював у нього на комбайні під час збору врожаю.    

Йому відомо, що він допустив порушення норм трудового законодавства, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 працювали без трудового оформлення.

         Підсудний, визнаючи свою вину, відповідно до ст.299 ЦПК України відмовився від дослідження доказів.

Суд з урахуванням думки учасників процесу прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів і вважає, що    дії підсудного за ч. 1 ст. 172 КК України, як  умисні дії, що виразилися  в грубому порушенні законодавства про працю,   кваліфіковані вірно.

Дослідженням даних про особу підсудного  встановлено наступне.

ОСОБА_1 злочин вчинив вперше,  за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні має неповнолітню дитину .

Призначаючи вид та міру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, дані про особу підсудного, пом’якшуючі покарання обставини –щире каяття, позитивну характеристику, і вважає, що підсудному необхідно призначити покарання із застосуванням ст..69 КК України у вигляді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік.

          До набрання вироком  законної сили суд вважає за необхідне  залишити запобіжний захід той самий, у вигляді підписки про невиїзд.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,

                                             З А С У Д И В:

          ОСОБА_1   визнати винним  у вчиненні   злочину, передбаченого ч. 1 ст.172 КК України, і призначити йому  із застосуванням ст..69 КК України покарання   у вигляді, позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю строком на один рік.

До набрання  вироком законної  сили  запобіжний  захід відносно  засудженого залишити той  самий –у  вигляді підписки про  невиїзд.

Вирок  може  бути  оскаржений до  Луганського  апеляційного  суду через Марківський районний суд  протягом 15 діб після   його  проголошення.

                         Суддя :                                                                       А.П. Чернік