Справа № 2а-4047/09/0370

Провадження №22-а/0390/177/11 Головуючий у 1 інстанції:Плахтій Н.Б.

Категорія:10.3.1 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Гапончука В. В.,

суддів -  Киці С.І., Шевчук Л.Я. ,

          розглянувши в порядку письмового провадження в м. Луцьку апеляційну скаргу відповідача управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни,

В С Т А Н О В И Л А :

12 січня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі про поновлення пропущеного строку та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006 - листопад 2008 роки, посилаючись на те, що він є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а тому у відповідності до ст. 6 даного Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року позов задоволено частково.

Постановлено зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі провести ОСОБА_1  нарахування підвищення пенсії, як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційні скарзі відповідач управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі просить скасувати цю постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Також вказує, що не було підстав для поновлення строку звернення з позовом до суду.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, клопотання про розгляд справи за їх участі не подавали, тому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України справу було розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі та має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому не нарахування відповідачем підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року є безпідставною.

Що стосується позовних вимог позивача в частині нарахування недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за період 2006 року, то колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції з приводу того, що згідно п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згідно з якими виключено п. 17 ст. 77 цього Закону, а новою редакцією ст. 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення повинні були здійснити у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, то в задоволенні позовних вимог, щодо виплати за 2006 рік підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відмовлено правильно.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст. 99 КАС України.

У відповідності до ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 12 січня 2009 року, а відповідачем подано клопотання про застосування строків звернення до адміністративного суду.

Позивачем не надано доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин, інших підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з вимогою про зобов’язання провести йому нарахування підвищення до пенсії, як дитині війни за 2007 рік не вбачається, тому в цій частині позову слід відмовити.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував ч. 2 ст. 11 КАС України, оскільки у справі достатньо підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог з метою повного захисту прав позивача, шляхом задоволення позовних вимог в частині здійснення нарахування підвищення до пенсії по 31 грудня 2008 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині нарахування підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі Волинської області, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Безпідставним є твердження апелянта, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Тому у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства дії управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі щодо ненарахування в повному обсязі підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум є протиправними.

З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен був визнати такі дії неправомірними.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Розглядаючи справи в межах вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувану постанову в частині слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року у даній справі - скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області про зобов’язання провести нарахування підвищення до пенсії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області щодо не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області провести нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та фактично виплачених сум за цей період.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий :

Судді: