Справа № 2-1581/11

                                                                2011 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

11 лютого 2011 року                                                                                   м. Білгород-Дністровський

          Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  у складі:

          головуючого –одноосібно судді  Толкаченко О. О.,

  при секретарі –Ткаченко О. М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення права користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення права користування жилим приміщенням, а саме просить суд, визнати ОСОБА_2, паспорт серії МН № 113135, виданий Фрунзенським РВ Харківської області 09.08.2001 року, та ОСОБА_3, паспорт серії МН № 893744, виданий Фрунзенським РВ Харківської області 01.02.2007 року такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою № 1, по вул. Горького, 11а у м. Білгород-Дністровському Одеської області. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: державне мито у сумі 8,50 грн., та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 37 грн..

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, але надала до суду заяву, згідно якої просила справу розголядати без її участі, та зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилися, про день розгляду справи були повідомлені належним чином, причина неявки суду невідома.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей при причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів постановляє заочне рішення. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи,  дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 35/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.08.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №4-1828.

Племінниця позивача ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3, попросили тимчасово зареєструвати їх в належному їй жилому приміщенні АДРЕСА_2 для того, щоб ОСОБА_2 мала можливість отримати групу по інвалідності та пенсію у зв’язку з інвалідністю. Погодившись допомогти родичам, позивач ОСОБА_1 12.01.2007 року надала згоду зареєструвати ОСОБА_3, а згодом і 07.10.2008 р. - ОСОБА_2, як тимчасових мешканців.

Відповідачі жили у позивача безоплатно, сплачуючи кошти за комунальні послуги в рівних частках з позивачем. 16 січня 2010 року відповідачі виїхали на постійне місце проживання в невідомому позивачу напрямку зі своїми речами. Таким чином, в належному позивачу домоволодінні жодних речей відповідачів не має.

Той факт, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають в належному позивачу жилому приміщенні підтвердили її сусіди в актах, складених 02.07.2010 р., 15.07.2010 р., 30.07.2010 р..

При цьому відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належним чином не оформили зняття з реєстрації за адресою АДРЕСА_3  та й досі зареєстровані в належному позивачу житловому будинку.

За таких обставин позивач ОСОБА_1 до теперішнього часу змушена сплачувати усі комунальні послуги за 3 осіб, що є дуже важким для неї матеріальним тягарем.

Згідно ст. 71 ЖК України - при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст. 72 ЖК України - визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 107 ЖК України - у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Згідно п. 11 Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»від 12 квітня 1985 року вказано, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї зазначеної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК України.

Згідно ст. 150 ЖК України –громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник  володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»- зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично не мешкає за адресою: АДРЕСА_4, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення права користування жилим приміщенням є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

         Керуючись ст.ст. 71, 72, 107 ч. 2, 150 ЖК України, 316, 317, 319 ЦК України, ст.ст. 213 –215, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення права користування жилим приміщенням – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, паспорт серії МН № 113135, виданий Фрунзенським РВ Харківської області 09.08.2001 року, та ОСОБА_3, паспорт серії МН № 893744, виданий Фрунзенським РВ Харківської області 01.02.2007 року такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою № 1, по вул. Горького, 11-а у м. Білгород-Дністровському Одеської області.

Зобов’язати сектор Державного департаменту громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Білгород - Дністровського МВ УМВС України зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Суддя:                                                                                                                                                        О.О. Толкаченко